Мар’яна Году можна по праву вважати одним із тих рівнян, яких у Рівному знає, без перебільшення, кожен. Продукція пивзаводу «Рівень», що він його багато років очолює, користується стабільним попитом серед десятків тисяч любителів рівненського пива. Утім, навіть ті з наших земляків, хто спокійно ставиться до цього хмільного напою не можуть заперечити особливого значення  підприємства «Рівень» для економіки нашого краю. Рівненське пиво все упевненіше завойовує ринки сусідніх з Рівненщиною областей, а таких результатів здатні досягати виключно ті, хто любить свою справу по-справжньому. Години, проведеної у компанії Мар’яна  Годи цілком достатньо, аби переконатися у цьому остаточно.

Люблю свій продукт, а тому часом можу й «перебрати»…

• Ви так чи інакше займаєтеся пивоварінням усе життя, фактично, відколи закінчили службу в армії. Чому обрали саме пиво?
• Річ у тім, що я і справді не уявляю свого життя без пива. Це демократичний напій, який сприяє гарному апетиту і гарній розмові. До того ж мені імпонує сама атмосфера бару. Люблю бувати тут як у компанії, так і сам, наодинці з думками. При всій любові до пива, ніколи не вживаю його ні на роботі, ні удома. Зовсім не ті відчуття.

Фото з мережі Інтернет

• Скільки треба пити пива, аби користі для організму було більше, ніж шкоди?
• Зловживати шкідливо не лише пивом, а і, скажімо, деякою їжею чи навіть ліками. Тому усе відносно. Що ж стосується конкретно пива, лікарі рекомендують вживати не більше однієї-двох пляшок. Особисто я, кажучи чесно, не рідко можу і «перебрати». При моїй роботі, інакше й бути не може: я просто зобов’язаний любити свій продукт.
• А не фахівець, керуючись суто власними відчуттями, якось може відрізнити якісне пиво від неякісного?
• Тут все більш, ніж просто. Норма, коли після кількох пив не тягне у туалет.
• Пивні естети з вами могли би не погодитися. Сьогодні вони у нас діляться на любителів «живого» і «крафтового». Між тим, різницю розуміє далеко не кожен…
• Пивзавод «Рівень» працює на вітчизняній сировині і продаємо ми, головним чином, саме це пиво. Водночас, наша ресторація «Кант», яка має власну міні броварню, для себе варить пиво, використовуючи закордонну сировину. Вона іще вищої якості і це, звісно ж, позначається на смакових якостях.  Думаю, саме їх мають на увазі ті, хто говорить про «крафт».

Фото з мережі Інтернет

На місцевому рівні говорити про якусь політику просто смішно…

• У Рівному Мар‘ян Года – людина популярна і впізнавана. Природньо, що про вас часто говорять. В тому числі і стереотипами. Мовляв, він багатий, він депутат, а відтак використовує свої гроші, аби просовувати ті чи інші політичні рішення..
• Насправді називати щось словом «політика» на рівні наших міста чи області просто смішно. Тут далеко не Київ, але без вказівки з Києва і досі не реально вирішити більшість господарських питань. Більш того, останнім часом на місцеву владу переклали ще й цілу низку видатків, які раніше фінансували з центру – профтехосвіта, медицина і так далі. В таких умовах завдання міської ради – розпоряджатися нашим господарством, так, щоб забезпечувалася елементарна життєдіяльність міста. У Рівному працює моє підприємство. Тут проживають мої працівники, мої клієнти, тут я є одним з найбільших платників податків. Звісно ж, мати якийсь вплив на прийняття рішень, за таких умов, зовсім не зайве.
• Ви не просто бізнесмен і політик. Вам належить 50% акцій телеканалу «Рівне 1». Політика, якому належать засоби масової інформації, автоматично з’являються підстави називати олігархом. Відчуваєте себе місцевим олігархом?
• Я вже звик, чути на свою адресу, що от, мовляв, олігарх пішов. Ставлюся до цього спокійно. Але, якщо помірувати: олігархія – це, коли влада об’єднується з бізнесом і вони використовують одне одного. Телебачення для мене – це, в першу чергу, перспективний бізнес, який станом на сьогодні, до того ж, є абсолютно ліквідний. На «Рівне 1», акціями якого я володію, не піарюся, на ефіри не ходжу, в редакційну політику не втручаюся. Більш того, переконаний, що сьогодні телеканали, які займаються явною заказухою люди просто не дивляться. Себе вважаю чистим бізнесменом і щиро вам кажу: амбіцій стати народним депутатом чи головою міста абсолютно не маю.

