Славське — відоме курортне селище у самому серці українських Карпат, сьогодні отримало друге дихання. Минулого року відомий гірськолижний курорт став центром об’єднаної територіальної громади, до якої увійшли 5 маленьких гірських селищ. Відтак його бюджет з 1,5 мільйонів гривень на рік зріс до небаченої раніше суми у 40 мільйонів. І це лише початок. Як живеться сьогодні відомому курорту і які зміни на нього очікують завтра?

У тіні Буковеля

За радянських часів Славське — відомий гірськолижний курорт, який гримів на увесь СРСР. Саме тут була єдина в Україні сертифікована за міжнародними стандартами гірськолижна траса на горі Тростян (1232 метри). Щороку у Славському відбувалися міжнародні змагання з гірськолижного слалому та спуску. Спортивна база «Динамо» була однією з головних для збірних Союзу з гірськолижного спорту. Але з розпадом Союзу поступово стала занепадати і інфраструктура Славського. Траси на горі Тростян, крісельні та бугельні підйомники курорту сьогодні значно поступаються не лише відомому всім Буковелю, але й значно меншим гірськолижним курортам України. У Буковель з початку 2000-х було вкладено сотні мільйонів доларів, у Славському ніхто капітально не ремонтував ані дороги, ані вкладав значні кошти у підйомники. Активно розбудовувався хіба що приватний сектор.

Але перевагою Славського завжди було і буде зручне транспортне сполучення: залізнична станція з’єднує селище з більшістю регіонів України, а відстань зі Львова становить всього 135 кілометрів. Переважна більшість молоді зі Львова їздить сюди кататися на лижах на вихідні електричками. Швидко і недорого. Друга значна перевага Славського перед іншими як українськими, так і іноземними курортами — ціни. Вони тут дуже і дуже демократичні. 500-800 гривень за номер під час зимового туристичного сезону — такою є середня вартість цьогорічного відпочинку у Славському. До останнього часу найбільшою проблемою Славського залишались дороги. 18 кілометрів шляху, які відділяють Славське від міжнародної траси Київ-Чоп, потрібно було долати більше півгодини. Ще гіршою була дорога, що з’єднувала Славське з селищем Волосянка, де знаходиться популярний курорт «Захар Беркут». Саме через відсутність нормальних доріг туристи між вибором поїхати у Славське, або у значно дорожчий Буковель, вибирали саме останній варіант. Але зміни на курорті почалися наприкінці 2015-го року, коли нарешті капітально відремонтували більшу частину дороги до Славського.

 

Сільський туризм — рушійна сила курорту

Сьогодні дороги у Славському якщо не ідеальні, то наближаються до них. І головне, що зовсім не гірші, ніж на польських чи словацьких гірськолижних курортах. Цей позитив особливо помітний для тих, хто хоч раз бував у Славському років три, чи п’ять  тому і пам’ятає суцільні ями та напрям руху замість доріг. Львівщина, як пояснив голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка, є лідером в Україні за кількістю введеного після капітального ремонту автодоріг. Їх у 2015-2017 рр. на Львівщині було капітально відремонтовано близько 600 км.

Протягом року маленьке Славське приймає у себе по 800-900 тисяч туристів. Це неофіційна статистика, бо з понад 500 засобів розміщення офіційно сплачують туристичний збір (1% від вартості проживання за добу) лише 56 готелів, пансіонатів та садиб сільського туризму. Як не дивно, більше туристів до Славського приїздить під час літнього сезону. «Взимку ми залежимо від снігу, якщо він є — туристів багато, а влітку — якою б погода не була, туристів завжди вистачає», – розповідає Дмитро Ареф’єв, власник відомої у Славському садиби сільського туризму.

Сільський туризм – головна туристична рушійна сила Славського. 20 років тому Дмитро та Оксана Ареф’єви одними з перших почали приймати туристів у власній садибі, яку так і назвали «Садиба Ареф’євих». Сьогодні вона вже не потребує реклами. Їх добре знають не лише в Україні, але й інших країнах. 400-600 гривень за добу за номер зі сніданком у комфортному будинку з усіма зручностями – такою є ціна проживання у «Садибі Ареф’євих».

