Спасибі, хоч триколор на авки не ставлять…

«Просто шкода дітей яких закрили в приміщенні. Дика смерть, - констатує Ніна Скиба і додає, -  це нормально, співчувати коли гинуть діти. Ми не росіяни, щоб зловтішатись з чужої біди, саме в цьому наша відмінність. В людяності».

 «Це, звичайно цинічно, - вставляє свої п’ять копійок Micik Gonibez, - але добре, що жалісливі українці не почали ставити російський прапор на авки. І на тому спасибі».

Алекс Зубков підводить своєрідну риску: «Кожен сам для себе обирає, як чинити - радіти, що 41 потенційний російський солдат і окупант згоріли в кінотеатрі чи співчувати, що 41 дитина не змогла вибратися з пастки, що її влаштували халатність і продажність чиновників».

Satya Falak пішов іще далі і завважив те, що сталося приводом замислитись, чи не є ми такими ж, цитую, до***йобами як москалі, які спалили своїх дітей:

Фото з мережі Інтернет

«Одні побудували розважальний центр без дотримання протипожежних норм. Другі забили на сигналізацію. Треті брали бабло і закривали очі на порушення. Четверті наплювали на пожежні виходи. П’яті замкнули дітей в кінотеатрі і пішли за покупками. Шості втекли, навіть не спробувавши врятувати. Сьомі, ховаючи власних дітей, дають підписки і не називають імен… Через тиждень заспокояться. Через рік забудуть. Через п’ять згорять інші»…

Що можу сказати я? Якось, одної новорічної ночі мені не пощастило опинитися у під’їзді, де від кимось не вимкненої праски почалася пожежа в одній з квартир. Люди вибили двері і увесь стояк вкрило удушливим димом. Я був у гостях, де вже встиг спорожнити кілька келихів, і в пориві благородства кинувся-було у злощасну квартиру, бажаючи допомогти. Минуло дуже небагато часу, як відчув що задихаюся і в такому стані користь встигну принести, в ліпшому випадку, самому собі… У пошуках ковтка повітря відчайдушно перестрибував сходи, падав, забивався, але вставав і мчав далі, аж поки не опинився на ділянці, вільній від диму і нарешті дихнув-таки на повні груди…

Як воно помирати на пожежі, уявляю доволі таки барвисто. А тому дітей, які померли внаслідок вбивчого дибілізму дорослих не жаліти не можу. Як і більше 200 тварин 25-и видів, яких, як виявилося, в момент пожежі так і не вивели із зоопарку, розташованого на одному з поверхів… Вчадіти від диму в приміщенні без вікон і дверей не побажаю нікому, а тим паче неповнолітнім, які в Росії часто виявляються найпритомнішою частиною населення.

Царство їм небесне. Щиро і без тіні сарказму.

Фото з мережі Інтернет

А вони точно люди?

Але як усе таки бути з їхніми батьками? Вони ж бо нині саме переживають горе непоправної втрати. Той самий найтяжчий біль, що його в аналогічних випадках відчуває будь-яка нормальна людина. Можна було б суто по-людськи і поспівчувати. Але чи є безутішні тати з мамами власне людьми?

В тому розумінні, в якому ними є, скажімо, відверто обділені українською емпатією понад 400 мешканців Східної Гути, яких російська авіація розбомбила трохи більше місяця тому? Або ті приблизно по 40-50 мирних жителів щодоби (!!!), яких спалює фосфорними бомбами то в тому, то в іншому куточку Сирії. Діти щоразу (!!!) становлять приблизно третю частину загиблих. І про будь-яку халатність чи нещасні випадки навіть не йдеться: бомблять і труять підкреслено добросовісно, отримуючи саме той результат, на який і сподівається керівництво Росії!

Фото з мережі Інтернет

Абсолютна більшість громадян, які довірили їм владу, схоже, сподіваються на те ж саме. Принаймні не мають анічогісінько проти. Красномовне тому свідчення - 76,6%, які Путін отримав на виборах за буквально кілька днів до Кемєрова.

Приблизно в той самий час, коли зґвалтували майже 50 дітей в інтернаті під Чєлябінськом,  а через викид сірководню на сміттєзвалищі поблизу підмосковного Волоколамська ушпиталили з отруєнням більше 20 тамтешніх школярів. Про дітей, які то тут, то там провалюються в незакритий колектор чи потрапляють під колеса п’яного попа чи прокурора навіть не згадуватиму.

Випадковість? Не думаю… Закономірність. Не сумніваюся.

Ці та інші обставини дають особисто мені чимало підстав не вважати абсолютну більшість громадян Росії власне людьми в традиційному розумінні цього слова. Натомість вважати кимось без душі і серця та з очима без виразу, зомбі чи орками з голлівудських хорорів, які відчувають трохи не так як люди. Як саме, достеменно не знаю, а відтак спів чувається відверто складно… Мабуть, замалим не святим бути потрібно…

Поки в Кемєрово горів розважальний центр «Зимняя вишня» ці істоти спокійнісінько дивилися по телевізору «Што? Гдє? Кагда?» і пропагандистський треш про те, як їх улюблений Путін талановито грає на роялі.