• На місцевому рівні ви є ще і уособленням малого і середнього бізнесу. Прийнято вважати, що цей прошарок українців прагне європейських правил і докладає для євроінтеграції максимум зусиль. Утім, у Європі, наприклад, не прийнято, аби пивзавод розташовувався у центрі міста. Крім того, аби успішно конкурувати на тамтешньому ринку, впливом на виробництво, швидше за все, доведеться поділитися…
• Абсолютно готовий до усього, про що ви кажете, включаючи перенесення виробництва. Ясно, що наші стандарти поки не до кінця відповідають європейським, а тому з європейськими партнерами, безумовно, доведеться співпрацювати і, як ви кажете, ділитися. З іншого боку, устаткування наше і до Європи його ніхто не забере. Якщо зросте якість продукції, розшириться ринок, зростуть і прибутки. А тому, навіть маючи акцій менше, ніж зараз, заробляти можна навіть більше. Про інші переваги євроінтеграції навіть не згадуватиму…

Розмови про власний політичний курс для України – дурня повна…

• Ви мислите категорією чистого бізнесу, говорите про Рівнераду суто як про орган прийняття господарських рішень. В той же час щоразу вирушаєте на вибори з якоюсь політичною силою. Напевне, маєте-таки якесь власне політичне кредо?
• Сила, від якою я балотуюся однозначно мусить бути проєвропейською. На моє глибоке переконання, у нинішньому глобалізованому світі усі розмови про потребу якогось унікального курсу для України – дурня повна. Орієнтація на західні цінності – для нас, в першу чергу, є орієнтацією на конкретні стандарти, технології, інтелект. Нічого кращого у світі, станом на сьогодні, просто не вигадали.
• Якою вам бачиться найбільша проблема сучасної України?
• Необхідно побудувати сильну національну економіку. Це єдиний спосіб підняти соціальні стандарти, освіту, медицину і усе решта. Україна відчуває катастрофічну нестачу обігових коштів. А тому маємо абсолютну неврегульованість внутрішніх проблем, які можна було би вирішувати за рахунок інвестицій із Заходу. Коштів там більш, ніж достатньо, але ніхто не вкладатиме їх у країну, яка не справляє враження надійного партнера. Війна на сході, у цьому контексті, є лише однією зі складових проблеми значно ширшої:  нас складно розглядати у якості стратегічного партнера. Сьогодні західний інвестор, скажімо, купить якесь із наших підприємств, а вже завтра український суд його у нього відбере. Чи стане хтось, за таких умов, ризикувати власним капіталом?
• Що саме, на вашу думку, може стати для заходу сигналом того, що ситуація в Україні таки змінилася?
• Має з’явитися враження, що наше суспільство монолітне. Поки ж серед українців не має спільної думки навіть щодо фундаментальних питань, як, скажімо, отримання автокефалії для Української православної церкви. І це на п’ятому році війни з Росією! Останні п’ять років остаточно довели: Україна цілком може обходитися без російського ринку. Тепер треба спільно боротися, аби національна економіка змогла конкурувати на європейському ринку. Всі решта питань похідні.

• Насамкінець, кілька слів про ваші хобі. Маєте улюблену музику, кіно, літературу?
• Маю звичку відпочивати активно. Люблю виїздити у подорожі чи хоча би просто на природу. Удома зазвичай полюбляю щось майструвати або працювати в саду. На книги чи кіно часу, на жаль, не лишається. А музику в процесі слухати люблю. Віддаю перевагу чомусь спокійному і мелодійному.