Господарювати й мати прибутки можна і треба на рідній землі
У цьому переконаний фермер зі Здолбунівщини Ігор Хабатюк й доводить це власним прикладом
Джерело: RvNews
У селі Орестів Богдашівської сільської ради на горбочку церква. А за якихось сотню метрів від неї цегляна ферма, на якій майорять два прапори – жовто-блакитний та чорно-червоний. Це сімейне господарство приватного підприємця Ігоря Хабатюка, де він разом із дружиною Олесею дає раду двом десяткам великої рогатої худоби.
«Шість корів дійних, п’ять нетелей та ще плюс бики», – знайомить Ігор з господарством. Показує нове приміщення ферми, куди переведуть худобу на зиму, як буде заїздити сюди трактор, як завозитимуть і подаватимуть корми та як вивозитимуть гній – усе збудоване так, як слід, і на перспективу збільшення числа ВРХ. Розповідає підприємець про те, що вже закупили поїлки, замовили доїльний апарат, який удосконалить та пришвидшить працю доярів. Корови у Хабатюків добротні, молочної породи. Тож і надої досить високі, молоко якісне - 3,6 жирності. Його здають переробному підприємству «Дубно-молоко».
Кожен ранок молодого подружжя фермерів розпочинається однаково. Встають на світанку й поспішають на ранкове доїння. А тоді вже можна й додому - готувати сніданок дітям, яких у Ігоря з Олесею двоє: син Тимофійко та дочка Ярослава. Малі також долучаються до батьківської справи. Наскільки, звісно, спроможні у своєму віці.
Дружина Ігоря Олеся родом із Запорізької області й видно, що козацького роду, бо любить господарювати на фермі й на землі.
«Як я вісім років тому прийшла до Хабатюків у невістки, була в них одна корова й одна телиця. А за ці роки вже он скільки розвели…», – розповідає Олеся.
Так, Хабатюкам нелегко все це господарство утримувати й давати йому лад. Доводиться щодня працювати, не покладаючи рук. І не просто працювати, а ще й думати, як і що робити, щоб худобу було чим годувати та й земля щоб була як слід оброблена та давала хороші врожаї.
Підприємець Хабатюк має 60 гектарів орної землі, на якій вирощує все, що необхідно: і зернові, й ріпак, і картоплю, й кукурудзу на силос. Є в господарстві для обробітку землі та збирання врожаю необхідна техніка: трактори, комбайни, вантажівка.
– Як же ви вдвох з дружиною малими ще дітьми даєте усьому раду? – запитую, справді щиро здивована таким обсягом господарства.
– Справлялися донині самі, – відповідає на моє запитання Ігор. – А цього року взяли працівника на роботу. На сезон жнив довелося взяти ще одного…
Телефоную Ігореві Хабатюку і знову приємно вражена. Поки йде виклик, слухаєш в гарному виконанні наш рідний український гімн «Ще не вмерла Україна». Такий же рінгтон і у дружини фермера. І це не задля піару. Хабатюки – істинні патріоти свого краю.
– Ігоре, скажіть чесно: чи можна отак працюючи як ви, лишень силами власної сім’ї, вийти на прибуток, щоб вкладати у збільшення виробництва, поліпшення технологій, техніку?
– А чому ні?! – дивується Ігор. – Ми ж вийшли. Просто треба працювати й бути готовим до того, що манна з неба падати не буде. Повірте, це неправда, що в Україні все погано. Не потрібно українцям за кордон їхати, щоб прислуговувати там престарілим панам. Я раджу молоді: «Не бійтеся. Беріть землю й працюйте на ній. Вчіться, як працювати. Запитуйте. І все у вас буде добре. Тільки ж, на жаль, проблема нині в Україні в тому, що не всі готові засукати рукава й працювати на своїй землі. От нещодавно мав розмову з однією жінкою. Пропоную роботу доярки. А вона питає: «Скільки платитимеш?» «Вісім тисяч», – відповідаю, не моргнувши. Бо насправді це для доярки, яка не проводить на роботі весь день і працює по три дні через три сума окладу завелика. Але цікаво було почути, що ця людина скаже. І от що, гадаєте, почув? «Та ні, я поїду до Польщі, там у два рази більше зароблю… Ось чому в нас так все погано в державі. Бо все від людей залежить…»
– Ну, не кожен так зможе, як Ви. Вам, Ігоре, з дружиною пощастило. Інша б навряд чи погодилася жити й працювати на землі та в тваринництві.
У відповідь Ігор Хабатюк, посміхаючись, розповідає, що молотив учора до другої ночі. А вранці, як піднявся, то побачив, що дружини вже нема. Олеся, жаліючи чоловіка, який за жнива дуже втомився, не стала будити його на ранкове доїння, а сіла на велосипед і поїхала доїти корів сама.
Коли спостерігаєш, як живе й хазяйнує на своїй землі ця гарна молода українська родина, які вони дружні, як намагаються підтримувати один одного, яких хороших виховують у праці діток, то піднімається і настрій, і дух. З’являється віра й певність, що Україна буде заможною й сильною державою. Якщо будуть на нашій землі жити й працювати отакі українці як Ігор та Олеся Хабатюки!
Читайте більше на RvNews.
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: RvNews
Відомо коли запрацюють у Рівному фонтани
Львів прощається з Героєм 
