«Дружна команда пілотних областей програми "Школа  як осередок розвитку громади" Всеукраїнського фонду "Крок за кроком" познайомилася з досвідом роботи Великогаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів. І педколектив, і учні, і ОТГ –  молодці! Всі працюють над реалізацією спільної мети, впроваджуючи ідеї шкільного клубу підприємництва, ініціаторами яких є діти» – ось такий позитивний відгук я прочитала в соціальній мережі Фейсбук. А згодом й сама переконалася у правдивості цих слів, коли побувала на «Майданчику співпраці та порозуміння: «Це просто стосується кожного» в рамках  Всеукраїнського проекту «Крок за кроком».

Учасниками згаданого семінару стали представники Полтавської, Івано-Франківської, Київської та Тернопільської областей. Зокрема, голова  Великогаївської ОТГ Олег Кохман, координатор освітніх проектів Всеукраїнського фонду “Крок за кроком” Марина Ворон, тренери проекту Ольга Боярчук та Світлана Королюк.  

Вітальною візитівкою став виступ ансамблю дівчат місцевої школи під керівництвом Марії Яреми. З допомогою інформаційного відеоряду, присутні ознайомились із суттєвими напрацюваннями клубу, який у школі працює вже рік. Головна тема дискусії, яку запропонували діти – «Це просто стосується кожного» (труднощі із сортуванням сміття). Упродовж року робота  клубу відбувалась у різних напрямках: зустрічі із жителями села, громади, учнями, які реалізувалися , фінансові ігри на розробленому Ігровому майданчику. Особлива увага до реалізації екопроекту «Сортуємо сміття – крокуємо до чистого довкілля». Експертами запропонованих завдань були о. Володимир Хома – парох церкви Серця Христового, о. Юрій Гаврилишин – парох церкви Покрови Пресвятої Богородиці, Олег Кохман  – голова Великогаївської ОТГ, Василь Гордій – начальник відділу ЖКГ, Олег Колісник  – директор комунального підприємства «Громада-сервіс», Валентина Семеняк – журналіст, письменниця, В’ячеслав Чаповський – юрист, спеціаліст юридичного відділу Великогаївської сільської ради, Тетяна  Лазута  – завметодкабінетом відділу освіти Великогаївської ОТГ, Мирослав Дишкант  - завідуючий відділом освіти

громади, Тай Сміт – волонтер Корпусу Миру, Оксана Кость  – директор  школи, вчителі та учні школи – члени клубу «Ключ до успіху».

Учасники клубу запропонували на розгляд вкрай актуальні питання з якими й звернулись до присутніх: скільки середньостатистична сім'я даного села збирає за день, за місяць, за рік поліетиленових кульків? А пластику? А скільки можна заробити грошей, якби це продати і кому? Можливо знаєте скільки це коштує в інших країнах? «Нас хвилює те, що у нас в країні процвітає бізнес з продажу штучних квітів і вінків. Результат плачевний – біля цвинтаря купи сміття, яке неможливо утилізувати. Ваші думки з цього приводу?» – зовсім по дорослому звертались діти до дорослих в актовій залі, де й відбувалась зустріч. «Чи піднімається питання сортування сміття та збереження екології на місцях  вашої праці, у товариствах, де ви буваєте? Якщо так, то як це відбувається на практиці? А як вам ситуація, коли ми місцями сортуємо сміття, а бабуся (сусід, прибиральниця, чи ще хтось інший ) на очах у тебе скидає все в одну купу, а то ще й везе у ближню лісосмугу, чи ліс. Найбільше хвилюють клубівців конкретні запитання: «Куди можна діти посортоване сміття, яка його подальша «доля»? Чи є майбутнє у сортуванні сміття у нашому суспільстві? Ваші прогнози. Коли у нашій країні налагодиться проблема сортування сміття? Яку ділянку роботи ви, дорослі, доручите нам?».

