Валерій Федорейко: Я думаю, що ми на правильному шляху

06.11.2018 14:43   Опубліковано : Новини Тернопілля
Джерело: TeNews

Валерій Федорейко, доктор технічних наук, професор, академік АЕНУ, завідувач кафедри машинознавства та транспорту ТНПУ ім. В.Гнатюка. Починаючи з 90-х займався питаннями енергетики та енергозбереження. В 1998 році за його ініціативи при університеті створена проблемна науково-дослідна лабораторія «Енергетичний менеджмент». А вже в 2001 році Валерієм Федорейком створена наукова школа з енергоефективності, вийшла перша на пострадянському просторі наукова монографія присвячена диверсифікації джерел енергії.

- Валерію Степановичу, ви є спеціалістом з питань енергетики та енергоефективності. Питання, яке зараз у всіх на вустах – ціна природнього газу для населення, яка зросла до вартості імпортного паритету. В чому причина, чому так відбулося?

- Якби в 90-х роках до мене прислухалися, так як це робили литовці, коли їм перекрили газ, тоді все було б інакше. Вони приїжджали в Тернопіль і ми допомагали їм робити пристрої для енергозаміщення. Вони тоді вирішили проблему і вже давно це питання перед ними не стоїть. Газ, це продукт, такий як і будь який інший. Згадайте, що було в Радянському союзі – дефіцит був всього, тому що не було ринкових цін. В економістів є такий вираз, я його часто цитую, що «економіка залежить від економістів так само, як погода від метеорологів, все вирішує ринок». Допоки не будуть включені ринкові механізми в цей процес, ми будемо постійно жити з низькими зарплатами без якісної медицини при повному бездоріжжі.

Що робилося раніше? Держава дотувала споживачів, при чому всіх. Утворила перших олігархів, при чому газових, тому що держава з бюджету, з наших податків, виплачувала дотації всім. Скажімо, якийсь Іваненко платив за газ витрачений на опалення квартири, а рядовий олігарх в мільйони разів мав би платити більше, але він платив так само, як звичайні користувач. Все йшло договорняком і як результат – ці затяжні газові конвульсії продовжуються. Отак ходимо по колу і наступаємо на одні і ті ж самі граблі.

- Багато кажуть, що ціна газу – це непосильний тягар, то чи є дане зростання зрадою інтересів населення України і як у всьому цивілізованому світі?

- Україну посадили на газову "голку". Ми самий газифікований в світі регіон. Чому наші сусіди, навіть Росія, в рази менше газифіковані? Тут ніяких зрад немає, якби вчасно впровадили ринкові ціни на природній газ то про це вже б давно всі забули. Але не зробили в силу того, що це дуже жирний шматок в бюджеті і постійно хотілося ним скористатися. І, якби зробили адресні субсидії, які б діяли за принципом: зекономив – отримав, якби монетизація пільг відбулася, все було б по інакшому.

- Загалом так, але ж наступного року планується розпочати монетизацію пільг

- Так, це вже від безвиході, розумієте.  От нас, українців врятує дві речі, про це ще сказав знаменитий американський політолог Френсіс Фукуяма, перебуваючи в минулому році в Києві – зовнішній тиск і громадянське суспільство. Не політики, не політичні партії, а тільки громадянське суспільство, яке прокидається за допомогою майданів і зовнішній тиск, який десь відповідним чином робиться через МВФ через Європейський союз, через інші структури.

Субсидії і різні дотації це повна дурня. Треба підвищувати зарплати, але якщо вони дійсно зароблені. Не робити перевиборні подачки населенню, які потім призводять до інфляції. Не може бути газ для населення дешевше, аніж для промисловості. Це дурниця, яка існує тільки у нашій країні. Всюди для населення природній газ є дорожчим, аніж для промисловості. Це робиться і для того, аби кожен думав, а чи є потреба йому вісім кімнат опалювати. Або ж, якщо взяти наших олігархів, які мають хати по десять тисяч квадратів. Якби вони оплатили дійсний податок на нерухомість і відповідну плату за опалення, то швидко б переселилися в будиночки в десять-п'ятнадцять разів менші. А так, все це покривається за рахунок бюджету, за наш з вами рахунок.

- Наскільки справедливими є вимоги МВФ про прирівнювання вартості природнього газу для населення до вартості імпортного паритету?