Фото з мережі Інтернет

Ну зібралося від сили кілька тисяч чоловік на мітингу. Вимагають розповісти правду про пожежу, бо, мовляв, є інформація, що реальна кількість жертв значно більша за оприлюднену. Кричать «Путіна!», який саме прибув у Кемєрово… Путін з’явився перед мітингувальниками, як і варто було очікувати, не одразу. 6 автозаків з ОМОНом на площу Совєтів підігнали куди оперативніше…

Влада відреагувала прогнозовано: спершу мовчала, потім щось там збрехала. Пройде зовсім трішки часу, не сумнівайтеся, вождь виступить з суворою промовою і гучно призначить «цапів-відбувайлів»… Алгоритм давно відомий і міняється хіба в деталях…

«Їхтамнєти», «мизаміри» та інші нормальні люди

Хтось скандує вимогу відправити у відставку місцеву владу, у відповідь по телевізору губернатор Кемєровської області Аман Тулієв обіцяє родичам загиблих особистий прийом і – що особливо зворушливо – фінансову допомогу і вирішення питань з їхніми боргами, кредитами та іншими проблемами…

Фото з мережі Інтернет

Приблизно те ж саме зазвичай пропонують сім’ям загиблих на Донбасі «їхтамнєтів». Взамін на нерозголошення інформації про те, куди зникли їх «дєди,  отци і синовья»…

«Комсомольська правда» публікує матеріал «Владимир Путин приехал в больницу навестить пострадавших при пожаре в торговом центре» з ілюстраціями, які дозволяють зрозуміти, де саме знаходився переобраний гарант тоді, коли його чекали на Майдані Совєтів.

Фото з мережі Інтернет

Тут таки в день, коли ще і тіла померлих не поховали, читаємо коментарі такої собі Натальї Гурьянової:

«И мы вместе с Владимиром Владимировичем всем сердцем с каждым пострадавшим!!! Каждому жмём руку, деток целуем, искренне сочувствуем и желаем скорейшего выздоровления!!!»

А іще Ольги Сідорової:

«Хватит винить Путина!!! Виноват арендадотель, это его здание и арендаторы. И виноваты те, кто им за взятки подписывал разрешения. Виноват отдел кадров, кто у@бков на работу брал» …

Навіть гадки не маю, ким є ці жіночки. Мабуть саме тими, кого вічний улюбленець всія Росії Сталін називав «бабамі, которые еще нарожают». Потім. Поки ж розберуться з власними боргами, кредитами та іншими проблемами. Не кожного ж разу така нагода випадає…

Не вірите? Я теж раніше не вірив, що бувають люди, здатні розграбувати особисті речі пасажирів збитого авіалайнера і навіть хвалитися ними в соцмережах. Як і охочих розжитися халявними макаронами з перевернутої під Сизранню фури, водій якої загинув, а поліція на місце трагедії іще не приїхала…

Фото з мережі Інтернет

«Хочу допомогти людям в Кемєрово. Що я можу зробити?», - тим часом пише в мережі Аліна Белькевич, донька української співачки Анни Сєдокової. Її голос зливається в багатоголоссі матері, Ані Лорак, Світлани Лободи, Таісії Повалій, Ольги Полякової, Вєри Брєжнєвої, Аліни Гросу, Микити Алєксєєва, гурту «Неангели» та багатьох інших українських «мизамірів» від музики.

Думаєте, бодай хтось з них чи російських колег по цеху насмілиться вимагати відставки Путіна, Мєдвєдєва чи бодай губернатора Кемєровщини? Ніхто навіть не подумає про щось подібне!

Між тим, пожежа в «Зімній вішні» - красномовна ілюстрація того, що неминуче рано чи пізно трапиться, якщо дозволяти забудовникам і власникам об’єктів безкарно економити на безпеці людей. Ніде правди діти, в Україні це питання поставлене приблизно так само, як у «братьєв». Відповідно до наших законів, скажімо, позапланову перевірку пожежної безпеки в тому чи іншому закладі можна провести виключно з доброї волі суб’єкта господарювання або ж у випадку аварії. До тоді ж: не воруши лихо, поки сидить тихо…

Фото з мережі Інтернет

Що мала би робити після трагедії в російському Кемєрово, наприклад, активна громадськість українського Рівного? Та хоча б організуватися, аби змусити місцеву владу терміново перевірити усі торгові центри області. З обов’язковою публікацією результатів у відкритому доступі. Саме така реакція, переконаний, припала би до душі усім, включаючи наших воїнів на передовій. А співчувати чи не співчувати мешканцям невідомо де розташованого Кємєрова – то вже так, лірика, від якої шкоди рівно стільки ж, скільки й користі…