Нарешті відбулась прем’єра, яку так довго усі чекали. Адрій Підлужний спільно із Тонею Матвієнко і «Піккардійською терцією» представили ліричну і надзвичайно мелодійну відеороботу про нерозділене кохання «Навіки».

З перших нот пісня пробирає до «мрашок», примушує замислитись, накочує спогади та зворушує до слід. Принаймні такі відгуки у користувачів мереж, музикантів та шанувальників відомих артистів, які першими почули і побачили композицію.

- Андрію, розкажи про те, як створювавлась пісня. Чому саме з Тонею Матвієнко та «Піккардійською терцією» ти вирішив її записати?

- Ця пісня спочатку була створена, як саундтрек до фільму «Король Данило». Але я вирішив зробити її в акустичному варіанті, запросивши до співпраці своїх друзів – «Піккардійську терцію» і Тоню Матвієнко.

З Піккардійцями ми познайомились ще в далекому 1994 році. Це був фестиваль «Доля» в м.Чернівці. Ми одразу здружились, могли розмовляти годинами, разом співали, імпровізуючи і створюючи різні голосові комбінації. Я так і не зміг побачити Чернівці, адже весь час з ранку до вечора ми сиділи в номері) Це було щось просто неймовірне! Тоді ми вперше з ними виступили і виконали мою пісню «Вставай, сонце!». Вони заспівали  акапельно, це було надзвичайно красиве багатоголосся, також тоді з нами грав і співав чудовий музикант зі Львова (він зараз живе в Канаді і маючи вади зору розробляє програми для людей з подібними проблемами в компанії Yahoo) Віктор Царан. Таких музикантів в Україні я знав двох…які по різному втратили в дитинстві та юності зір…але грали і спвали наче Боги…це повторюсь Віктор Царан і композитор з Вінниці Олександр Войтко…можливо хтось пам’ятає його пісню «Ветер» у виконанні також мого товариша  Лері Вінн. Відтоді з Піккардійцями у нас – тісна дружба, зустрієчаємось на різних концертах. І я давно мріяв записати з ними спільну композицію, у якій би поєдналось стільки красивих чоловічих вокалів.

З Тонею Матвієнко ми теж знайомі давно. Я вже колись розповідав, що наша дружба і співпраця розпочалась із цікавого випадку. Одного дня мені на поштову скиньку прийшов короткий лист: «Напиши мені пісню». Навіть без «привіт» чи інших «прелюдій». Я спочатку здивувався, розцінивши це як нахабність, бо не зрозумів, хто мені пише. Із фото на мене дивилась симпатична дівчинка-блондинка. Я відповів їй і ми подружились. В репертуарі Тоні Матвієнко є дві моїх пісні – «А, може, Ти» - дуже красива композиція, де вони в кліпі з Арсеном Мірзояном сваряться, бьються…ну але потім до речі вони одружились!) І ще одна пісня «Мавка», які принесли їй популярність. Тому я, знаючи унікальні вокальні можливості Тоні, які передались їй від матері, народної артистки України Ніни Матвієнко, зрозумів, що саме вона найкраще зможе заспівати цю пісню.

- Як розпочалась співпраця?

- Спершу разом із моїм одногрупником з «Нічлави» Андрієм Гуралем ми дещо спростили наше аранжування, мінімалізували його, дали простір багатогоссю. Хлопці з «Піккардійскої Терції» зробили звукозапис пісні у Львові у себе на студії, а Тоня Матвієнко записала звук в Києві. І ми в Тернополі це все красиво поєднали, звели і зробили мастерінг.

До речі, хочу зазначити, що дуже непросто було зібрати усіх виконавців разом в один день і час, адже в кожного з артистів – свої напружені графіки гастролей і концертів. Але ми це зробили, вони приїхали сюди і ми зняли кліп буквально за один день. Можливо, якби ми мали більше часу, в нас була би інша сюжетні лінія кліпу.

- Цікаво, що планували спочатку?

- Сценарій мав бути таким. Ми з Тонею мали грати у кліпі закохану пару наречених, яких викрали бандити, роль яких мали зіграти Піккардійці. Вони всі у масках. Нас викуповують, але гроші виявились фальшиві… І розпочинається погоня…лісами, степами, кущами з кропивами… В кінці під час перегонів хтось з них підсковзнувся і, знімаючи маску, привідкриває завісу таємничих найманців…І от, коли ми вже нібито відірвались та зупинивши авто, сіли в нього, останній з озброєних бандитів  спотикається і падає на дорозі! Ми розуміємо, що ми врятовані, вітаємо один одного, цілуємось... Повертаємось обличчям до водія, а до нас обертається... чоловік в масці!

З командою операторів та режисерів із «NEOLINE продакшн» ми вже навіть все прорахували, знайшли локації... Єдина причина, чому ми змінили сюжет кліпу – брак часу. Оскільки для того, щоб зняти такий екшн потрібно кілька днів, а ми мали лише один, щоб зібрати усіх до купи.

- Натомість вийшов ліричний і навіть доволі душевний кліп...

- Я придумав таку картинку – усе в білому кольорі. Кліп поділений на дві частини – день і ніч. І компанія друзів, які зібралися, щоб разом поспівати, виконати цю пісню.

Це все вийшло дуже ніжно і натхненно. Знімали ми цю відеороботу від ранку до вечора за один день. Приємно, що це все зроблено саме в Тернополі. Для зйомок ми орендували одну з кімнат студії «Комора зайця». Саме в них ми знайшли цю потрібну кімнату в білих тонах. Також ми залучили до співпраці дуже круту кейтерингову компанію «Фортіс груп», яка на весь час зйомок забезпечила нас їжею та перекусами, все було професійно зроблено. Тобто ми показали, що і в нашому місті можна знімати кліпи на високому рівні. Всі, хто був дотичний до кліпу, виклались на повну. І наші гості з інших міст були вражені рівнем підготовки. Все працювало, як годинник. Працювати було цікаво і приємно. І от, нарешті маємо результат.

- Кліп активно переглядають на провідних телеканалах, а також користувачі мережі Ютуб...

- Так, лише за перший день було вже біля трьох тисяч переглядів. На моії сторінці є пряме посилання на кліп. Приємно було почути відгук про нову композицію від ведучої каналу М2. «І, маючи великий досвід ведення музичних програм і хіт-парадів, тобто через неї пройшла велика кількість музичних робіт і її важко здивувати, вона написала, що вражена професійним виконнанням та зйомками. На М2 кліп уже в ротації. Зараз ми ведемо переговори із «1+1» і з іншими каналами. Тобто шлях і життя пісні лише розпочинається.

Лілія Лобур