Тиждень під іменем Надії Савченко. Що це було? Кому вірити?
Що думають українці про арешт і звинувачення Надії, про що говорять в інформаційному просторі України і поза ним і чого від усього цього чекати?
Джерело: RvNews
Тиждень, що сьогодні минає, для України історичний. Те, що закрутилося набагато раніше, але відкрилося українцям і всьому світові в стінах Верховної Ради цього тижня – подія, якої в історії України ще не було. Бо не було ще такого депутата, який би намірявся підірвати увесь парламент, убити всіх парламентарів, а заодно ще й президента з прем’єром, усім урядом та РНБО.
Якщо уявити собі масштаб описаного генеральним прокурором Луценком теракту, то це треба бути не звичайною людиною, а справжнім монстром, бойовиком-терористом з надлюдськими силами, або ж привести в стіни парламенту та розставити на Печерських пагорбах цілий бойовий підрозділ. Якщо ж іще врахувати те, що в намірі скоїти такі нечувані теракти та вчинити державний переворот звинувачують жінку, то це і взагалі річ малоймовірна. Проте в тому то й річ, що йдеться не про звичайну жінку, а про Надію Савченко.
Бог дав українцям Надію. Самі вони домалювали їй німб над чолом. А тепер нарікають, чому вона його втратила?
Вона військова льотчиця, офіцер з власною на все думкою, сильним характером і неабиякою силою волі, незламність якої явила усьому світові, будучи бранкою Кремля. Термін її голодування можна сміливо записати в книгу рекордів Гіннеса, а за мужню незламну поведінку в російській тюрмі вона отримала Золоту Зірку Героя України від Президента.
Весь народ і весь світ за неї переживав, коли вона була в полоні, організовував публічні акції за її визволення з полону, хтось на цьому й чимало заробив, адже футболки, плакати, наліпки та бейджі з символом України та надписом «FreeSavchenko» носили всі, хто вважав себе патріотом України.
Усі ми стежили за перебігом судових засідань, захоплювалися мужністю й безстрашністю Надії, чимало українців писали їй листи, вишивали спеціально для неї вишиванки, бо вона, виснажена від голодування, але незламна і справді тоді була символом України.
Тож коли її повернули з полону й вона босоніж ступила на українську землю та невдовзі Президент України нагородив її Зіркою Героя України, ні у кого не виникло жодного сумніву в тому, що ця нагорода дається їй незаслужено.
Проте минуло зовсім небагато часу, як образ безстрашної української Жанни д’Арк почав втрачати ті барви, у яких українці собі його намалювали й став набирати барв та відтінків інших, геть неочікуваних ні для нашого пересічного ока, ні для пересічного сприйняття. Першим убивчим шоком для українців стало контактування Надії з ватажками псевдореспублік на окупованій території і навіть її поява та мирна бесіда із Захарченком та Плотницьким у Мінську, де її до групи переговірників ніхто не включав. Отоді й заговорили про «засланого козачка» і вже такий шквал негативу обрушився на недавнього Героя України, що давнього ореолу й божественного німбу над чолом у недавньої мучениці як і не було. Тим паче, що Надя у парламентському повсякденні й не думала відповідати нашим очікуванням ні своєю поведінкою, ні зовнішнім виглядом, ні етикетом. Не добираючи слів, вона різала правду-матку в обличчя кожному, не гребуючи й такими крутими слівцями, від яких вуха в’янули не тільки в депутатів.
Тож «Батьківщина», яка опікувалася Надею в полоні та завела її під першим числом у парламент (або ж і сама з нею, прикрившись її харизмою, як парасолькою, – успішно зайшла), скоро після витівки Наді з бойовиками та поїздками на окуповану територію, від неї як від чудовиська відхрестилася, й виключила її зі своєї фракції. Так Надя стала нічия, а оскільки вона особистість не проста, а одержима особливою місією в долі України та претендує на участь у президенських виборах, то скоро створила собі свою власну політичну силу.
