Слухняний, культурний Максим перетворився на невихованого, розпещеного парубка після того, як батьки придбали йому дорогу автівку. Хлопець почав хамити рідним, друзів мав ні за що, дівчат міняв мало не щодня, - пише Файне місто.

Вродливий юнак за словом у кишеню не ліз, вмів робити вишукані компліменти, тож викликав симпатію у незнайомок уже за кілька хвилин спілкування. Не дивно, що за тиждень він міг призначити побачення трьом різним дівчатам. Зустрічався із юнками Максим недовго — «розводив» закоханих панянок на ніч, а потім безсердечно кидав… Часто хлопець спеціально підшукував собі легковажних компаньйонок, аби ті після кількох побачень не набридали йому повідомленнями та дзвінками.

Одного дня Макс познайомився з новою «жертвою». Соломія одразу сподобалася парубку — вона вирізнялася привабливою зовнішністю, гарною фігурою. Втім Соломія була не лише красивою, а й розумною.

Дівчина тривалий час ігнорувала Макса, не довіряла знайомствам в Інтернеті. Проте хлопцю все ж вдалося умовити її на побачення… Без великого ентузіазму дівчина вирішила виконати обіцянку й зустрітися із Максимом. Одягнула улюблену сукню, зробила легкий макіяж, розпустила волосся й подалася на призначене місце зустрічі.

Максим, як завше, приїхав на мерсі, був упевнений, що Соломія, як усі попередні захоплення, «клюне» на нову автівку. Та не так сталося, як гадалося… Дівчина була не із тих, яких можна підкупити катанням у дорогій іномарці, грішми чи презентами. Соломії було байдуже до Максимових статків — її підкупили його глибокі очі кольору неба. Від одного погляду хлопця на щоках дівчини проступав ледь помітний рум’янець, а серце виривалося з грудей.

Після побачення Соломія заспокоювала себе — то просте захоплення, мине за кілька днів. Була б рада, якби її сподівання втілилися в життя, адже уявляла поряд із собою іншого хлопця — високоосвіченого, порядного, культурного, спокійного, такого розсудливого, як вона. А тут — вісімнадцятилітній парубок з далеко неідеальною поведінкою, занадто високою самооцінкою. Але почуття до Максима не стихали.

Спочатку юнак поводився стримано, але вже через тиждень спілкування хлопець запросив дівчину до себе додому — пояснив, що батьки поїхали на дачу, повернуться лише через два дні. Соломія різко відмовилася, відказала, що такі швидкі, несерйозні, легковажні стосунки не для неї. Максим не на жарт розлютився, обізвав дівчину всіма можливими словами. Пояснив, що водитися за ручки — то не для нього. Парубок не тямився від злості, адже як йому, впевненому в собі мачо та ловеласу, могла відмовити якась дівчина?!

— Максиме, — запевняв згодом хлопця друг Олег. — Соломія — хороша дівчина, таких зараз мало. Просто вона не легкодоступна, а вірна, чиста, справжня.

— На чорта мені її вірність? — не вгамовувався Максим. — Я ще зовсім молодий. Усе, чого мені хочеться, — приємно і безтурботно провести час. Не більше! А вірну я собі знайду років через п’ять.

Та після розмови з другом Максим ходив сам не свій, відновив призабуту традицію — запивати проблеми літрами алкоголю. Якось будучи нетверезим, хлопець проговорився Олегу, що «зачепила» все-таки його чимось Соломія і, правду кажучи, подобається вона йому. Нічого зробити з цим не може — от і п’є.

— Максе, то в чому справа? — дивувався друг. — Зустрінься, поговори з нею, попроси вибачення.

— Нема резону. Вона не та, яку я зараз шукаю — надто правильна.

Ці декілька днів Соломії теж велося нелегко: ентузіазм до навчання зник, увечері ридала в подушку та слухала сумну музику, від прогулянок з друзями відмовлялася. Увесь час Соломія намагалася забути Максима, та несподівана ранкова есемеска зруйнувала намагання дівчини… Хлопець хотів побачитися з нею.

Вони зустрілися знову. Соломія світилася від радості, адже мріяла хоча б на хвильку зазирнути у вічі хлопця, ніжно торкнутися долоні, вдихнути запах його парфумів. Максим попросив вибачення… А ще зізнався, що дівчина йому подобається. Соломія сказала, що вірить у те, що хлопець — не такий егоїстичний, як демонструє іншим. Прохала, щоб змінився заради неї, заради їхніх стосунків, і тоді вони будуть щасливими. Але Макс на те холодно відповів: «Змінюйся ти, це ж тебе виховували на старосвітських принципах, яких давно не існує».

Ця зустріч була не останньою. І щоразу хлопець ображав, принижував Соломію й водночас не хотів відпускати. Чи то мстив так за те, що не міг її забути, чи хотів остаточно розбити серце дівчини. Або і те, й інше…

Соломія цілими днями марила хлопцем, згадувала перше побачення, поцілунок. Спогади про Максима ніяк не полишали її думок. Урешті-решт, хлопець розірвав стосунки із нею. Дівчина страждала, а Максим продовжував шукати легковажних подружок. Хоча час від часу у спогадах зринала Соломія — струнка, красива, розумна.

«Ні, ні, між нами все скінчено», — переконував сам себе.

Дівчину із тривалої депресії майже силоміць витягнув Арсен. Він був програмістом, тому часто допомагав Соломії залагодити негаразди з ноутбуком, встановити нові програми. Вона вважала його своїм другом, тому інколи гуляла з Арсеном, спілкувалася телефоном. Проте не розглядала його як потенційного кавалера. Хоча хлопцем він був хорошим — симпатичний, міцної статури, без шкідливих звичок. Насправді Арсенові вже давно подобалася Соломія, та що поробиш: дівчина сприймала його лише як товариша… Хоча, кажуть, дружби між хлопцем і дівчиною не буває: хтось дружить, а хтось — любить.

Усе змінили болючі переживання Соломії після розриву з Максимом. Арсен був поруч із нею, допомагаючи пережити важкі хвилини відчаю, втішав, заспокоював, терпеливо завойовував її серце. І врешті дівчина глянула на нього по-іншому, оцінила турботу, вірність і доброту хлопця й полюбила Арсена всією душею.

А Максимове життя і далі скочувалось у прірву. Через кілька років він дізнався, що одна із коханок «нагородила» його невиліковною недугою. Вислухавши вирок лікаря, Максим рвав на собі волосся, ридав, здавалося, божеволів та клявся виправити всі помилки й гріхи бездумної юності. Однак жодна людина не може повернутися в минуле, як би їй цього не хотілося.

Соломія СТРИЖИБОВТ