20 жовтня на подвір’ї Чортківської гімназії імені Маркіяна Шашкевича відкрили пам’ятник Якову Гніздовському (1915-1985 рр.), відомому художнику, графіку світового рівня, який свого часу навчався у цьому закладі. Пам’ятний знак – доволі незвичний витвір сучасного мистецтва. А історія його створення – приклад фантастичної спільної роботи випускників школи на благо всього міста.

«Повернути» Якова Гніздовського до Чорткова, на подвір’я рідної школи, колишні її учні вирішили понад рік тому, на святкуванні 25-річчя оновленої гімназії. Пропозиція випускника 2003 року, мистецтвознавця Володимира Петрашика створити бодай меморіальну дошку переросла у більш масштабний проект. У пам’ять про земляка Клуб випускників вирішив зробити сучасний, цінний з художної точки зору монумент зі сквером, який відповідав би творчому духу Якова Гніздовського і був водночас публічним простором для міста. Щоб тут хотілося побувати, а приклад команди, яка втілила задум, – наслідувати.

«Це історія про те, як цінності об'єднують покоління. І як спільнокошт справді працює й робить можливими найамбітніші ідеї. Йдеться навіть не про збір коштів, а про об'єднання зусиль випускників, яких зараз – по всьому світу, учнів, учителів, місцевої влади і просто мешканців міста, яким не байдуже», – розповіла випускниця 2003 року, фахівець з комунікацій Євгенія Кравчук.

Клуб випускників гімназії Ridna Shkola Alumni Club своїм прикладом заохотив долучитися до проекту. Для збору коштів у соціальних мережах влаштували інформаційну кампанію з хештегом #rememberYakiv, а команда ініціаторів, яка на початку налічувала 10 осіб, збільшилася до майже півсотні людей, котрі намагалися допомогти проекту – коштами, творчістю, підтримкою, поширенням інформації.

Як це було

І ось 20 жовтня на подвір’ї школи запанувала передсвяткова метушня. Урочиста музика, зацікавлені погляди, загадковий монумент під білою тканиною. Школярі, вчителі, дирекція, мистецька спільнота Чорткова, офіційні особи, почесні гості, преса, і «винуватці» події – випускники з Ridna Shkola Alumni Club, яким вдалося приїхати-прилетіти з різних куточків України та світу.

«Ми довго йшли до цього дня, проект тривав майже рік. Ця подія об’єднала щонайменше чотири континенти і створила сильну спільноту небайдужих творити зміни у своїй альма-матер», – зазначила мовна тренерка, випускниця Яна Козаченко.

Разом з іншим представником Клубу випускників Андрієм Оленюком Яна прибирає біле полотно з пам’ятника. Перше знайомство – й одразу захоплення. Гранітний портрет графіка, елементи його неповторного стилю – сова й дерево – на тлі блискучих сталевих веж. Кам’яний Гніздовський, який повернувся додому, не поглядає згори, не височіє над головами, а нагадує: я починав тут, і ви зможете.

Зі слів ведучих і промовців поволі вималювався портрет Якова Гніздовського – близького, зрозумілого й водночас величного, гідного захоплення й наслідування.

Про цінність і символічність пам’ятника говорили всечесний отець Володимир Заболотний, міський голова Володимир Шматько, директорка гімназії Наталія Великоборець, директор школи с. Пилипче, у якому народився Яків Гніздовський, Іван Пенькало. Мистецьку цінність композиції підкреслив заступник голови Національної спілки художників України Ігор Волощук. Автор пам’ятника, скульптор Віктор Андріанов, подякував за можливість відтворити у сталі й граніті постать непересічного графіка зі світовим ім’ям.

На завершення для присутніх прозвучала пісня-символ «Чом, чом, земле моя…» у виконанні чортківського соловейка, гімназиста Олександра Головка. Композиція стала додатковим нагадуванням, що все починається з рідного, зі свого, яке маємо любити, пам’ятати, примножувати.

Про що говорить камінь

Виконання пам’ятника належить українським скульпторам Віктору та Михайлові Андріановим (син і батько). Майже рік митці працювали над концепцією, ескізами і втіленням монумента.

«Сама ідея з Гніздовським народилася років 5-6 тому у нас з Володимиром Петрашиком. Тому, коли минулої осені ми заговорили про це конкретно з випускниками гімназії, це стало багатогранним і цікавим викликом», – поділився автор проекту, Віктор Андріанов.

Завданням скульпторів було відтворити світ творчості Гніздовського, поєднати український і американський періоди життя, показати зв'язок із природою і дуже особливий стиль митця. Крім того, пам’ятник мав стати не просто «каменем» біля школи. Його місія – притягувати, надихати, бути прикладом для учнів, серед яких, цілком можливо, є й майбутній художник зі світовим ім’ям.

Скульптура втілює сучасні тенденції, та й сам Гніздовський зараз був би трендовим художником, – переконаний Віктор Андріанов:
«Його роботи можна отак брати і друкувати на футболках, і це буде модно, молодь оцінить».

У монументі поєднані тривкі й популярні нині матеріали – граніт та нержавна сталь. Остання втілює образ хмарочосів із дзеркальними поверхнями, сучасне бачення світу. Граніт – це радше постійність, важливість робіт Гніздовського, чий проникливий погляд вдалося передати і в камені. Саме цей портрет із небагатьох доступних видався Віктору Андріанову найбільш вдалим для пам’ятника. Від ескізу до моделі в гіпсі й лише потім – у граніті – таким був шлях відтворення образу з фото.

На граніті «оселилися» три роботи графіка – «Зебра», «Дерево», «Сова». Дерево обрали як символ зростання (приклад для учнів школи), сову – як символ мудрості. Іще одна цінність пам’ятника у тому, що він «говорить» виразно й зрозуміло для всіх.

Історії успіху починаються зі школи

Чому саме Яків Гніздовський? Бо він – приклад успіху світового рівня.
Хлопчик родом із Борщівщини, який не просто мав мрію малювати, а й утілив її завдяки таланту та праці, сходинка за сходинкою піднявшись на вершину світового мистецтва.

У гімназії його ім’я ставлять поруч з іще одним відомим учнем – економістом і мислителем Богданом Гаврилишиним.

«Ці два імені є символічними для гімназії та свідченням того, що коли багато працювати, то можна досягти найвищих результатів. Але передумовою цього є вміння мріяти, мислити у глобальному вимірі та ставити перед собою найвищу планку», – каже юрист Андрій Оленюк, який закінчив гімназію у 2003 році.

Творчість Якова Гніздовського – серед найбільших звершень американського мистецтва останніх десятиліть. Його роботи прикрашали Овальний кабінет у Білому домі, головній будівлі США. Найзаможніші американці досі вважають престижним мати графіку чи живопис Гніздовського у своїй колекції.  

Історія «повернення» Гніздовського розкаже маленьким гімназистам про успіх,  спільне досягнення мети, про вдячність рідній школі, про шлях від мрії до дії.

«Я дуже хочу, щоб наші діти перейняли від випускників цей добрий приклад, – підсумувала директорка гімназії Наталія Великоборець.– Адже тільки небайдужість, бажання робити корисні справи для України, відроджувати національну спадщину, культуру рідного Чорткова і «Рідної школи» дають нам право дійсно зватися українцями.

Виховуймо цю небайдужість. Хай цей приклад буде початком багатьох справ, які ви плануєте втілити!»

Ірина БРУНДА, фото авторки