Щоправда небезпечні ігри з бойовиками та спецслужбами з обох сторін настільки опустили її авторитет, що її політсила розмаху не набрала. Пригадую її приїзд до нас на Рівненщину влітку 2017 року. І вона, і її помічниці презентували цілу програму виходу України з кризи та перетворення на сильну й потужну державу. Думки та ідеї у тій програмі й справді були розумні, проте хто це чув? Хто був готовий почути? На зустріч прийшло щось зо два десятки людей та й то далеко не з того десятка, що уміють мислити, мають до цього здатність та за своїм соціальним статусом допущені до прийняття рішень. Харизматична особистість вже втратила в очах народу свою харизму й люди вже не йшли до неї цілими стовписьками, як до месії, не ставали до неї у чергу за автографом, не ловили з пієтетом і хвилюванням її погляду, і навіть її слову вже цілком віри не йняли. Чому? Зробила свою чорну справу пропаганда проти Наді чи то сама Надя своєю поведінкою тій пропаганді підіграла? Тож її минула слава відійшла в тінь, а оскільки позакулісні парламентські ігри далеко не всім відомі й цікаві, то українці згадали про неї знову після того, як вона заступилася за опального, схопленого на перевезенні цілого арсеналу зброї Рубана. І не просто заступилася, а віддала йому честь під козирьок, як офіцер офіцерові й намагалася взяти обвинувачуваного в державній зраді на поруки як народний депутат. (Нехай і Рубан і сама Надя - терористи. Допустимо, що так і є. Проте, чи багато серед нас людей, яким начзхати, хто що про нас подумає? Чи багато є сміливців віддати честь тому, кого оголосили зрадником Вітчизни?)
Проте не встигли українці розібратися з Рубаном, що про нього думати й чи вірити всій тій різнокаліберній зброї в меблях, що нею можна переворот здійснити і що Рубан справді той, яким його малюють, як тут вже сам генеральний прокурор за трибуною видає щодо очільника «Офіцерського корпусу» й недавнього переговірника з проросійськими бойовиками по обміну полоненими й народного депутата Надію Савченко таке, що усі за голову взялися. Оці двоє начебто мали перестріляти всю нинішню владу та здійснити воєнний переворот в Україні.
Вірити цьому чи не вірити? Якщо вірити, то кому?
Якщо вірити, то кому: Савченко чи Генпрокурору, який переконував, що має неспростовні факти, які незабаром і продемонстрував у парламенті. Згідно з аудіо- і відеозаписами, Савченко та її спільник, глава "Офіцерського корпусу" Володимир Рубан планували теракт у Верховній Раді під час щорічного виступу президента. А про зміну влади в Києві Савченко буцімто "попросили" ватажки "ДНР", які й виділили їй зброю і боєприпаси для державного перевороту.
Здійнята Генпрокурором буря розверзлася бурхливим виступом Надії Савченко на телебаченні, зокрема на шоу на телеканалі NewsONE, де вона розповіла про свої зумисні ігри з тими, хто хотів її спровокувати на подібні дії. Проте це її не врятувало.
Наступного дня всі ті, хто не так давно ходив у футболці з надписом «Free Savchenko» після перегляду «неспростовних доказів» більшістю голосів позбавили нардепа Надію Савченко недоторканності й дали дозвіл на її затримання та арешт. Вона не оправдовувалася, не нарікала на несправедливе до неї відношення, не плакала, не притворялась хворою, і тим паче не втікала від правосуддя на дах, як це донедавна робив ще один неугодний владі, якого позбавили громадянства й вислали за кордон.
Надія Савченко вела себе гідно, спокійно, впевнено, бадьоро, так як веде себе переможець – той, у кого є непереможна зброя – правда. Їй було навіть весело, вона брала на кпини вороже їй парламентське оточення й позиціонувала себе так, наче не вона обвинувачувана у найтяжчих злочинах і державній зраді, а сама є обвинувачем над нинішньою владою й навіть казала, що коли її посадять, то це означає, що цій владі буде кінець. Це нагадувало процеси історичних 30-х: так на судових процесах вели себе засуджені до смертної кари Білас і Данилишин чи й сам Бандера.
Навіть під час оголошення підозри той, хто її вручав, виглядав чомусь більш винуватим, ніж підозрювана Надія Савченко. Запросив її до авто, щоб прослідувати до СБУ та коли вона запропонувала: «А, може, пройдемося?» – то погодився й пішов поруч з нею так, наче вона запросила його кави попити. І пішла «терористка» Надя до СІЗО СБУ (до в’язниці вона, за словами сестри Віри, підготувалась заздалегідь, взявши з собою у наплічник всі необхідні речі) вулицями столиці з гордо піднятою головою, з глумливою усмішкою – мовляв, дивіться люди, а судді то хто? З нею вулицею сунула юрба її соратників, захисників та прихильників разом з матір’ю та сестрою Вірою.
