Віталій Тарасюк

Віталій Тарасюк

журналіст, репортер з Млинова

У 30-х роках XX сторіччя у лікаря Балея з Панталії був не тільки літак і автомобіль «Крайслер»

У Перевередові він закохався в Зосю Дзівалтовську

15.03.2018 15:33   Автор : Віталій Тарасюк
Джерело: RvNews

Про  лікаря Святослава Балея з Панталії, що поряд з Дубном, ходять легенди. Не дивно, що до цієї цікавої особистості прикута увага засобів масової інформації. Нещодавно в одному з вітчизняних видань йшлося про те, що пан Балей у критичних обставинах, коли йшлося про життя людини, для порятунку  своїх пацієнтів використовував власний літак. Крім того, в його розпорядженні був дорогий автомобіль «Крайслер». Погодьтеся, що на тридцяті роки XX сторіччя такі транспортні засоби були рідкістю, а літак – явище  просто виняткове.

Зрозуміло, що такі дорогі, незвичні на ті часи речі додавали лікарю в його ореол унікальності, хоча він був доволі скромною і невибагливою людиною, зі своїми вадами й навіть дивакуватістю. Яскраво і водночас приземлено фахівець з надзвичайним даром постає у період закоханості. Завдяки млинівчанці Олені Андріївні Тарасюк  – колишньому педагогу і самобутньому краєзнавцю, в інтелектуальних нішах якої міцно закарбувалося багато цікавих сторінок із літопису ріднокраю,  відтворимо щемливі і драматичні миті кохання Святослава Балея до вчительки з Перевередова Зосі Дзівалтовської (на фото). 

null
Фото з краєзнавчого архіву

У Лещуків гість із Панталії почувався своїм

У просторій хаті Лещуків у Перевередові в тридцяті роки минулого сторіччя розміщалася школа. В одній половині будівлі навчальні класи, в іншій – приміщення для педагогів. В одній із кімнат мешкала вчителька Зося Дзівалтовська. Подружжя Лещуків із доньками Капітоліною і Катериною мешкали окремо.  Не дивно,  сімейство  прибирало в помешканні пані Зосі, готували страви, прали та виконували інші доручення квартирантки.

Коли і де лікар Балей познайомився із Зосею – про це, як кажуть, історія замовчує. Однак коли він почав приїжджати у Перевередів, то Зося разом із Капітоліною і Катрусею влаштовували шикарне застілля: готували страви, наводили відповідний марафет у кімнатах. А ще вчителька і лікар запрошували сестер  скласти їм  компанію, що дівчата робили із задоволенням, а згодом одна з них і розповіла історію кохання своїй дочці. Пан Станіслав настільки зблизився з сімейством Лещуків, що почувався тут своїм…

null
Одна з двох - Зося. Фото з краєзнавчого архіву

Наворожив довголіття

 Так сталося, що в цей час, наче на замовлення, у родині сталися три прикрі випадки. Спочатку господиня (бабуся моєї співрозмовниці) впала із високої черешні. Тут і прийшов на допомогу  шанований гість, слава про якого  поширювалася ріднокраєм. Він, як кажуть, бабуню Лукерію успішно «склав». Близько року вона була прикута до ліжка, а згодом поволі стала на ноги і розходилася. Після цієї складної операції,  на завидки дужим чоловікам і заздрісницям, лопатою копала всього  города, виконувала інші домашні роботи. При цьому вдячна жінка не забувала наголошувати:

– Мене Балєй «складав»!

Хтозна: може вмілі руки і благодатна аура цілителя з Панталії наворожила бабусі довгий вік: відійшла за небокраї на 91-у році життя.

У той час Катерина Лещук вийшла заміж і мешкала в чоловіка. Невдовзі після цього їй почав набридати кашель,  а також  молодиця почала втрачати вагу.  На швидкі темпи схуднення Зосиної подруги  звернув увагу пан Станіслав, тож не забарився із запитанням:

– Катю, що з тобою? Обов’язково приїдь до мене на Панталію – я тебе обстежу.

 Лікар  виявив у неї туберкульоз. Не забарився із запитаннями: як живеш, що робиш у невістках, чим харчуєшся. Тоді молодиця і назвала свою «коронну» страву – галушки з розсолом. Коли ж лікар знову приїхав у Перевередів, то насамперед провів профілактичну бесіду з батьками хворої й наказав замінити галушкову дієту медом, маслом і курячими яйцями. І чи саме не опіка легендарного зцілителя наворожила тітці Катерині 87 років життя на білому світі?

А згодом проблеми зі здоров’ям виникли у Капітоліни – другої доньки Олексія і Лукерії Лещуків (мами моєї співрозмовниці). Дівчину Господь обдарував чудовим голосом – винятковим сопрано, яким залюбки  заслуховувалися на сільських оказіях і в товаристві місцевих вокалістів. Може, людська заздрість зурочила, бо з часом у «перевередівського соловейка» почав «сідати» голос. А коли їй стало важко дихати, то батько відвіз на Панталію до лікаря Балея.

Панталіївський дивотворець виявив у знайомої дівчини нариви на гландах. Не обійшлося без його короткого коментаря:

– Якби не приїхали до мене вчасно, то за добу довелося б відвозити дівчину на… кладовище.

