Прес-служба НР "ДІЯ" на Тернопільщині

Неміфічна реальність соліста Паризької опери

02.02.2018 09:43 Автор : Ріта Христюк
Джерело: Соціальна мережа

Як на Львівщині вимикатимуть світло 24 листопада

«Він довго не говорив, а коли почав – одразу заспівав», - згадує рідний брат Василя Сліпака – Орест. Контратенор, хто чув виконавця, думав, що співає жінка. Такий унікальний свого роду унікум, поєднання контратенор і бас- баритон.

Франція! Париж! Опера! Сцена! Глядачі! Вогні софітів! І раптом дізнається, що прийшла вона…в країні, де він народився, де привита любов до музики прийшла вона…війна.

А починалося все з Майдану. Він налагодив контакти з українцями у Франції, відразу організував збір волонтерської допомоги. Майдан...сам Мефістофель ніби ввійшов у реальність. Не страшно, не лячно - жахливо. Коли люди однієї країни повстають, а інші відкривають вогонь, бо той наказ тоді, то «сила», яку порушити не всім стало сили. Хто совість не до кінця продав кинули всі ці недоладні справи і стали на бік повсталих. А хто продав, ну…за кожен вибір буде розплата.

«Він повернувся у Францію іншим», - кажуть колеги та друзі, - «То був вже не той Василь Сліпак». Обов’язок перед своєю країною він поставив вище роботи і кохання. Втретє, коли від’їжджав із Франції ніби прощався та відступати навіть і не думав. Його голос настільки мав потужну силу, що «любі друзі» зупиняли канонаду. Він пішов на війну добровольцем, там і залишився назавжди.

Літо 2016р. стало останнім його літом, останнє сонце. Кадри фільму відтворюють останні хвилини життя співака, його рятували у червоній зоні по протоколу та марно… стало надто пізно. Україна втратила сина, Паризька опера – унікальний голос.

«Міф» на захисній касці так і було написано.

«Розплинусь в тобі і буду жити вічно», - Василь Сліпак!

Режисери фільму Іван Ясній та Леонід Кантер і вся творча група кажуть, що досі них надходять історію про Василя Сліпака. Він був дуже веселою, щирою та відкритою людиною. Він народився в Україні і повернувся на Україну, лише не так як би хотілося всім нам.

Ми маємо ким пишатися! Ми маємо пам’ятати всіх: і тих, хто біля Всевишьного, і тих, хто поруч з нами.

Не ми її почали, але ми її завершимо!