Віталій Тарасюк

Віталій Тарасюк

журналіст, репортер з Млинова

Як чиновник з міністерства намагався втопити освітянина з Млинова…

І що з того вийшло

15.03.2019 00:46   Автор : Віталій Тарасюк
Джерело: RvNews

За часи Незалежності України не один співвітчизник намагався переконати спільноту в тому, як він наближав незабутній у віках день 24 серпня 1991 року, коли на карті світу постала  незалежна Українська держава. Не оцінюю тих одкровень – нехай це зробить кожна мисляча людина. Водночас хочу розповісти про того, хто не дожив до цієї світлої і вікопомної  дати, але на початку вісімдесятих років минулого сторіччя на одному з поважних зібрань заявив про таке, від чого у багатьох новітніх «борців» і мову відібрало б. Веду мову про колишнього завідуючого Млинівським відділом народної освіти Михайла Кузьмовича Тищука…

Узагалі Михайло Тищук – на Млинівщині постать колоритна. Чого вартий лише той факт, що чверть сторіччя очолював районний відділ народної освіти і впродовж цього тривалого періоду педагоги нашого краю перебували серед лідерів освітянської галузі Рівненщини. До речі, про це Михайло Кузьмович офіційно заявив на серпневій учительській конференції 1986 року, коли його, так би мовити, «пішли» з посади. Погодьтеся: в радянські часи очолювати більш як двадцять п’ять років відповідальну ділянку роботи могла тільки розумна, ділова і,  без перебільшення,  мужня людина. Пристосуванців і конформістів не любили у всі часи. Якщо ж такі особи навіть «вибивалися в люди», то довго в керівних кріслах не засиджувалися: зазвичай їх оперативно розвінчували і переводили на іншу роботу.

null
Михайло Тищук крайній праворуч. Фото з сімейного альбому

Додам, що Михайло Кузьмович вражав своїм потужним, але водночас ненав’язливим інтелектом. Інколи навіть складалося враження, що він докладає зусиль, аби об’ємний масив знань та вмінь, бува,не виплеснув із його  розумових оберегів. Пригадую, як на методичному об’єднанні вчителів російської мови, на якому йшлося про літературне краєзнавство, він спонтанно прочитав годинну лекцію і відкрив багатьом із нас очі на десятки книг, у яких згадується наш край. Я згодом за  «наводкою» Михайла Тищука перечитав чимало творів і лише здивувався, коли він встигав перелопатити такий масив літератури.

За панської Польщі  – два мости. А що радянська влада?

Але я не про те, а про мужність і відверту громадянську позицію Михайла Кузьмовича. У 1975 році в Торговиці сталася трагедія – перепливаючи річку Стир, загинула старшокласниця місцевої десятирічки і мама іншої старшокласниці. Незмірне горе прийшло в родини, яке ятрить душі рідних і дотепер. Власне, це їх вічний  біль. Осиротіла і десятирічка, бо назавжди втратила свою вихованку. І нехай вибачать мені родини, що спогадами про їхню скорботу мимоволі завдаю душевного болю, але печальний резонанс цієї події  докотився аж до стольного Києва! І навіть став темою розмови на колегії міністерства освіти України, у якій брав участь Михайло Тищук.

Отож після розгляду кількох питань порядку денного, один столичний чиновник від освіти, без будь-яких попередніх пояснень,  запропонував, аби завідуючий Млинівським відділом народної освіти з Рівненщині, розповів, як він… утопив школярку. Вибачте, але йолопувата пропозиція чиновника  спричини в залі психологічний шок.  Оговтавшись після  такої інформаційної бомби ,  хтось сподівався на небувалу сенсацію, хтось мимоволі співчував колезі, якому за мить доведеться тримати удар перед нахабнуватим посадовцем. Однак сталося так, що згодом уже співчували тому посадовцю, адже відповідь посланця Рівненщини шокувала всіх  присутніх на колегії міністерства освіти.

Річ у тім, що ніхто в залі не знав подробиць торговицької трагедії. Відтак Михайло Тищук пролив світло на цю печальну подію і навіть вказав на причини, чому трапилася біда на воді. Учні 9 і 10 класів зі Ставрова добиралися в Торговицьку десятирічку на човні. Того прикрого дня на Стиру була велика хвиля і це спричинило біду.

- Річ у тім, – із почуттям власної гідності поінформував освітянський загал Михайло Кузьмович, – що за панської Польщі на Стиру було два мости, а радянська влада за чотири десятки років не спромоглася збудувати жодного. Власне, в цьому і прихована причина трагедії, що сколихнула Млинівщину.

Після такої відвертості число співчувальників до завідуючого відділом народної освіти з Рівненщини зросло, хоча змінився вектор їхніх співчуттів: мовляв, перепаде вже не за трагедію зі школяркою, а за докір владі.

Додам, що у вісімдесятих роках минулого сторіччя моста врешті збудували, яким люд послуговується і досі.

Наслідки «київських розборок»

Після повернення додому Михайло Кузьмович розповів про «київські розборки» дружині Галині Іванівні і про свою відповідь столичному чиновнику. Мабуть, йому нелегко далася ця відвертість, але ж порядна людина не могла мовчки проковтнути  цинічний плювок у душу. Заодно чоловік поділився і власними припущеннями щодо ймовірного розвитку подальших подій. На той час Михайла Тищука представили до нагородження званням «Заслужений учитель України», тож виникли небезпідставні сумніви щодо цього нагородження.

Однак все обійшлося. Нагороду Михайло Кузьмович згодом  одержав і без будь-яких докорів і обмовок. Тоді  з посади його не звільнили: постраждав директор школи і класний керівник. Іншими словами, «стрілочників» зробили саме з них.

 Дозволю собі лише припустити, що відтоді до Михайла Тищука відповідні люди з відповідними повноваженнями почали пильніше приглядатися, нагромаджуючи пласти всілякої інформації, яка здетонувала лише в 1986 році. Наголошу, що це лише припущення.

Як на мене, Михайла Кузьмовича побоювалися посадовці найвищого рангу. І не тільки його високого зросту й атлетичної статури, але і всебічних глибоких знань та продуктивного інтелекту. Дискутувати на рівних із Михайлом Кузьмовичем міг лише справжній інтелектуал-енциклопедист, а таких було небагато. Очевидно, що позиція млинівчанина на засіданні колегії Міністерства освіти України настільки шокувала деяких чиновників, що вони просто води в рот набрали. Добре, якщо усвідомили свої промахи. Якщо ні – то гріш ціна таким освітянам у базарний день у всі часи.

А тепер нехай кожен із нас оцінить аргументи Михайла Тищука в далеких сімдесятих роках і щиро зізнається бодай собі: чи зміг би так само вчинити, як завідуючий Млинівським відділом народної освіти? Особливо ті, хто обіймав ту чи іншу посаду…


Читайте більше на RvNews.

Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу [email protected] Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: RvNews   156
Загрузка...