Жінки-лідери – вони демонструють неабияку силу волі та впливають на суспільні зміни. У кожному випуску «RIA плюс» - продовження серії публікацій про відомих тернополянок, які пройшли через терни до зірок, здолали багато перешкод заради свого успіху, - пише 20 хвилин.

До своєї мрії вона йшла більше 10 років. На цьому шляху було чимало невдач і випробувань, зрештою, ворота в країну успіху стали для неї відкритими. Талановита тернопільська художниця та громадська активістка Олеся Гудима добре знає, що за власні бажання треба платити своєю працею та наполегливістю. 

Окрім того, що нині тернополянка – знана не лише в Україні, а й за її межами художниця, вона ще й любляча мама чотирьох діток. Бути успішною жінкою для неї – значить, не просто знайти своє покликання, але і при цьому повністю реалізуватися у власному домі. Адже сім’я - ніби її аскета, де вона повинна проявляти  цілеспрямованість та активність.

Історія успіху: пише картини з 28 років

Жага до образотворчого мистецтва назрівала в душі пані Олесі із дитинства. До 28 років вона носила свою мрію всередині себе. Читала книги  про відомих художників, вивчала їхню творчість.

За фахом тернополянка – журналіст. Щоправда, каже, цю професію обирала за порадою батьків. На момент, коли вона тільки-но закінчила школу, їй найбільше подобалося писати твори і малювати. Чисто з раціоналістичної точки зору обрала журналістику. Хоча працювала у медіа лише три місяці, після чого зрозуміла, що хоче  присвятити життя творчості, написанню картин.

- У 28 років для мене почалася точка відліку. Потихеньку я створювала свої роботи. Уже за рік на світ з’явилася моя перша колекція «Сновида». Перша виставка, перші поціновувачі, перша критика. До речі, я дуже боялась, що подумають про мене старші художники. На щастя, вони оцінили мою творчість, навіть сказали, що роботи у професійному плані такі довершені, ніби я малюю вже років сорок.

Олеся Гудима зізнається, що її ніколи не цікавила радянська школа образотворчого мистецтва, душа тяжіла до чогось іншого. Тому впродовж чотирьох років вона активно аналізувала, як розвивається живопис у світі, які тенденції сповідують художники з інших країн.

- Я вивчала, як за кордоном розвивається абстрактний живопис, які техніки використовують тамтешні майстри. Насправді цього не навчать в жодній художній школі. Властивості фарб, поєднання кольорів, символіка картини… Я намагалась створити власний стиль, зробити свої картини загадковими, щоб і пересічним глядачам, і досвідченим художникам було цікаво, як я їх малюю, яку ґрунтовку використала, стільки нашарувань тощо. А от останні шість років я вже відточену техніку поєдную зі змістом картин.

Орієнтується на іноземних художників

У доробку пані Олесі вже більше тисячі полотн. Вона ж створила і кілька тематичних колекцій: «Сновида», «Золота колекція», «Ангел миру для України», «Українська мадонна», «Квіти».

Нині жінка психологічно звиклася до думки, що вона – професійний художник, тому зовсім інакше реагує на те, що говорять про неї і її творчість. Щодня вона сама малює свою реальність, у якій і живе. Завдяки своїй наполегливості двері успіху почалися відкриватися для неї.

- Раніше фіртка у спілку художників була для мене зачинена, багато чого не вдавалося. Були і фінансові випробування. Погодьтесь, не кожен захоче працювати десять чи хоча б кілька років безкоштовно. Художник відчуває свою значущість, коли його роботи купують, коли його творчість визнають і цінують. Було непросто, були сумніви, але я продовжувала малювати і боротися за свою мрію. Зрештою, головні ворота для мене відкрилися, - говорить художниця. – Почали повертатися всі сили та енергія, яку я витратила за роки.

