Мова йтиме про закриття початкової школи в с.Рай. Така ж ситуація склалася із школами с.Лісники, Бержанської спеціалізованої ЗОШ-1 ступеня.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 за № 911-VIII, ІІ Прикінцеві положення п.4, де чітко вказано, що з 1 вересня 2016 року фінансування загальноосвітніх навчальних закладів (крім закладів початкової школи), кількість учнів у яких становить менше 25 осіб, за рахунок освітньої субвенції не здійснюється. 

Додержуючись букви Закону, держава зобов’язана утримувати початкову школу з наявною кількістю дітей. В такому випадку депутати, якщо існує така стаття, а Закон до сьогодні є чинним, прийняли незаконне рішення про закриття початкової школи в с.Рай і других початкових шкіл. Невже не розуміють, що село без школи — що церква без хреста?

Аргументами службовців міської ради, міського голови, і деяких депутатів, щодо цього закриття, були: брак коштів в бюджеті, малокомплектність закладу початкової школи, відсутність комп’ютерів, мультимедійних дошок.

Варто запитати будь-якого вчителя, в якому випадку йому краще донести відповідні знання до кожного учня, знайти до них індивідуальний підхід: коли у класі п’ять учнів чи двадцять п’ять? Чи наявність обладнання автоматично означає його застосування під час уроків як у сільських, так і в міських школах, і чи справді широке впровадження та використання цієї техніки гарантує учневі обов’язкову якість знань.

Фото: БЕРЕЖ.ІНФО

Щодо бюджету

За шістнадцять років мого депутатства, жодного разу не чув від працівників апарату міської ради, чи міських голів, що в бюджеті є достатньо коштів.

Наповнення бюджету - це не питання депутатів. Головний і прямий їх обов’язок - право контролювати і вимагати наповнювання бюджету. Тож вимагайте, контролюйте, а рішення приймайте такі, які вимагають від вас ваші виборці, а не службовці міської ради і міський голова.

Мало тихенько сказати «я проти» і почути оплески від присутніх в залі громадян. Ваш основний обов’язок - позитивно вирішувати питання ваших виборців, і для цього перед сесією ви маєте агітувати, просити, доказувати, вимагати від фракції, партії, в яких ви “числитесь”, інших депутатів, підтримати вас голосуванням, одним словом, не дати знищити село. А міський голова та його апарат мусять виконати ваше рішення і вишукати кошти для його виконання, оскільки депутатський корпус (сесія) є законодавчим органом місцевої влади.

Прикро чути, що те, що ми зберегли, ви знищуєте.

Фото: БЕРЕЖ.ІНФО

Трішки історії

В дев’яностих роках у міському бюджеті коштів майже не було. З цієї причини стояло зокрема питання, про закриття в с.Рай тих чи інших закладів. В різні періоди теж намагалися закрити школу, дитячий садок, народний дім (клуб). Після звернень до юристів, міського голови із запитанням, як можна зберегти школу, відповідь одна: брак коштів. Коли стало зрозумілим, що боротись потрібно іншим способом, довелось просити депутатів про підтримку, і не голосувати за це закриття. Депутати будучи розсудливими, підтримали, бо ніхто не смів взяти на себе відповідальність за “знищення” цих закладів. 
Таким чином, до сьогодні були збережені школа, дитячий садок, народний дім. 

Тоді весь апарат міської ради був задіяний на пошуки коштів, для наповнення бюджету. І знайшли!

І ще. Декілька прикладів, до чого могла б призвести байдужість та недалекоглядність деяких громадян. Коли керівники району вирішили закрити дитячий садок, було скликано збори мешканців села, аби отримати протокол зборів з рішенням про недопущення цього. Та не так сталося, як гадалося. У виступах окремих учасників зборів йшлося, що в садочку мало дітей, що вихователі не так поводяться тощо. Мої доводи, що дітей в садок батьки не приводять, бо самі ними опікуються тимчасово не маючи роботи, і, якщо зараз закрити садок, його більше не буде, не були почуті. Прикро, що молодих батьків, молоді на зборах не було, хоча питання стосувалось їхнього майбутнього. Не зважаючи на це, з допомогою депутатів, дитячий садок був збережений, в якому на даний час вже бракує місць для дітей. А була можливість так, як ви, тихенько проголосувати проти, і вийти з сесії з піднятою головою. “Я ж був проти!”. 

Взагалі байдужість наших людей дивує. Ще один приклад.

Коли, при розширені раївської дороги збиралися зносити Раївську церкву, мотивуючи тим, що вона закрита, і нею ніхто не користується, підлога згнила і т.д. (такий був час.) і роботи ведуться давно, і, що з цього часу ніхто із жителів не підійшов, не поцікавився що буде з церквою. Значить, вона нікому не потрібна. Біля церкви дійсно нікого із мешканців села в цей час не було. Тоді, ми разом із Кучер Ольгою, жителькою села, яка проходила біля церкви, стали просити присутніх там керівників не зносити її. Вони до нас прислухались, і питання було вирішено, роботи були зупинені і церква після капітального ремонту жителями села, існує до сьогодні.

Коли знищують необхідні для села заклади, ми всі разом повинні відстояти їх. Якби жителі були активними і зібравшись, всі разом пішли на сесію міської ради і не тільки просити, а вимагати прийняти справедливе рішення, та так вимагали, щоб підлога під їхніми ногами горіла. Думаю результат був би позитивний. Вони ж цього прагнуть?! Звертаюсь до службовців міської ради: не можете організувати наповнення бюджету? Звільніть свої місця іншим, більш діловим та енергійним, чесним працівникам, і проблеми вирішуться самі собою. Бо проблему бюджету цим закриттям ви і так не вирішили. За вашою логікою доведеться ще й дитячі садки та й взагалі все позакривати.

Звертаюсь до міського голови з проханням НЕ підписувати рішення про закриття Раївської школи, яка проіснувала 111 років! Дивно, що за польської, німецької, радянської влади - така ідея і до голови не могла прийти! Шкода, що закривають її наші, українські, бережанські депутати. Школа, в якій вчився Дмитро Мирон-Орлик: політичний діяч, теоретик і практик націоналістичного руху в Україні, вже ввійшла в історію...

Порада деяким працівникам місцевої влади, знайдіть в мережі інтернет сторінку “Адміністративно-територіальний устрій України“, де знайдете, що с.Рай адмістративно підпорядковане Бережанській міській раді. Наголошую - село Рай - в чому ви чомусь сумніваєтесь.

Маркіян Іванкевич