Творчий дует відомих тернополян презентував книгу, з якої народилась вистава

26.05.2018 09:18 Опубліковано : Валентина Семеняк
Джерело: TeNews

Вартість реконструкції інтернату у Хотині знову завищили майже на 6 млн грн

У тернопільській книгарні «Є» відбулась презентація книжки Лілії Костишин та Богдана Мельничука «Блискавка на голе гілля». Модерував цей захід Юрій Матевощук. Окрім авторів книги – Богдана Мельничука та Лілі Костишин, на подію завітала актриса Львівського академічного театру ім. Юрія Дрогобича, Соломія Стус-Вершигора, яка зіграла одну з головних ролей у виставі, відтвореній на дрогобицькій (тернопільській, львівській тощо) сцені за мотивами цієї книги. Це була тепла і щира бесіда, я би сказала, всіх «причетних» до народження - і книги, і вистави.

Творча спільнота жваво обговорювала увесь творчий залаштунковий процес. Присутні захоплено слухали, спостерігали, запитували.
«Блискавка на голе гілля» - це зворушлива історія першого кохання дочки перукарки і сина мера міста. Стосунки підлітків гартуються у непростих випробуваннях. Діти ще не мають досвіду їх подолання, як і розв’язання конфліктів, тим паче з найріднішими людьми. Повість пересипана віршами головної героїні. Тема батьків і дітей – вічна тема. А тема кохання? Чи замислювався хтось і колись: що з них вічніше? Погодьтесь, це, все одно, що запитувати, що було першим: курка чи яйце? Логічно мало би бути спочатку кохання, а потім і батьківство. Ніде правди діти, але у всі часи й епохи були (є і будуть) ті, які одружувались з розрахунку, і ті, які одружували інших з вигодою для себе. «Перерваний політ» тому й перерваний, бо мова про чисте і світле, ніжно-тремтливе, спопеляюче і взаємне кохання. Саме таке кохання окрилює людину! Вона тоді нічого не помічає довкруж себе. Це особливий стан, який мимоволі вивищує закоханих, підносить їх в особливий спосіб над усім світом. Тоді здається, що тільки для них світить сонце, падає дощ і розцвітає все на землі. Душа такої людини витончена і вразлива, вона тоді не тільки бачитиме «зорі в калюжах» (за Довженком), а й споглядатиме довколишній світ крізь «рожеві» окуляри. Можливо, дехто хотів би побачити щасливий фінальний кінець, або, бодай, «приблизно» щасливий. Адже українці й так перенасичені по самі вінця трагізмом і смертями… Та, незважаючи ні на що, автори абсолютно і без прикрас відтворюють (не творять – авт.) реальну, а відтак гнітючу картину нашого життя. До слова. Театральна критика вже встигла наректи цей твір сучасним «Ромео і Джульєтта».