«DZIDZIO. Перший раз» – так назвав свій новий комедійний фільм популярний український співак DZIDZIO (за паспортом Михайло Хома). Він і режисер, і продюсер, і виконавець головної ролі. В Україні стрічка стартувала ще 25 жовтня. На прем’єру до Тернополя прибула майже вся акторська група: Ольга Кіяшко, Анна Тихомирова, Сергій Либа, Сергій Бачик. Оскільки тернопільські фанати божеволіють від свого кумира (можна було спостерігати), то зустріч відбулася за найвищими європейськими стандартами: з червоною доріжкою, селфі, аукціоном, де можна було придбати труси і сорочку кіногероя, у яких він знімався у згаданій картині.

Поки в Сінема сіті ладнали доріжку, журналісти встигли поспілкуватись з улюбленцем значної території України. Кіногерої почувались трохи змученими, бо щойно приїхали з Києва, але тримались. Щільний графік зустрічей, концерти, прем’єри… Гриць Драпак, який все те слухав, тільки співчутливо кивав головою. Хто-хто, а він, як ніхто інший, розуміє, яка то не легка штука – часті переїзди і не висипання.  Дзідзьо – (співак, актор, продюсер «Dzidziofilm») це три в одному, якщо не більше. Зйомки фільму тривали у липні 2018 року в Жидачівському районі, Львівської області. Натуральні зйомки, чарівна довколишня природа із неймовірними сільськими краєвидами! Багато сцен знімали у місті Ходорові та селі Бортники, Львівської області, зокрема на території старої вілли початку ХХ століття князя Євгеніуша Любомирського (нині Ходорівськоі міської лікарні, де народився Михайло Хома). Також однією з локацій став найстаріший цукровий завод у Ходорові, який у свій час був найбільшим у Галичині та ряд інших цікавих і ніби позачасових об’єктів.

«Класне кіно. Залишилось гарне враження, – пише у коментарях глядач Юрій Мужайло, – гарні актори, цікавий сюжет, гумор. Не дарма потратив час. Дзідзьо дійсно крутий. Все більше став звертати на нього увагу, його пісні і відео. Його мала нічого така і Бодька цікавий персонаж (грішник). В кіно гарно розмовляють українською і знову ж таки – гарно показано церкву. Раджу подивитись Дзідзьо Контрабас, теж чотке кіно. Сьогодні був на «Скаженому весіллі»... воно сильно не сподобалось. Крутий трейлер, а кіно не вразило». Скільки людей, стільки й думок. Проте позитивних відгуків про цей фільм дуже багато. Що найбільше здивувало, на 20 російськомовних коментів тільки 2 – українські.

 Власне, про що фільм? Про романтичного хлопця музиканта, якому мама знайшла дівчину «Зор’яну» аж в Португалії (мама там на заробітках). Знайома картина? Маму не покоїть, що її Дзідзьо до цього часу немає дівчини. Отже, квиток куплено, хлопець поспішає на літак і… запізнюється. Доля є доля. Якщо не судилося бути із Зоряною, то якби та мама (яку грає справжня мама Михайла Хоми) не старалася, все одно все буде не так, як вона хоче, а так, як «написано» зверху. А написано цікаво (я про сценарій): карколомні сюжетні лінії, багато романтичної лірики, символів. Позитивний герой (Дзідзьо) і негативний (Бодьо Павук) у якого батьки в Америці. Це той момент, коли батьки за кордоном, а тридцятирічне «дітятко» (про Бодя) біситься з жиру, місцевий мажор, якому на все начхати, бо все можна «порішати» за гроші. Якщо Дзідзьо відроджує у церкві хор, то Бодьо бавиться наркотиками, і не тільки – а й дівчатами, міняє їх як рукавички. «Полунички» у фільмі трохи є, але ці моменти виглядають делікатними на тлі фільму «Коли падають дерева». Зрештою, тернопільський глядач загартований дивитись про «Це». Українська мова «пересипана» галицькими виразами, словами, наголосами – і це тільки доповнює і збагачує фільм, від того виграє загальна колористика і сюжет. Глядачам (не із Західної України) буде справжнім відкриттям побачити внутрішнє життя звичайної сільської церкви, з його радощами і проблемами, де звичайні люди (а не мумії!), які і жартувати вміють, і співати. До слова. Окремо про тернопільського актора Сергія Бачика, який зіграв роль сільського священика: чудове перевтілення! Дзідзьо не міг ним нахвалитися. Обіцяв взяти на зйомки свого нового фільму. Роль Квітки (Анна Тихомирова) – дівчини Дзідзьо, настільки природно зіграна, що без неї уявити Дзідзьо – чесно, вже й не уявляється. Яскравий типаж Леська. Зауважте, не Леся, а саме Леська. Те, що зробить Леська, Леся ніколи в житті не втне. Факт. А зробити вона може багато. Наприклад, приборкати самого Бодька Павука. У селі про таких кажуть: женила хлопа на собі. І тут, увага – виховний момент. Принагідно респект режисеру Михайлові Хомі! У кадрі храмове свято, літургія в церкві. Неперевершений спів хору нікого не залишає байдужим, навіть того ж Павука: він плаче! Бодьо Павук кається у скоєному (а натворив він таки добряче!) і… сповідається.

Мало не забула. Ще на прес-конференції DZIDZIO просив: «Подивитесь кіно, скажіть щось про пісню». Кажу: неперевершено, чутливо, проникливо, це вже абсолютно інший Дзідзьо (рівень). «Я маю тобі щось сказати» – виводить ручкою на папері головний герой. І глядач думає, що кіногерой хоче передати записку коханій дівчині, яка за сюжетом має серйозні вади із слухом, користується «слуховим апаратом». Чудова режисерська знахідка! Далі? Далі щасливі закохані, щасливі батьки, щаслива фінальна сцена. У розпалі «весілє», все як в індійському кіно. Дивіться, підтримуйте своє, українське. А от чому фільм не отримав фінансової підтримки з боку держави – до кінця не зрозуміло. Тому що «вивертає» на показ серцевину українських проблем з еміграцією, культурою, вихованням? А що, про це треба мовчати?

P.S. Фільм буде доступний для людей із вадами зору та слуху, бо матиме тифлокоментарі та субтитри.

Валентина Семеняк, письменниця

Фото: Борис Семеняк