Коли екзотика набридає, хочеться чогось особливого: чогось ніби звичайного, але в той же час колоритного; чогось і буденного, і по-святковому нового; чогось рідного, але й ще досі непізнаного.

Тоді більшість завзятих мандрівників розпочинають пошуки місця «з родзинкою» не за далекими кордонами і не в чужих країнах.

Вони їдуть у провінцію. Туди, де десятиліттями може нічого не змінюватися. Туди, де люди плекають традиції та з уст в уста передають зворушливі історії славних предків. Туди, де досі живе містика, де кожна стежка особлива і де чи не кожна споруда – пам`ятка історії.

Старовинний Кременець, що на Тернопільщині, –  одне із таких особливих колоритних містечок. Якщо дивитися на нього буденним поглядом, то можна побачити лише радянські п`ятиповерхівки, погану дорогу та очевидну бідність регіону. Проте коли туди потрапляє справжній поціновувач, у полі його зору миттєво опиняється низка безцінних місць для відпочинку та історичних пам`яток для інтелектуального розвитку. Кожен, хто тут зміг відкинути сіру завісу буденності, зможе знайти як мінімум 12 причин, щоб порекомендувати місто Кременець для відвідин справжнім гурманам туризму.

Причина ПЕРША – гори. Вони зустрічають туриста і супроводжують його впродовж усього перебування в цій місцевості. Навколо Кременця височіють такі гори, як: Хрестова, Воловиця, Куличівка, Дівочі скелі, Черча. Кожна з них має свою особливість та свою історію. Вони вкриті старим густим лісом, з їхніх вершин відкриваються неповторні пейзажі. Саме тут можна помилуватися панорамою міста та околиць, і саме тут чимало ідеальних місць для роздумів над сенсом життя та пошуків правильних рішень.

Причина ДРУГА – замкова гора з руїнами фортеці, що здійнялася на 397 метрів над рівнем моря. Ця місцевість має історичну назву – «Бона» на честь дружини польського короля Жигмонта І Бони Сфорци. У кінці XIV століття волинський князь Любарт збудував на горі новий кам`яний замок, який восени 1648 року було зруйновано козацьким військом. Після цього замок більше не відбудовувався. Зараз це прекрасне місце для романтичних зустрічей та палких зізнань.

Причина ТРЕТЯ – архітектурні пам`ятки. Вони тут чи не на кожному кроці. Найкрасивіша споруда міста, а може, й цілого регіону – ансамбль колегіуму (1731-1743 рр.). Комплекс складається з костелу, келій і двох учбових корпусів. Колись це був монастир з навчальним закладом. У колегіумі готували  вчителів для єзуїтських шкіл.

Також у місті можна побачити багато цікавих будинків. Найвідоміший будинок Кременця – «Близнюки» (XVIII-XIХ ст.). Це два будинки, поєднані спільною стіною. Хоча будівля є єдиною такого типу, що збереглися тут, але дивлячись на неї можна уявити, яким було це місто кілька століть тому.

Причина ЧЕТВЕРТА – наявність великої кількості культових споруд. Взагалі цей регіон дуже релігійний, сюди масово їздять паломники з усієї України. У місті декілька храмів, зокрема у самому центрі, навпроти колегіуму, знаходиться Миколаївський собор. Збудований він у 1636 р. як костел францисканського монастиря. З 1832 р. – це православна Миколаївська церква Московського патріархату. Є тут також римо-католицький храм – костел Святого Станіслава (1854-1857). У костелі зберігся старовинний орган на вісім регістрів. У межах Кременця також можна відвідати дерев’яну Хрестовоздвиженську церкву Київського патріархату, збудовану у 1887-1889 рр.

Із цього пункту випливає причина П`ЯТА – Богоявленський монастир, мальовничо розташований на невеличкому пагорбі. Виділити його окремим пунктом варто хоча б через те, що він здатен зацікавити не лише віруючих, але й всіх, хто не байдужих до пам`яток архітектури та історії.

Заснований храм у 1633 р. як православний чоловічий монастир. За благословенною грамотою Петра Могили монастир підпорядковувався Вселенському Патріархові та Екзарху Київському митрополитові. У XVIII ст. ченці Богоявленського монастиря визнали унію з Римом і увійшли у чин св. Василія Великого.

Причина ШОСТА – садиба родини Словацьких (кін. XVIII ст.). Тут у 1809 р. у родині професора народився великий польський поет Юліуш Словацький, тут пройшло його дитинство. Зараз в ошатному будинку влаштований музей поета. А на місцевому Туницькому цвинтарі похована його мати Саломея. Саме через це у літній період на вулицях Кременця поряд із українською мовою можна так само часто почути й польську.

Причина СЬОМА – некрополі. У невеличкому Кременці їх аж шість! Особливу увагу варто звернути на П’ятницький козацький цвинтар, де поховані козаки загону Максима Кривоноса, що загинули під час штурму Кременця у 1648р., а також п’ятсотрічний єврейський цвинтар зі старовинними надгробками на сусідній горі.

Причина ВОСЬМА – ботанічний сад. Заснований у 1806 р. ірландцем Діонісієм МакКлером, який приїхав до міста на запрошення засновника місцевої гімназії. З 1809 р. директором саду був Віллібальд Бессер, що вивчав місцеву флору та видав каталог експонатів саду.