- МВФ не вимагає підвищувати ціну за газ, вони вимагають збалансувати бюджет реформами. Дивіться, ми не можемо говорити, справедлива ринкова економіка чи не справедлива, вона або є, або її немає. Якщо ми кажемо «А» то треба казати «Б», «В» і так далі. Якщо ми порядно відносимося до свого населення, до українського народу, то треба порядно відноситися у всіх аспектах. А от газову карту обігрувати не варто. Пам’ятаєте, як свого часу віддали флот, віддали стратегічну авіацію, віддали плутоній (з Харкова вивезли) і так далі – поступки, поступки, поступки… Все це тільки заради ціни на газ. Раніше росіяни про що говорили, що ми будемо вічними газовими васалами їхньої країни.

- Вони ж заявляли, що і Крим заберуть за газові борги

- Дійсно, і питання Криму, і питання подовження базування Чорноморського флоту – всюди було питання знижки на газ. А міняти питання низької вартості газу на суверенітет – це повна дурниця. Насправді, я переконаний, що ми в дорозі становлення державності. Якщо привести аналогію, то ми на тій дорозі по якій 40 років водив Мойсей євреїв, а ми пройшли лиш 27 років і десь тут ходимо по колу. Дехто не витримує і виїжджає, але це теж об’єктивні процеси. От наприклад в Литві з 4 мільйонів литовців, 1 мільйон знаходиться закордоном. Тобто кожен четвертий мешканець країни, але ж вони не плачуться. Ідуть туди де краще платять за адекватну роботу.

- Зараз, одна з претенденток на пост глави держави, заявляє про те, що треба накласти мораторій на зростання ціни на газ та тарифи. Хоча, свого часу, вона теж була підписантом меморандумів з МВФ де чітко прописувалася фраза: «Газ для населення повинен бути ринковим». Пізніше, заступник Юлії Тимошенко – Івана Кириленко, в парламенті заявив, що «Ми теж меморандум підписували, жодної умови не виконали, а кредит отримали». Тепер завдяки таким «політикам» країна стоїть на межі дефолту і змушена приймати непопулярні рішення. Звідси питання, її уряд в мирний час набрав 22,5 млрд. доларів боргів для громадян, які тепер Україна повинна віддавати, але вона тепер спекулює тим питанням на яке сама ж погоджувалася, наскільки є відповідальною така політика?

- Я вже говорив, що є політика, а є реальна економіка, є реальні речі. Кажуть, що політика мала б бути концентрованою економікою. Коли починаються політичні змагання в країнах з нерозвиненою ринковою економікою, дуже багато популізму і такого, який використовується лиш в той момент, коли йде політична боротьба. Люди, які тратять сотні мільйонів доларів на передвиборчу кампанію обвішують всю країну біл-бордами зі своїм баченням «світлого майбутнього», в той же час заявляють, що в них майже нічого немає за душею. Зрозуміло, що такі політики вже напевне кривлять душею.

Не варто очікувати від неї, від нього, чи від когось третього, який з вилами, що хтось піде і відвоює газові ціни – це просто якась маячня. Якщо народ ведеться на такі технології значить ми ще не дозріли. В нашого народу асоціації які, якщо мажоритарник дорогу зробив, в школі щось пофарбував значить він достойний. А те що він вкрав гроші в одному місці і переклав в інше, це нікого не хвилює. Нажаль, в людей відсутнє розуміння того, що згідно закону збереження енергії, якщо десь щось появляється то десь пропадає. Я пригадую, що в Чорткові була цікава історія, коли кандидат (ймовірно йдеться про Ростислава Шиллера, який в 2000 році був обраний депутатом ВРУ, перебував у фракції СДПУ(о). ред) зробив ремонт дороги. Завдяки чому Чортківський округ проголосував за нього. А потім, коли той став депутатом, йому повернули з бюджету кошти за ремонт цієї дороги. Оці всі речі, вони повторюються і найстрашніше, що ми не вчимося. Це все вже було, і ті граблі також були. Постсоціалістичні деформації, які були імплементовані в суспільство, так і залишаються наявними. Всі все розуміємо, але заднім числом.

Колись був такий анекдот при радянській владі, коли чоловік приходить до лікаря і каже: «я все бачу, все розумію, але сказати не можу», той відповідає – «є така хвороба, соціалізм називається, але ми її поки що не лікуємо». А зараз ми можемо все сказати, але та «хвороба» чомусь так і не лікується. Тому, що засоби масової інформації тотально роздані та приватизовані. Ти можеш бути дуже грамотним та лауреатом Нобелівської премії, але в Україні ніхто тобі не дасть мікрофона, поки ти не заплатиш. Вже дійшло до того, що Зеленського висувають в президенти. Я все ж таки думаю, що така позиція пов’язана з протестом проти дійсності. Не всі ж таки з розуму вижили. Ті хто збирається далі жити в Україні розуміють про що мова йде.

