Павло Кісіль: «Ми врятували заклад, залишили робочі місця і не допустили заборгованості з зарплати»
Чим обернулася для директора Кременецької опорної лікарні спроба покарати лікарів, які наживалися на пацієнтах.
Джерело: TeNews
Поки одні радіють, що Україна стала кандидатом на членство в ЄС, інші кусають лікті, бо не готові жити і працювати по-європейськи. Вгризаються зубами в ласі шматки, лізуть по головах, лиш би втриматися біля корита. Яскравим прикладом цього став скандал у Кременецькій опорній лікарні. Останнім часом на певних інтернет-ресурсах з’явилася інформація про «безчинства» директора закладу Павла Кісіля.
Але люди, компетентні в госпітальному менеджменті, які розуміються на принципах реформованої системи охорони здоров’я, не можуть не помітити в цій історії грубих маніпуляцій. Насторожує і те, що позиція другої сторони конфлікту, тобто Павла Кісіля досі не була оприлюднена. Сайт "Новини Тернопільщини" запропонував директору Кременецької опорної лікарні висловитися.
— Свою позицію висловив у відкритому листі — він є на моїй сторінці у фейсбуці. Я підтримав незалежний аудит і чекаю на його висновки.
— Поговоримо про специфіку роботи лікарень у реформованій системі охорони здоров’я. Мені цікаво, наприклад, таке. 12 січня Кабмін прийняв постанову №2, якою затвердив нову систему нарахування зарплат лікарям і медсестрам із 1 січня. Це той документ, за яким лікарі повинні отримувати не менше 20 тисяч гривень зарплати, а медсестри — не менше 13,5 тисячі.
— Я працюю в системі охорони здоров’я з 2011 року, був начмедом і вже два з половиною роки як директор. Вперше за мою практику роботи з документами постанова приймалася в середині місяця і починала діяти з першого числа цього ж місяця.
— Це, на жаль, не єдиний казус у теперішніх законотворчості й постановоприйнятті. Але мені цікаво, як ви вийшли з цієї парадоксальної ситуації. Бо, наскільки я розумію, договір із НСЗУ ви отримали ще пізніше — в середині лютого. А на січень вам дали стільки ж грошей, як у грудні, тобто за старою системою нарахування зарплати.
— Так і було. За старою системою мені повністю вистачало б виплатити персоналу зарплати і спокійно здійснювати господарську діяльність, але я мусив виконувати постанову №2.
— Це зрозуміло. І який у вас виник дефіцит?
— Біля чотирьох мільйонів гривень.
— До міської ради зверталися?
— Так. Міський голова сказав, що на дофінансування лікарні нема звідки взяти кошти. Ми радилися з юристами, економістами, бухгалтерами, сиділи, думали, рахували і придумали дві моделі подальшого розвитку подій. Перша: нараховуємо зарплату за постановою №2, реєструємо заборгованість і попереджаємо людей про скорочення — під нього підпадало б щонайменше 60 осіб, а щонайбільше 100. Друга модель, яку ми й обрали: перевести людей на оптимізований штатний розпис. Відповідно до нього певна їх кількість написала заяви про переведення на 0,5 чи 0,75 ставки. Таким чином усі залишилися на робочих місцях
— Це мудре рішення. Багато лікарень вийшли із ситуації саме так. І люди зрозуміли, бо медсестра, яка працювала на ставку, мала вісім тисяч за старою системою, а за новою на 0,75 ставки вже має більше десяти тисяч гривень і менше працює.
— Так і виходить. Ми все це вивчили і людям пояснили через старших медсестер, завідувачів відділень. І всі прийняли цю ситуацію. Ми насправді врятували заклад, залишили робочі місця і не допустили заборгованості з зарплати.
— З початком війни Кабмін ухвалив рішення надати всім закладам системи охорони здоров’я фінансування від однієї дванадцятої — і так тривало до першого липня. Оскільки закуповувати обладнання і робити капітальні ремонти у воєнний час не можна було, то як ви розпорядилися коштами профіциту?
— Маючи до першого липня профіцитний бюджет, я не мав морального права тримати ці кошти на рахунку. Використовував їх на розвиток закладу, та, зважаючи на такий важкий час, зростання цін, вирішив підтримати персонал преміями.
Дехто отримав більше, ніж якби працював на ставку чи навіть на півтори. Щомісяця ми преміювали по-іншому, але два місяці точно охоплювали весь колектив — від техпрацівників до завідувачів відділів.
— А до Дня медичного працівника грошей на премії не залишилося — тільки догани?
— Усі працівники до професійного свята отримали премії, а працівники, яких за рішенням колективу було подано на відзначення грамотою, отримали по десять тисяч гривень.
— А догани були?
— Так. Двоє травматологів та четверо операційних медсестер отримали догани. Мусив їх виписати в тій ситуації, що склалася. До операційних медсестер в усьому іншому претензій не маю. Вони кваліфіковані й належним чином виконують свої обов’язки.
