Міста, як і люди, можуть приятелювати між собою. Це, якщо казати узагальнено. Бо як не крути, як не верти, але насправді між собою приятелюють не самі міста, як такі, а люди, які там мешкають. Зрештою, так би мало бути. Візьмімо Тернопіль. Тут є вулиця Слівенська, зрештою, магазин з однойменною назвою у мікрорайоні «Дружба». Так вже історично склалося, що перша назва завжди глибоко вкорінюється у підсвідомості не одного покоління. Хіба ж не так? Вже може й не бути самого предмету назви (як от вищезгаданий магазин), але остання продовжує жити у людській пам’яті. Однак не всі знають (особливо молодь), що болгарське місто Слівен і наш Тернопіль – міста побратими. Але окрім цього міста, є багато інших, з якими у свій час були урочисто укладені Присяги про побратимство. Серед них Хожув (Польща),  Батумі (Грузія),Тирасполь (ПМР),  Ельблонг, Тарнув, Радом (Польща), Шумен, Слівен (Болгарія), Вільянді (Естонія), Торонто (Канада), Касторія (Греція), Сремська Митровиця (Сербія) та Новотомишльський повіт (Польща).

Сферами співпраці є: охорона навколишнього середовища, культура та мистецтво, культурний туризм, наука та освіта,  публічна адміністрація,  залучення інвестицій. У двох із цих міст мені пощастило побувати: польському Ельблонзі  (2005) із персональною фотовиставкою «Світ, який люблю» та болгарському Шумені (липень цього року), де презентувалась моя книжка «Хто загубив усмішку?» у перекладі болгарською «Кой си изгуби усмивката?»).  «Договір про співробітництво між общиною Шумен та містом Тернопіль» укладено було ще  28 серпня 2010 року.  Одначе їздила я на запрошення шуменського видавництва  «Простар Пъблишинг» як приватна особа. Принагідно хочу поділитися враженнями від перебування у цьому місті, яке багате історичними пам’ятками, але й не тільки це. Виявляється, якраз з цієї території бере свій початок держава Болгарія. Історичним свідченням і беззаперечним фактом є знаменита Шуменська фортеця, яку, як свідчать різні інформаційні джерела, завойовували і римляни, і візантійці, й османці, поляки…Зараз це унікальний музей, який прагнуть відвідати всі, хто цікавиться першовитоками цієї балканської країни. Дорогою до фортеці минаємо великий пивоварний завод, торговельна марка пива якого «Шуменско» названа на честь міста і популярна по всій Болгарії. Саме місто розташоване біля підніжжя Шуменського плато, що має надзвичайно розмаїту природу. Через Шумен протікає невеличка річка Поройна. А високо на горі (над містом) височіє ще одна знаменита пам’ятка: будівничим і засновникам болгарської держави. Цей монументальний пам’ятник  видно з усіх точок: він як нагадування сучасникам про першокорені, про те, як все починалось.

До речі, якраз  у Шумені (1856) відбулася перша театральна вистава болгарською мовою, створено перший симфонічний оркестр, перше парафіяльне училище для дівчат, перше дівоче училище і бібліотека. Тут знаходиться найбільша мечеть на Балканах  «Тумбул Джамія»  (1774), яку вдалось відвідати і зробити світлини..

Неподалік Шумена руїни (музейний комплекс) першої столиці Болгарії Пліски. Потім столиця була у Преславі. Все це – Шуменська область. Це ще одне моє подивування. Адже відстань до сучасної столиці Софії – 600 км. Це ж  наскільки перемістився у свій час центр держави! Вихід моєї книжки болгарською мовою у цій місцині є для мене особливим знаком ще й тому, що саме тут колись заснували Плиську книжкову школу, яка була найважливішим літературним і культурним центром Першого Болгарського царства і всіх слов’янських народів у ІХ-Х століттях. До складу держави входила і частина території сучасної України (Закарпатська область та південь сучасної Одещини). А сумним (і відкриттям!?) було дізнатись із Вікіпедії (вже вдома), що «під час атак Київської Русі та Візантійської імперії між 969 та 979 роками місто було зруйноване і заново не відновлене. Руїни стародавнього міста лежать за 3 км від сучасної Пліски»...

Неподалік відбувається реконструкція найбільшого православного храму Першого Болгарського Царства: музейний комплекс під відкритим небом «Велика Базиліка («Голямата Базилика»). Саме сюди прийшли учні Кирила і Мефодія, саме тут, при монастирі, заснували школу Книгопису. Але про це іншим разом.

Фото: Валентина Семеняк