- В цьому році ми маємо віддати мільярди гривень на обслуговування зовнішніх боргів. В той же час, країна в наслідок агресії Росії та захоплення територій втратила майже половину ВВП в порівнянні з довоєнними роками. Тепер всі ми, маємо обслуговувати той величезний державний борг, який назбирали попередні діячі працюючи в мирній і значно багатшій Україні, а це майже 55 млрд. доларів. Де можна побачити ремонти доріг, шкіл, садочків, медичних закладів за той час, куди поділися ці величезні кошти, які за розмірами спів ставні з бюджетом сусідньої Білорусі за 2017 рік?

- Довгий період свого життя я мешкав в Києві і тепер, коли  приїжджаю в столицю, пригадую, яким було місто та передмістя до того і велика різниця після. Я так думаю, що якраз саме там частина коштів і осіла – в передмісті, в так званих «царських селах». І не тільки там, але й на рахунках і в банках, в офшорах, все десь знаходиться там. В той час кожна посада вартувала певної суми. Раніше, посада начальника міліції, якщо там був кордон, коштувала значно більше від того місця де кордон був відсутнім. Посада на митниці, на західному кордоні, набагато дорожча від тієї що була на сході, не кажучи вже про вартість посади на одеській митниці. Все осідало в кишенях чиновників, особливо тих, хто мав кілька метрів дірки на кордоні. Одні возили, наприклад цигарки, тунелями, а інші легально – через команду зверху наповнювали ринок товаром, а податки не сплачували.

Коли люди йдуть у владу, вони знають, по що вони туди йдуть. Якщо хтось має сміливість сказати, що я йду тому, що хочу добро зробити, це треба показати конкретними справами. Клянуся здоров’ям колишнього президента, що важко знайти такого. Але, я думаю, що ми в дорозі. Так що, попри все, оптимізм повинен бути.

- Пане Валерію, ви як фахівець з енергоефективності, розкажіть, що робити в ситуації, якій опинилася країна?

- Я близько 40 років займаюся енергоефективністю, пропагую її в області, в Україні. І велосипед в цій сфері не треба придумувати. Загалом, перше, що зробили усі пострадянські республіки, це енергоаудит. Для раціонального використання енергії і ресурсів. Енергія – дуже дорога. Ще Ейнштейн казав що енергія – це все, з енергії зроблено все, що є на планеті і всесвіті.

Нас розбестили в Радянському Союзі, ми по інерції дозволяємо так відноситися до природніх надр. Система опалення у нас неефективна, потрібно в багатьох установах замінювати вікна, і це тільки перший крок. Далі - водопостачання, теплопостачання, електрика. В Україні тисячі кілометрів підземних комунікацій теплопостачання, з 40% втратами. На теплотрасах трава зелена росте зимою. Це ж стільки енергії!

Треба брати приклад з наших сусідів.  Чому ми досі у 5 раз енергозатратніші, ніж німці. В 3,8 рази більше ми тратимо на одиницю ВВП енергії, ніж Польська республіка. Я запитую, чому альтернативні джерела в нас 1% складають? В Литві – 43%, в Швеції, яка самодостатня в енергетичному плані, так у неї взагалі 50% альтернативних джерел.

В Україні майже 7 % території зайняті стихійними сміттєзвалищами. Несертифікованими відходами, які є джерелом енергії для теплової генерації. З її допомогою можна диверсифікувати енергію адекватну мільярдам метрів кубічних природнього газу. Ми повинні витісняти природній газ через первинну генерацію тепла. І ми це робимо: в Тернополі є структури, підприємства, науково-дослідна лабораторія «Енергетичний менеджмент», які цим займаються і мають напрацювання. І ми зараз ставимо питання, щоб Тернопіль став центром держави по біотвердопаливній диверсифікації енергії, створили консорціум, куди ввійшли провідні організації України в галузі енергетики. Треба розширяти виробництво генераторів-утилізаторів, які витісняють традиційні джерела енергії, особливо у виробництві. Ми розуміємо, що в побуті має використовуватись природній газ, який Україна добуває в достатній кількості. У нас нема пропаганди т. зв. другого тарифу. Електромобілі, паливні комірки – от майбутнє. От, якщо прибрати всі податки і заборонити ввозити автомобілі  з двигунами внутрішнього згорання, зразу енергобаланс України зміниться. Почнуть заряджати автомобілі вночі на другому тарифі в 2 рази дешевше. Ціна 1 км в десятки разів буде дешевше, ніж традиційні вуглеводні. І потихенько забудемо про ціни на вуглеводневе паливо.