22 березня – день в житті Надії Савченко фатальний
22 березня – фатальний день в житті Надії Савченко. Рівно два роки тому саме в цей день їй виголосили вирок в російській тюрмі та присудили 22 роки ув’язнення. Тепер у рідній державі її збираються посадити на довічний термін. Додому з СБУ її вже не відпустили. Ночувала нардеп і Герой України у СІЗО СБУ. І дарма, що недавно призначена уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова заявила, що затримання народного депутата Надії Савченко відбулося з порушенням законодавства. Та на це не зважили.
Наступного дня, 23 березня, в українців було відчуття дежавю, ніби щось подібне ми вже не раз бачили. Судова зала, скляна клітка для підсудного, а у ній Надія у футболці з величезним білим тризубом. Журналісти запитували, як їй ночувалося в українській тюрмі й вона сказала, що тут ще гірше як у російській в’язниці, проте віджартовувалася, вигляд же мала такий безтурботно веселий, наче вона не підозрювана в тероризмі й усіх найтяжчих гріхах за найтяжчими статтями КК, за які їй світить довічне ув’язнення, а месія з місією врятувати свій народ від цієї злочинної влади.
З клітки їй проте дозволили вийти та сісти в залі поруч з адвокатами, проте сидіти в залі засідань усім довелося довго. Журналісти в перервах мали нагоду задати Надії всі питання, адже суд з метою обрання Савченко запобіжного засобу засідав 9 годин. Надія успішно використовувала протягом дня судове засідання в якості трибуни, її адвокати називали обвинувачення абсурдом, судді вели себе коректно і ввічливо, проте віддати Савченко під домашній арешт суд не дозволив. Тож без права на заставу вона сидітиме в СІЗО до 20 травня.
Що далі? Весела й безпечна Надя, або не усвідомлює всієї небезпеки, в яку завела себе сама, або вона ще й гарна актриса. Проте її сестра Віра після того, як Надю вивели, такою веселою як сестра не виглядала: вона була в пригніченому стані. Невесело, звісно, й старій матері знову ходити по тому колу страждань, які вона вже пережила.
То хто ж вона: зрадниця чи героїня?
Всі ці дні, поки Надю обвинувачували й садили, в теле- та радіоефірі, на шпальтах газет та сайтів, у мережах тема крутилася одна і та ж – Надя Савченко. Вся країна говорить про Савченко. І справді, як же весь цей блокбастер сприймати? Герой України! Реакція на такі дії шокує. Невже і справді Надя діяла заодно з нашим ворогом? Нардеп, офіцер Ігор Лапін каже, що у ФСБ є ціла система, як використати втемну навіть таких прямих і незламних, як Надя Савченко.
У мережах на тему терористки Наді є різне: то фото жаби, де Надя зображена, як зірка Голлівуду в зіркових війнах з крутими біцепсами та гранатометом; то пишуть, що туди їй і дорога; що вона несповна розуму й треба перевірити її психіку та віддати на лікування.
Більш врівноважені користувачі мереж пишуть, що історія з Савченко була владі потрібна, щоб відтягнути увагу суспільства від головного: не говорять вже ні про тарифи, ні про Роттердам плюс, ні про Гонтарєву, яка після звіту десь випарувалась.
Та якби так швидко садили тих депутатів, які вкрали мільярди… Де усі ті насірови, мартиненки, де зникли докази на тих же «брильянтових» прокурорів? Чому всі вони не сидять на лаві підсудних? Чому не розкрито ряд голосних убивств, таких як вбивство нацгвардійців під Верховною Радою, вбивство Шеремета, Вороненкова, Окуєвої… Чому ті, кого носять на суди в картатих ковдрах, дуже скоро звідти виходять, заплативши мільйонні грошові застави? Дуже багато у народу виникає питань. Дуже велика зневіра й недовіра владі. Пишуть: «Так, як ми повернули Надію, так повернемо Крим і Донбас».
