Офіційно вважається, що  народився В. Будзиновський 30 січня 1868 року в селі Баворові поблизу  Тернополя. В метриці, якою я легітимувався до половини 1890-х років, - писав з цього приводу В. Будзинський, - датою моїх уродин був день 20 січня 1868 року. Цю метрику я затратив і в 1897році дістав дублікат ч. 88, в котрім стоїть. що я родився 30 січня 1868 року.

Дід В. Будзиновського, Євстахій, був першим  у роді, який став священником. 1806 року народження. закінчив Львівський університет, де вчився разом з Шашкевичем та М. Устияновичем, працював на різних парафіях. дожив до глибокої старості й упокоївся 1 грудня 1885 року в с.Мокротині коло Жовкви. Старшим сином Євстахія Будзиновського був Тит, батько В’ячеслава. Народився у 1839 році. Закінчив школу в Львові, склав вчительський екзамен і почав вчителювати в Баворові.

15 лютого 1935 року одна з найпопулярніших українських газет «Діло» повідомила, що 14 лютого на 68 – році життя помер колишній відомий політичний діяч, посол до австрійського парламенту. знаний письменник і публіцист В’ячеслав Будзиновський. Похорони його на Личаківському кладовищі у Львові,- звітувала газета « Батьківщина» 21 лютого 1935 року,-відбулися при дуже малій кількості учасників. В останню дорогу проводжав його священник, двоє дячків і кількадесят громадян». Його поховали на42-му полі Личаківського цвинтаря. Це було поле, де хоронили мертвонароджених та в’язнів, На його могилі поставили дерев’яний хрест і прибили номерну 49 табличку, без прізвища. 1941 році  поле перекопали. Сталінізму, що прийшов на Західну Україну, потрібно було місце для закопування своїх жертв. Серед тих невідомих жертв сьогодні й В. Будзановський. Та забуття йому не судилося. Не тому, що довгі роки він був на гребні політичного життя, лідером націонал- демократів, одним із осноположників радикальної партії, редактором газет «Радикал», « Праця». Він відкрив для української літератури імена Василя Стефаника , Леся Мартовича. Михайла Яцкова, Осипа Маковея.  Пам’ятний його арешт у  Тернополі 1 квітня 1896 року. Лише після двотижневої голодовки нашого земляка звільняють. Вкотре він без праці та засобів  до життя. На допомогу  приходить гімназійний товариш Осип Маковей. Він запрошує його в Чернівці редагувати  газету «Праця». Саме у  тій газеті завдяки В. Будзиновському в жовтні- грудні 1897 року як новеліст вперше дебютує Василь Стефаник. Петро Карманський, критик з цього приводу назве В’ячеслава Будзиновського  «шукачем українського золота». У цьому ж популярному виданні « Буковина» В. Будзиновський друкує  повість на історичну тематику «Як чоловік зійшов на пана» «Стрімглов». Обидві повісті викликали в літературі сенсацію, критика не скупилася на похвали. Мало хто міг подумати . що повісті В. Будзановського   мостили дорогу творам іншого ґатунку , що найбільш сконцентровані в «Забобоні» Леся Мартовича. Саме він відкрив талант Леся Мартовича і випустив його першу збірку. Одним із перших появу В’ячеслава Будзиновського як письменника палко привітав Іван Франко. Сумна доля спадщини письменника, багато творів залишилося в рукописах, жалюгідні їх залишки у спецфондах. Розпродана бібліотека письменника вже підчас другої світової війни опинилася за межами Львова. Подальша доля творів невідома.

Хоча від 1921 по1933 рік тільки «Свобода» (Нью-Джерсі) надрукувала 99 повістей, оповідань та історичних праць В’ячеслава  Будзиновського. Його повісті перша з них вийшла у 1920 році» Під одну булаву». присвячена подіям в Україні після смерті гетьмана Богдана Хмельницького, які народ назвав руїною. У цьому ж році виходить повість «Осаул Підкови», а згодом « Кров за кров»,» Гримить»,оповідання «Козак Шуба» Його повісті й оповідання неймовірно популярні. Цьому успіху сприяло прагнення громадянства Галичини знати свою історію саме того періоду. коли вирішувалося питання бути чи не бути  українській державності. соборності. Великий успіх мала видана в 1924 році двотомна « Історія України», що охопила  час від княжого владарювання до литовсько-польських королів.

Варто згадати і такий факт.  У 1894 році Записки Наукового товариства ім. Шевченка друкують працю В. Будзиновського «Аграрні відносини Галичини» Вона приносить справжній успіх авторові в Галичині й далеко за її межами-головне за дуже ретельно зібраний фактичний матеріал. Він разом з товаришами за активної підтримки Івана Франка та Михайла Грушевського після кризи в радикальній партії, наприкінці 1899 року створює націонал- демократичну партію, в програмі  котрої вперше серед тогочасних українських партій з’являється як кінцева мета діяльності утворення самостійної незалежної української держави. Вже у 1901році, редагуючи газету «Свобода» нацдемократів він скеровує  свою діяльність на пробудження галицького  селянства. Важко повірити. але  фактично він сам спровоковає виступи селян. які охопили 500 сіл у 29 повітах і ввійшли в історію під назвою аграрних страйків. Селяни домоглися свого. і авторитет В. Будзиновського стає незаперечним. З 1928 року єдиним виданням. де друкуються повісті і оповідання стає  видання « Праця». Окремим виданням у тому ж році  вийшла повість «Міщанка», а згодом через два роки «Перед бурею» В останні роки він майже вмирав з голоду. жив скромно як аскет. Був занадто гордий , щоб прохати якоїсь посади пробував жити з пера. а це в нас і на жаль сьогодні означає: нужда.  Незважаючи, на складні перипетії того часу. він всім своїм життям, своєю творчістю дав найкращий доказ, що завжди, був і залишається до смерті найкращим сином України її державності та незалежності.