- У нас є організації, які вимагають, щоб ввозили за копійки взагалі старі автомобілі

- Нас українців часто вводять в оману, «підсаджують» постійно на різні лжепродукти. От скажіть, як ввозити машину без податків. Це точно, чиясь схема.

Але щоб там не говорили, за 3 останні роки зміни є суттєві. Візьміть от, порівняйте міліцію та нову поліцію. Коли я приїхав з Києва в Тернопіль, дороги на Львів не було, але тепер є дорога, на Хмельницький є, на Дубно теж практично є, об’їзну зробили. Причому в країні іде війна, 20% ВВП втрачено через Крим і через Донбас. Коли стояв в черзі, щоб отримати візу, ну таке було приниження, хто б там що не говорив, але ж бізнесмени, науковці, журналісти страдали від того, що ти був якогось другого-третього сорту. Зараз зовсім інше відношення.

Всі тварини рівні, але деякі рівніші за інших – це Джордж Оруел писав Ще Джона О’Хару почитайте, бо Оруел писав про соціалізм, а цей про капіталізм, описав як декілька поколінь назад в Америці бандити потихеньку ставали інтелігентними політиками, шанованими людьми. Це еволюційний процес, який пройшли розвинуті країни світу.

- У нас багато хто хоче жити як у Польщі, причому не хочуть пам’ятати реформи Бальцеровича, і через що полякам довелося пройти

- Польща теж йшла своїм шляхом. Але у них був Валенса, Папа римський, списані борги. Поляки за ментальністю трохи інші, ніж ми. Вони - нація, яка втрачала, але мала державність, не те що ми більше 300 років не мали своєї  держави. Згадайте що робилося в Польщі в кінці 80-х років. Жах. Тотальний дефіцит всього. Ми є продуктом своєї території і своєї історії. Якщо ми здорова нація, ми переваримо це все і знайдемо своє місце під сонцем. От із церквою зараз така ситуація, одержали Томос. Треба вміти і знати як це зробити, головне, щоб зараз не пересварилися наші священики, і не плутали релігію з бізнесом.

- Яке ви бачите майбутнє? Наближаються одні вибори президентські, наступні вибори парламентські. От ваше бачення руху нашої країни

- Тут чудес не буде, але дуже хотілось б. Я напевно вірю, що ця тенденція по повноцінному набуттю державою Україна своїх функціональних можливостей і характеристик продовжуватиметься. Як би там не було, але війна для нас стала консолідуючим чинником. Але проблема з Донбасом і Кримом не останніх років. В Криму  я останній раз був десь 5 років тому, вже тоді не відчувалось, що там Україна, українці там були у меншості. Якщо Україна проведе повноцінні реформи, то втрачені території цивілізованим шляхом можна повернути.

- Розкажіть про політичне бачення?

- Ще Шарль де Голль казав, що після виборів  є два варіанти подальшого розвитку подій: або виконувати обіцянки дані виборцям, або не підводити свій народ і країну. І він, як правило, обирав друге. Нас багато годують обіцянками. От зараз багато говорять про нових молодих кандидатів в президенти.

Я б дуже застерігав своїх земляків, тому що коли молодий хлопець нам каже, що я за «нових» - нема питань, і я за «нових», але варто дивитись на підґрунтя, які у них здобутки. Я не вірю, що машиніст електровоза сяде за штурвал літака і поведе,  так і навпаки. Треба мати якісь навики, мати команду, з якою буде працювати. Ми ж парламентсько-президентська республіка, потрібно створити фракцію, інакше, можна до парламенту й не пхатися. Але ми в процесі розвитку. Не можна все вже і негайно. Свого часу, під час  ядерного протистояння, коли Джон Кеннеді приїхав в Прінстон, то йому повідомили, що США за 3-4 роки може відправити астронавтів  на Місяць, що треба почати розвивати нанотехнології, створити силіконову долину. То ж він тоді сказав, що перед тим як щось вимагати в США, -  покажи що ти зробив особисто для Штатів. У нас говорити багато може кожен, а от щось організувати, створити щось креативне – одиниці. Керувати повинні професіонали, які в цьому розбираються. Я думаю, що ми на правильному шляху.


Читайте більше на TeNews.

Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу [email protected] Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: TeNews   22