Є, звісно, й протилежні думки. Україна знову розділилася навпіл: 50 на 50. Одні за Надю, другі проти. Чимало українців та й навіть воїнів АТО вважають Савченко зрадницею з тих пір, як побачили її разом із Захарченком і Плотницьким. Та й сама Надя зізналася, що до перевезення зброї із окупованої території причетність має. Чимало порівнюють її ув’язнення в Росії з ув’язненням Сенцова, Кольченка, Карпюка, Клиха і питають: чому вони там гниють по тюрмах і про них забули, а Надя повернута, сидить в українському парламенті й засідає і ПАРЄ? Й висувають гіпотезу, що Росія справді з огляду на її бунтівний характер готувала таку собі «публічну бомбу сповільненої дії», щоб вона розірвалася в Україні. Ця гіпотеза має право на життя. Та думайте, українці, чи Надією взагалі можна покерувати. Вона ж бо заздалегідь «розкусила» плани спецслужбістів. Почитайте, що пишуть в мережах. Тепер цікаво буде, як виплутається з цієї історії не сама Савченко, яка вже сидить і навіть в тюрмі сміється над своєю витівкою, а генпрокуратура. Бо навіщо було Наді з Рубаном везти зброю з ДНР і так ризикувати, коли її абсолютно легко придбати в Україні?
Та в цій історії, як каже політолог Сергій Дацюк, найстрашніше не те, що з Надею сталося, а те, що ще не було в Україні (на 27 році її існування в іпостасі незалежної держави) такого прецеденту, щоби в дуже терплячого укркаїнського народу виник запит на фізичне знищення влади. А запит таки виник: про це говорять не тільки на кухнях, але й пишуть в мережах, що якщо треба її посадити, то хіба за те, що замисел не довела до логічного завершення. Тому Надія Савченко не кривить душею, коли каже: «А ви спитайте кожного українця, чи не хотів би він підірвати цей парламент?» А ще врахуйте, панове, що на сході стоїть ціла армія, в якій кожен солдат знає і бачить, кому насправді вигідна ця війна.
Роль Наді Савченко в українській історії вже зіграна. І вона в тому, що бомбу вона таки метнула. Ця дискусія, яка виникла в результаті її обвинувачення й посадки в СІЗО, це і є та бомба, яка змусить Україну заворушити мізками й нарешті вийти зі ступору та дитячого стану й одразу подорослішати.
У день суду по ефірах на різних телеканалах сиділо чимало людей компетентних у ситуації, яка склалася з Надією Савченко.
Так от, колишній кадебешний генерал Євген Марчук вважає Надію Савченко цілком нормальною людиною. Лиш зараховує її до так званих «акцентуйованих особистостей», до яких зазвичай належать люди, які своєю поведінкою не вписуються в загальноприйняті правила й вирізняються з натовпу своєю яскравою само визначеністю та нестандартною поведінкою. Суспільство часто таких людей не розуміє, засуджує й цькує, одначе саме до таких типажів належать генії й люди, які здатні перевернути хід історії.
Ігор Смєшко, який у національній спецслужбі очолював комітет розвідки, стосовно Наді Савченко теж каже, що вона абсолютно щира. Вона без сумніву патріотка і герой, проте загралася: народний депутат не має права брати на себе функції оперативних працівників. Тож у цьому випадку акцентуйована Надя забагато на себе взяла, граючи в небезпечні ігри зі спецслужбами. Розмірковуючи, чому так сталося, Смєшко переконаний, що навряд чи міг би цей «злочин» Савченко бути виявлений без провокаторів. А провокація злочину з огляду на особливості войовничого характеру Надії Савченко – це не що інше, як не порушення прав людини. Можливо й прийде час, що цей клубок розплутається й до відповідальності притягнуть тих, хто ці ігри спланував та з якою метою.
Чи є у Надії Савченко політичне майбутнє?
У всенародному голосуванні на телеканалі NewsONE більше 80 відсотків публіки вважають Надію Савченко героєм і 89 відсотків вірять у її політичне майбутнє. Та й те, як вона вела себе під час її затримання у парламенті та наступного дня у Шевченківському суді не може не додавати їй політичних бонусів. А попереду ще таких судових засідань чимало. При докладанні надмірних зусиль до якоїсь справи завжди виходить ефект зворотній. Хотіли засудити й закрити, а виходить, що створили безкоштовний майданчик для політичної розкрутки.