Станіслав Балей прооперував пацієнтку. На добу залишилася в лікарні – за цей час  заплатили 6 злотих.  Наступного дня жінка поїхала додому. Перед від’їздом допитувалася в лікаря, чи зможе співати –  той заспокоїв. Мовляв, будеш співати довго-довго. До речі, Всевишній відміряв їй на землі 91 рік…

До Зосі – на «Крайслері»

Кохання Станіслава Балея до Зосі Дзівалтовської було земне і щире. Сильна і нездоланна пристрасть спонукала лікаря до частих автопоїздок у Перевередів. Сімейство Лещуків  звикли до нього, тому тішилося кожному приїзду. З часом на першу в історії села іномарку місцеві жителі вже не зирили, як на сьоме диво світу, бо ж неодноразово оглядали автівку. Хтось мовчки, а хтось прицмокував язиком.

null
Один із видів авто марки "Chrysler" 1920-1939 рр. Фото з мережі Інтернет

Стосунки закоханих набирали почуттєвого розмаху. Уже не тільки Святослав приїздив до Зосі в Перевередів, а й сама Зося стала навідуватися до кавалера і навіть спілкувалася з його мамою. Саме ненька легендарного цілителя розповіла їй про дитячі роки сина. І якось зізналася в найсокровеннішому: змалку Святослав підростав дивакуватим і навіть неадекватним, тож рідня  хвилювалося за майбуття хлопчика. Скажімо, він міг взяти в руки якийсь предмет і крутити його, приглядатися, щось міркувати. Звісно, тоді ніхто не переймався, над чим у ті миті мізкував юний мрійник. Може, саме тоді формувалися незвичні здібності і задатки його майбутнього фаху.

Ревнощі до поліціянта

Як і кожне кохання, почуття пана Святослава підточувала нездоланна ревність. Своїм конкурентом він вважав поліціянта з Дубна. Бувало шпацерують  лікар із учителькою вулицею міста, а назустріч  їм поліціянт, то пан Балей разом із дівчиною неодмінно перейдуть  на другу сторону вулиці. До речі, польський правоохоронець також бував у Зосі в Перевередові, але не так часто, як Балей.

Про почуття до вчительки відомого лікаря свідчить і такий факт. Як розповідала сама Зося, під час відвідин  Святослава він підводив її до столу, витягував шухляду, в якій, як у нас кажуть, лежали гроші жужмаком. І при цьому наказував дівчині:

– Бери, скільки забажаєш!

Кажуть, що за гроші можна купити інтим, а не кохання. Мабуть, лікар не збирався так чинити, а просто щиро хотів поділитися з любою дівчиною своїм заробітком. І Зося користалася його щедрістю.

Повінчалася з суперником лікаря

А далі, за спогадами Олени Андріївни, події розвивалися стрімко. Одного Божого дня Зося раптом найняла в  Перевередові фірмана, який відвіз її в Дубно. Там вона повінчалася із суперником пана Балея – поліціянтом. Після вінчання Зося повернулася в село, привезла маленькій Лесі (так називали в дитинстві мою співрозмовницю Олену Андріївну) подарунки: велику ляльку, коробку з прикрасами для новорічної ялинки і, звичайно, цукерки. А невдовзі після цього скороспілого шлюбу подружжя виїхало в Польщу.

Ось так згасла зірка кохання відомого лікаря Балея. Чому так сталося, що Зося зорієнтувалася на поліціянта? Ми, зрозуміло, можемо лише здогадуватися і припускати. Хоча Олена Андріївна озвучила власне, але доволі обґрунтоване припущення. На її думку, учителька вибрала суперника Святослава Балея, бо зрозуміла: якими б щирими не були його почуття до неї, у його серці на першому місці зорітиме захоплення медициною, прагнення лікувати і зцілювати людей. Відтак вона не забажала, аби її пристрасть перебувала в затінку фахових уподобань потенційного обранця серця.

І ще одне припущення: у Балея могла бути дружина. За деякими історичними джерелами, так і було. Тож у такому разі із одруженням могло не скластися.

Сліди, загублені в часі

За «перших совєтів» пан Балей ще займався лікувальною практикою на Панталії. І навіть під час гітлерівської окупації люд шукав у нього  порятунку від недуг.  Опосередковано про це свідчить спогад Олени Андріївни про  інспектора Млинівського районного відділу освіти Андрія Чернушка. У дитинстві він «чаклував» над гранатою, яка розірвалася. Хлопчину з осколками мама привезла до лікаря Балея.

– Не буду лікувати! – віджартовувався пан Святослав.

 Зрозуміло, що так залякував хлопчину з виховною метою. Але «склав» пана Андрія за найвищими професійними лекалами...

Щодо подальшої долі лікаря Балея, то він виїхав із Дубно ще до приходу радянських військ.  Згодом опинився в Польщі. Тож чи, бува, там його стежини долі не перетнуться знову з доріженьками незабутньої Зосі?

 Побутує й така версія – Святослав Балей ще в шістдесятих роках минулого сторіччя приймав хворого з Добрятина у Львові вже в статусі професора. Але чи це той самий пан Балей із Панталії ? Адже начебто свічка життя  Святослава Балея догоріла в Польщі наприкінці п’ятдесятих років  XX сторіччя…

У Перевередові після Зосі Дзівалтовської вчителював Петро Кухарський – прийомний син графині Ходкевич. Був час, коли польська влада кинула клич заможнім людям усиновлювали дітей із сиротинців.  Але це вже інша історія…


Читайте більше на RvNews.

Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: RvNews