Трагедія, що сталася на Херсонщині у лютому 2015 року – під час пожежі загинули шестеро бійців з Тернопільщини, досі не з’ясована до кінця. «Матері, які втратили своїх дітей, хочуть почути правду. Їм більше нічого не треба… Зважте, жодна родина не заявляла позову про відшкодування якихось коштів. Бо ніякі суми не можуть бути мірилом втрати шести молодих життів»,  – з гіркотою каже адвокат Ігор Янкович.

Цей правник теж втратив у зловісній пожежі свого родича – Вадима Вернигору. Усі судові засідання був поряд з родинами загиблих, процесуально представлячи інтереси матері Вадима. За його словами, фактично представляв інтереси усіх. Нещодавно він повернувся з Верховного Суду, де розглядали справу про херсонську трагедію у касаційній інстанції. «Добре, що я був один, без матерів. Їм було б дуже важко морально пережити те, як поводився столичний представник військової прокуратури – якось професійно байдуже, не вникаючи у справу. Втім, Верховний Суд став на наш бік», – стверджує адвокат.

Нагадаю: родини загиблих оскаржували вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 червня 2016 року  та ухвалу апеляційного суду області  від 7 вересня цього ж року стосовно військовослужбовця, звинуваченого за двома статтями Кримінального кодексу – у погрозі вбивством та необережному знищенні або пошкодженні військового майна, які спричинили загибель людей.  Уродженця Рівненщини Олексія В. засудили до трьох років позбавлення волі. У залі суду апеляційної інстанції його звільнили з-під варти, бо на цей момент він за так званим законом Савченко уже відбув покарання. Можна лише собі уявити, яке відчуття це викликало у потерпілих: за загибель шістьох хлопців – майже символічне покарання, пише Файне місто з посиланням на “Свободу“.

У страшній пожежі серед херсонських степів загинули Юрій Богданович Наливайчук, Руслан Іванович Чухась, Вадим Васильович Вернигора, Назар Олексійович Сикліцький, Павло Андрійович Римар, Назар Вікторович Кулінець. Усі – бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч». Троє хлопців – тернополяни, решту – з Тернопільської області. Минулого року на місці трагедії у селі Преображенка Херсонської області встановили хрест, на якому викарбували імена загиблих.

Родини бійців були обурені, чому ніхто з військового керівництва не поніс відповідальності за загибель бійців. Про це вони неодноразово наголошували під час досудового та судового слідства. Врешті кримінальну справу таки порушили, щоправда, «фактову» – не проти конкретної особи. І знову ж таки, за словами Ігоря Янковича, ця кримінальна справа «зависла у повітрі» – нікому з військових чинів не оголошено підозри.

Єдиним винуватцем наразі є Олексій В. Цей боєць служив в іншому військовому підрозділі – не у батальйоні «Збруч». На час трагедії у величезному колишньому колгоспному ангарі у наметах поселилися тернопільські бійці. Поряд, теж у наметах, були військовослужбовці з іншого підрозділу. Як було з’ясовано у судовому порядку, перед пожежею Олексію В. по телефону повідомили, що на передовій важко поранено його знайомого. Від почутого той знавіснів – кричав, що не поїде на фронт – на вірну смерть, мовляв, у нього маленька дитина. Коли його намагалися втихомирити, він почав стріляти з автомата, погрожувати вбивством. Було здійснено два постріли. Його обеззброїли. За таке його мали б ізолювати, тим більше, що він був п’яний. Але керівництво цього не зробило.

Десь о другій ночі Олексій хлюпнув бензин у буржуйку, щоб дужче горів вогонь. Поряд стояла 20-літрова каністра з цим бензином. Вогонь миттєво перекинувся на каністру і почалася страшна пожежа. Загорівся один намет, за ним інші. Детонували снаряди. Люди опинилися у страшній пастці – з ангару був лише один вихід – охоплений полум’ям, на вікнах стояли решітки. Ці грати вдалося вивалити зі стіни джипом. Але за цей час шестеро загинули, багато зазнали опіків, отруїлися газами згоряння.

На досудовому слідстві Олексій визнавав вину і на слідчому експерименті розповів та відтворив свої дії. Згодом він категорично заперечив, що спричинився до трагедії, мовляв, під психологічним тиском військового керівництва, яке погрожувало йому довічним позбавленням волі, обмовив себе.

Втім, судді дійшли висновку, що саме він своїми необережними діями підпалив ангар.

Загалом навіть слухати було лячно показання свідків про ту пекельну ніч. Усе палало, вибухало. Багато з тих, хто залишилися живими, завдячують товаришам, які не полишили у біді – вивели, винесли з вогню. «Швидка» довго не приїжджала на виклик. Потерпілих відвезли до районної лікарні автобусом. Один тернополянин на суді розповідав, що шість діб перебував у комі. Його здоров’я так і не відновилося – зараз він на інвалідності.

Окрім людських втрат, пожежа завдала матеріальних збитків майже на 150 тисяч гривень.

Наслідки трагедії колосальні, а покарання – три роки позбавлення волі, причому у реальності вийшов наполовину коротший термін.

Чи співрозмірно це?  Спочатку Олексія В. звинувачували ще й за частиною 2 статті 270 ККУ –  порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров’ю людей або майнову шкоду у великому розмірі. За цей злочин передбачено позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Однак прокуратура відмовилася від обвинувачення за цією статтею, хоча потерпілі і далі підтримували його (така можливість передбачена процесуальним законодавством). Втім, суди першої та апеляційної інстанції не побачили складу цього злочину, вважаючи, що Олексій В. не є належним суб’єктом – на нього не покладався обов’язок стосовно встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Відтак за двома іншими статтями вийшло таке доволі ліберальне покарання, яке, власне, й оскаржували потерпілі у касаційній інстанції.

До якого висновку дійшов Верховний Суд? Він нагадав, що відповідно до вимог пожежної безпеки Статуту внутрішньої служби з метою пожежної безпеки заборонено користуватися несправними печами, застосовувати для розпалення вогню запалювальні рідини, залишати матеріали, що можуть горіти, й майно поблизу печей та самі печі без нагляду. Суб’єктом порушення правил пожежної безпеки можуть бути як посадові особи, так і громадяни, винні в порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України громадяни України зобов’язані виконувати правила пожежної безпеки. А отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку, що Олексій В.

не є суб’єктом складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 ККУ, оскільки на нього не покладено обов’язків з дотримання правил пожежної безпеки.

Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду області і скерував справу на новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Було вказано ретельно перевірити викладені в апеляційних скаргах потерпілих доводи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам та постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Отже, попереду нові судові баталії. Родини загиблих бійців сподіваються, що істина таки буде встановлена, і вони почують усю правду про трагедію, яка забрала життя їхніх дітей. Материнський біль по втраті дитини з часом не вщухає, хрест не стає легшим. Але він стає зовсім непосильним, якщо пече несправедливість.