оглядач, журналіст, "UA-Футбол"

Про «божевільних» акуратистів і «порядних» засранців

23.10.2018 19:13 Автор : Іван Вербицький
Джерело: TeNews

У Рівненській молодіжній бібліотеці влаштують Андріївські вечорниці: збиратимуть кошти для ЗСУ

Є в нас у Пронятині дивний чоловік. Його звуть Михасько Дідик. Дивний на кшталт бородатого дядька з шуфлею чи цьотки з голубами в кіні "Один удома". Такі люди є, мабуть, у кожному суспільстві.

Михаська вважають відлюдьком. Він живе у своєму світі - десь працює, майже ні з ким у Пронятині не спілкується. У вільний час той чоловік заходить до лісу, який розпочинається метрах у ста від його хати. І прибирає.

Про це знав, ще коли сам був малий. Що не змінилося нічого зараз, переконався, приїхавши на батьківщину зараз, на Покрову. Михаська видають вичищені майже до ідеалу невеличкі території з купками сміття посередині. Таких клаптиків у соснині, де він зазвичай прибирає, можна зустріти десятки. Постійно.

Тим часом ті ґречні й ревносні, котрі щонеділі ходєт до церкви, а Михаська називають божевільним, не соромляться зсипати у ту ж соснину цілі верети сміття, залишають непотріб у мішках. Їх вирізнити складно. Бо такої худоби, хай вибачають корови зі свинями і козами, багато. А Михасько один.

І те, що він відлюдько - теж дуже умовно. Принаймні, коли ми були малі, він був радий дитячій компанії. Мало говорив, мовчки прибирав і був вдячний, коли хтось йому допомагає. Власне, спростовував плітки про себе точно так само, як ті вікові друзі малого Кевіна з "Один удома".

Зрештою, загал не переконаєш. Для них дивні всі, хто вибивається з загальної маси.

Впродовж останнього місяця мав нарешті змогу трохи більше часу бути на природі. Осінь цьогоріч дивовижна і дуже добре, що випала нагода насолоджуватися нею не лише з вікна квартири.

Ліси у Пронятині, Витачеві чи Богуславі, парки на Сирці чи в Луцьку - всюди гарно. І всі вони мають одну ваду - засранців. Тих, хто сере під ноги і не прибирає за собою під час пікніків. Тих, хто виносить сміття на стихійні звалища, бо "куда я то маю викидати?"

Біда в тім, що у критичній меншості на такому тлі навіть не такі михаськи - їх одиниці. Замало тих, кому просто небайдуже, що так відбувається. І в цьому - найбільше лихо нашої країни.

А Михасько - він як Марко ван Бастен. У мене немає його фото та й взагалі в останнє бачив його, мабуть, ще тоді, коли жив у Тернополі, тобто понад 15 років тому. Можливо, побачивши, навіть того хлопа не впізнав би. Але за Михаська "говорять його бутси".

Читайте більше на TeNews.