Насправді робота художника не така легка, як видається на перший погляд. Сім годин безперервної роботи, хімія, фарби – ці фактори негативно позначаються на самопочутті. Але Олеся Гудима не може прожити без своєї справи. Для неї картини – це хліб, який повинен бути присутній у раціоні.  

Перші картини художниця дарувала друзям, знайомим. Потім близькі люди почали купляти її роботи. Згодом зав’язалася співпраця з київською галереєю «KievGallery». До художника там є ряд вимог, галерея стежить за розвитком майстра, а мистецтвознавці оцінюють роботи автора.

Як художник, Олеся Гудима орієнтується і на роботи іноземних художників. Упродовж останніх років вона виставляє свої картини  на віртуальних мистецьких площадках. За кордоном дуже люблять абстракцію, а ще тяжіють до українського.

ЇЇ місія – пропагувати українське через мистецтво

- Багато робіт купують українці за кордоном, останній рік до числа покупців додалися і впливові іноземці. Мене дуже потішило, що мої картини придбала найбільш відома юридична фірма в Балтиморі чи головний фінансовий аналітик Apple. Найважливіше, що це українські картини. Дуже важко пропагувати за кордоном роботи з національною символікою. Тому, коли іноземці купують роботи українських художників – це великий плюс для нас.

У майбутньому художниця хоче й надалі пропагувати через мистецтво усе українське. До Революції гідності жінка віддавала перевагу абстракції, а після Майдану картини фактично живуть націоналістичними настроями.

- Мене тішить, коли люди запитують, а що означає той чи інший символ, що вони цікавляться нашою культурою. Популяризація українських звичаїв для мене – основна місія, - наголошує художниця.

Саморозвиток: філософські книги плюс робота

Коли Олеся Гудима малює, вона слухає філософські книги. Їй також подобається езотерика (специфічний погляд на внутрішньо-містичну сутність людського життя – прим. авт.), психологія, останнім часом повернулася до класики. Нині її дуже цікавлять люди, які відіграють важливу роль у становленні України. Любить спокійну музику, захоплюється творчістю Моцарта.

Надійним другом і порадником жінки є її чоловік Любомир – перший критик і найбільший фанат творчості художниці. Крім того, він допомагає пані Олесі в роботі. Один день з дітьми лишається жінка, на другий – малює. У той час малечу бавить чоловік. А ще пан Любомир є арт-менеджером художниці. Саме він фотографує картини дружини, займається їх реєстрацією на сайтах, спілкується з потенційними покупцями.

- Він дуже любить мої картини. Часом каже: «Ти можеш ліпше», а деколи навпаки, коли я бачу, що ще можна вдосконалити щось, він каже: «Усе супер!». Є роботи, які він дуже любить, які ми не продаємо, багато картин я йому дарую, - говорить героїня публіації.

Сім’я: має четверо чудових дітей

Подружжя має четверо дітей. Найстаршій Марічці – уже 15. Вона дуже любить іноземні мови, майже увесь час присвячує навчанню. Як каже мама, найбільш старанна учениця.

Середущому Костянтину 13 років. Він любить спорт. Молодших діток пара назвала у свою честь – Любомир (4 рочки), Олесь (2 роки). Вони бешкетують та «допомагають» мамі малювати. Недаремно художниця зауважує, що картини, написані вдома, є найліпшими. Позитивна енергетика та дитячі чистота – ось найбільший ключ натхнення.

Велику увагу тернополянка приділяє сім’ї.

 - Саме жінка створює атмосферу в сімейному обійсті, енергетичні кола, у яких вона росте, - продовжує пані Олеся. - Якщо у господині поганий настрій, то цей негатив відчувають всі ті, хто живуть у цьому домі. Природа жінки - бути ніжною, чутливою. Наскільки сильно вона віддаватиме свою любов чоловікові, настільки більше любові вона отримає взамін від нього. Художниця впевнена, якщо жінка піклується про тварин, людей похилого віку, або тих, хто потребують допомоги і милосердя, то від того стає щасливішою.