Номерний фонд курорту хоч і повільно, але зростає. Будівельного буму, який тут спостерігався до 2014 року, поки що немає, але сьогодні вистачає і того, що є. Дмитро Ареф’єв розповідає, що Славське відчувало зменшення туристів у 2014-15 рр., що пов’язано з військовими діями на Сході.  Але в останні два роки курорт все більше і більше приймає туристів. Цьому сприяють два фактори — гнучка цінова політика і кращі автодороги. Завдяки капітальному ремонту доріг до Славського поїхали автомобілісти. Як правило, це сім’ї, які приїздять сюди під час літнього сезону.

Що може дати туристичний сектор для селян – добре помітно саме на прикладі  Славського. Показова історія родини Ірини Попович, сестри відомого українського велогонщика зі світовим ім’ям Ярослава Поповича. Три роки тому Ірина з чоловіком Олександром вирішили повернулися до Славського з Італії, де перебували на заробітках. «В один момент ми зрозуміли, що в Італії грошей вже заробили і далі там робити вже нічого, – хотілося розвивати щось своє», – розповідає Ірина. На зароблені гроші закордоном та взяті у кредит, збудували власну садибу. Почали приймати туристів. Допомогло побачене, як туристів приймають в Італії. Сьогодні їх «Ковальська садиба» має найвищий рейтинг готельного агрегатора Booking.com у Славському. 5 номерів садиби швидко заповнюють туристи не лише з України, але й іноземці. Ірина розказує кумедну історію про австралійців, які за тисячі кілометрів через моря й океани ризикнули приїхати до маленького карпатського села саме до їх садиби. Як виявилось, головну роль у виборі місця відпочинку зіграли фото садиби на одному з порталів системи бронювань та відгуки гостей про садибу.

Замість росіян польські та ізраїльські туристи

З кожним роком до Славського навідується все більше і більше іноземців. На багатьох витягах не раз доводилося чути польську мову. Поляки люблять відпочивати тут сім’ями. Більшість з них приїздять в Україну на власному авто, оскільки дороги на Львівщині тепер не гірші за польські. А від Славського до кордону всього нічого – трохи більше 100 кілометрів. Набагато далі від України знаходиться Ізраїль. Але саме ізраїльських туристів збільшується з кожним роком. Особливо влітку. Три прямих авіарейси на тиждень між Львовом і Тель-Авівом, активна промоція Львівщини в Ізраїлі зробили свою справу. «Раніше ми орієнтувалися лише на тих, хто приїздить кататися на лижах, але уже кілька років у більшості до нас приїздять ті, хто просто хоче відпочити у карпатських краєвидах», – розповідає адміністратор найкращого готелю курортів Волосянка та Славське «Вежа Ведмежа». Раніше більшість іноземців у Славському складали росіяни, тепер же їх поступово заміняють польські та ізраїльські туристи.

З розвитком інфраструктури курорту кількість іноземців у Славському тільки збільшуватиметься. У цьому впевнений новий голова Славської об’єднаної територіальної громади Володимир Бега. Єдина умова – покращення місцевої інфраструктури. «Раніше місцеві чиновники не дуже охоче запрошувати сюди іноземні делегації, адже потрібно було їхати до готелю «Вежа ведмежа» по суцільних вибоїнах, – розповідає Володимир Бега. – Сьогодні, як ви бачите, дорога сюди займає якихось 10 хвилин, тому я впевнений, що Славське має величезне майбутнє».

А що воно обов’язково буде вірять і місцеві мешканці. П’ять сіл навколо Славського минулого року нарешті  вирішили об’єднатися в єдину територіальну громаду. Кілька разів переговори щодо такого об’єднання завершувалися нічим. І це зрозуміло, адже кожна селищна рада могла розпоряджатися землею, яка у Карпатах на вагу золота. Не було єдиного генерального плану розвитку цих унікальних територій. Усі землі були приватизовані маленькими наділами, що заважало реалізовувати великі інфраструктурні проекти. Після створення ОТГ на Славське чекає нове життя. Уже сьогодні у кілька разів збільшився бюджет громади – з 7 до 40 мільйонів гривень. Завдяки інвестору, який тут планує будувати новий гірськолижний курорт. І ще одна показова деталь. Славське, мабуть, одне з небагатьох селищ на Західній Україні, де місцеве населення не дуже їде на заробітки закордон, а все більше залишається вдома.

Володимир Царук, Директор Центру розвитку туризму України, спеціально для «Українського інтересу».