Проте політичні аналітики, які розуміються на наших законах, такого оптимізму не поділяють.
Бачо Корчілава каже, що тяжчих статей, які інкримінують Надії Савченко, в Кримінальному кодексі практично нема. Коли Росія присудила їй 22 роки тюрми, то рідна країна посадить її на довічний термін.
«Нехай ще докази дадуть!» – чується в інформаційному просторі чимало голосів. Та й слухаючи в суді в обвинуваченні той довжелезний перелік різновидів зброї, складається враження, що це хтось підставив не Надю Савченко, а генпрокурора Луценка, який не має вищої юридичної освіти. Але з другого боку сама Надія факт завезення зброї не заперечує, пояснюючи це тим, що під час війни зброя від ворога повинна завозитися, щоб дослідити її та зрозуміти, звідки вона на окупованій території береться. Проте каже, що її справа політично мотивована. «З усього, що пред'явила прокуратура, правдою є лише одне – моя неповага до діючої влади».
«Заручницею своєї картини світу» – назвав Надію Савченко політолог Володимир Цибулько. Він переконаний, що у цьому випадку її вже не спасе закордон. Законослухняна Європа при слові «військовий переворот» покривається холодним потом. Тож скоріше всього Європа буде переживати докори сумління за те, що долучалася до протестів під російським посольством з плакатами «FreeSavchenko». Тож, на думку Цибулька, оскільки за кордоном переворотів не вітають, то витримають паузу й довіряться українському судочинству. Ситуація «Надя, як військовополонена в російській тюрмі» від ситуації «нардеп Надя Савченко під українським слідством» відрізняється докорінно.
Політолог Володимир Фесенко також ніякої політичної перспективи у Надії Савченко не бачить. «Може вона і встигне зареєструватися президентом, проте чи за неї голосуватимуть? – міркує він. – Не побачили ми тепер великого натовпу прихильників. Маючи таку всенародну підтримку, яку вона мала, Надя свій шанс втратила. І голодування її не врятує. Це дасть зовсім не той ефект, що її голодування в російському суді. Періодично ми ще будемо про неї згадувати. Проте влада буде намагатися закрити цю справу якомога швидше».
Чи додасть справа Савченко авторитету Україні?
А що Україна? Що ця історія з Савченко дасть Україні, чи додасть честі її державному авторитету?! Чи не ліпше було б її запросити на розмову в СБУ, попередити й тихо припинити ці небезпечні ігри? Проте чомусь і комусь потрібен такий голосний скандал з подальшим процесом. Для чого?! В мережах вже пишуть, що це напередодні виборів «підкоп» під «Батьківщину» і Тимошенко. В неї рейтинг чималий, а президент конкурентів хоче поусувати ще до виборів.
Політологи кажуть, що в цілому в очах світового співтовариства з цією трагікомедією ми, держава Україна, виглядаємо смішно. Виглядаємо державою, яка не відбулася, коли ворогами в нас є ті, які ще вчора були героями. А як воно, нашим дипломатам пояснювати, що ж воно таке у нас діється з героями України? Проте Захід мовчить. Вони в наші справи не вмішуються. Хоча далі ще почуємо.
А що Путін? Він вочевидь від цього тільки руки потирає? Журналіст УНІАН Роман Цимбалюк, який перебуває в Москві, розповідає, що хоч ця історія в Росії подається, як внутрішньо українська, проте на телеканалах зловтішаються. Ці події для Путіна тільки підтверджують його головну тезу, що Україна ж недодержава і правлять нею люди недалекі. Вони то роздають зірки героїв, то з учорашніх героїв роблять ворогів. А його головний прес-аташе Пєсков про вербовку Наді Савченко в російській тюрмі каже, що це «чушь собачья».
А нам, українцям, яких не вистріляла Надя Савченко, але яких за останні чотири роки стало в Україні наполовину менше, треба добре подумати, що буде завтра? Чи буде завтра Україна і чи будемо в ній ми, українці, гідними громадянами, а не завжди обманутими та ошуканими рабами та плебеями.
Читайте більше на RvNews.
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: RvNews
У Львові військовий проходить реабілітацію за допомогою екзоскелета 
Чернівці матимуть залізничне сполучення з Варшавою 
Лікарі та студенти-медики з Рівненщини довели, що можуть бути профі не лише в медицині, а й у спорті