— Якщо медсестри операційні, то чи не ті, котрі були під час операції з лікарями, проти яких порушені кримінальні провадження?
— Так. Але я розумію, що медсестер підставили лікарі. Коли запахло смаленим, вони надиктували їм пояснювальні й таким чином зробили співучасницями. Бо ті написали, що отримували від представників фірми пластини і брали їх у роботу. В державному медичному закладі не мають права працювати з матеріалами, яких немає в лікувальному закладі. Всі матеріали їм має надати старша медсестра, і вони мають бути на балансі лікарні.
— Повернімося до лікарів, проти яких порушені кримінальні провадження. Якщо я не помиляюся, вони виписували пацієнтам рахунки на дороговартісні засоби, які насправді передбачені Програмою медичних гарантій. Попрошу тільки не називати прізвищ, бо ці справи ще навіть до суду не дійшли.
— В кінці березня до мене звернувся чоловік зі скаргою на те, що один із наших травматологів вимагав у нього 45700 гривень за встановлення пацієнтові пластин. І додав до заяви три накладних на якихось ФОПів і три рахунки.
— Прикро, але це поширена в нинішніх умовах практика. Пацієнти начебто купують необхідні препарати чи засоби за космічно завищеними цінами, а лікарі заробляють, залишаючись «чистими». Бо отримують замість хабара відкат.
— З’ясувалося, що травматологи поставили пацієнтові дві пластини, а за третю просто взяли гроші. І коли я дослідив це питання, то з’ясував, що така пластина коштує чималих коштів пацієнтам. Я ініціював службове розслідування, запросив лікарів, але вони відмовилися надавати пояснення.
— І звільнилися?
— Не звільнився у нас ніхто! Те, що ви читаєте в інтернеті — неправда, мініпуляції.
— Ці лікарі стали на стежку війни з вами — і ви звернулися до поліції?
— Так мені порадили юристи. Більше того, я розпочав процес закупівлі пластин, а ці травматологи далі виписували пацієнтам рахунки, заробляючи з кожної операції чималу суму. За ці гроші вони ідеально поводилися з пацієнтами, тому в них сформувалася добра репутація.
— Вам закидають, що ви забороняли цим травматологам проводити операції. Пацієнти змушені були шукати впливу на вас у мера. Але дозволяти-не дозволяти операції — це ж не ваша парафія?
— Певно що ні. У лікувальному закладі існує чіткий розподіл обов’язків, згідно з яким директор не приймає рішень щодо погодження чи непогодження оперативних втручань. Для цього є завідувач відділення і медичний директор. Але пацієнтів накручували відповідним чином. Казали, що оперувати їх не дозволив я і скеровували скаржитися до мера. Це спланована акція.
— Ще мені цікаво, що це у вас за такий хірург, у якого за два місяці десятки смертей. Коли прочитав це на деяких сайтах, то не смів припустити, скільки ж у вас всього було операцій за два місяці. Десятки тисяч? І чому ми про ці смерті не чули?
— Вибачте, але це вже повна відсутність етики. Обманним чином мій викритий в афері колега зібрав із персоналу 90 підписів, начебто до НСЗУ з проханням підвищити зарплату медикам, і, підставляючи перші сторінки з різними нісенітницями і підписуючись головою трудового колективу, розіслав по всіх можливих інстанціях. Писав, що хотів. І водночас саботував роботу. Підбурив до цього колег. В умовах воєнного стану наша хірургічна служба почала розвалюватися. Я почав шукати їм заміну, формуючи на ходу нову. І так збіглося, що до Тернополя приїхав хірург, якого врятували в Ізюмі з-під уламків лікарні, в якій він працював. Управління охорони здоров’я мені його запропонувало. І ще я взяв хірурга з Харкова. Ці люди не заслужили, щоби про них таке вигадувати.
— У вашій лікарні — більше 400 осіб персоналу. Чи зверталися вони до вас як до директора, відколи триває ця тяганина? Чи ви отримали перенаправлені з вищих інстанцій звернення-скарги?
— Жодної скарги не було. Незважаючи на хвилю негативу, лікарня повноцінно працює. За зверненнями на амбулаторний рівень і стаціонар ми повністю виконуємо пакети, нам не вистачає трошки більше 30% до виходу на довоєнний рівень.
— Спочатку реформування ви надавали послуги за вісьмома пакетами медичних послуг, а тепер маєте їх чотирнадцять. Ясно, що не за гарні очі вам їх законтрактували.
— Звісно, що так. Під кожен ми повинні були закупити певне обладнання, навчити персонал, зробити певні капітальні й поточні ремонти. НСЗУ дає гроші й контролює їх, щомісяця подаємо звітування, де більшість показників автоматично підтягуються з реєстру.
Я розумію, що кінцевою метою цього скандалу і намагання розірвати контракт зі мною є захист чиїхось особистих інтересів.
— А я вважаю, що це політика. Чекаємо на висновки аудиту.
Галина Кіт.
Читайте більше на TeNews.
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: TeNews