Можете собі уявити, яким емоційним і конструктивним було обговорення поставлених запитань та виступ кожного з експертів? Зрештою, присутні зійшлись до однієї спільної думки: на часі зміна свідомості кожної людини у ставленні до довкілля. Хочеш змінити світ, почни робити із себе. І зробити це має кожний на своєму місці, там, де  знаходиться: вдома чи на роботі, у навчальному закладі, у транспорті, на вулиці. У тому, що ментальність багатьох із нас потребує змін, я переконалась, коли стала свідком обговорення одного із завдань. На світлині було зображення сміття на лоні природи. Побачене треба було назвати одним словом. Як тільки його «не ілюстрували»: і жахіття, і руйнація, і катастрофа, і сміття тощо. І лише один із присутніх сказав не так як усі: «Ресурс». Цей один – американець, згаданий вже Тай Сміт – волонтер Корпусу Миру. «В Америці, – сказав Тай, – коли ми дивимось на сміття, то насправді бачимо не сміття, а майбутній ресурс, те, що з нього можна щось зробити необхідне». Ось так, здавалось би, як все просто. Але до усвідомлення цього треба ще прийти всім, і не поодинці, а гуртом.   

Складені присутніми символічні фігури із різнобарвних кубиків лего – як результат проведеної дискусії, налаштували на оптимістичну хвилю, і ще раз переконали, тема «Це стосується кожного» є «Ключем до успіху». Тим часом талановиті учасники клубу презентували пісенну постановку президента клубу Андріани Онуферко. Ритмічний речитатив у музичному супроводі не залишив нікого байдужими: «Позбираєм сміття, позбираєм, заодно і розкажемо вам, дорослі, як красиво ми тут живем…». Приємна несподіванка чекала на всіх, хто завітав того дня до школи: учасники клубу вручили кожному власноруч пошиті сонячні торбинки з ярликом – емблемою клубу. Як натяк – не використовувати у повсякденному житті поліетиленові кульки і пакети. Перед нами тільки дві можливості: або продовжувати руйнувати природу, забруднювати її і загинути разом із нею, або навернутися, перестати нищити Божі дари. Чи зможемо ми взяти на себе відповідальність за власне життя, за життя ближніх, за стан природного довкілля – залежить винятково від нас!  Коли ми говоримо про екологію, то повинні думати як зберегти той світ, який є добрим, який сотворений для того, аби нам у ньому добре жилося.

Як все починалось? 8 пілотних шкіл України впродовж цього року стали  єдиною дружною командою. Саме вони виграли  участь у проекті Всеукраїнського фонду «Крок за кроком» . Від Великогаївської ЗОШ І-ІІІ ст. на тренінги їздили вчителі О.З. Сівінська, О.М. Мудра, Л.П. Дишкант, О. Р. Майка. Розповідає вчитель української мови і літератури Ольга Ростиславівна Майка: –  Мета фонду була –  активізувати діяльність шкіл і долучити до руху громадсько-активних шкіл, створення у школах клубів соціального підприємництва, написання проекту, на який фонд виділить 60000 тис. гривень. На клуб діти бігають з радістю. Мають свого президента Андріану Онуферко. Мають свої правила. Основне –  свободи вибору. Цьогоріч до роботи клубу долучився Тай –  волонтер Корпусу Миру в Українія.       

До слова.  Щорічно на поверхню нашої планети людство викидає понад 150 мільйонів тонн поліетилену. Такі цифри вражають, якщо врахувати, що цей матеріал розкладається щонайменше 200 років. 33 країни світу повністю заборонили використання та обіг деяких поліетиленових пакетів. Ще 53 країни ввели часткову заборону або податок на ці поліетиленові вироби. В Україні ж до сьогодні не прийнято жодних рішень, питання лише обговорюється. ⅓ країн Африки, Уругвай, Ємен, Камбоджа і ми не вирішили цього питання.Про це свідчать результати дослідження проведене громадською організацією ReThink.

Екологічний заповіт від Блаженнішого Любомира Гузара.

Ми живемо на Богом даній землі, тому:

Бути Людиною – це із замилуванням споглядати красу природи і славити Творця за Його створіння.

Бути Людиною - це бути вдячним сином свого народу, який долучається до преображення рідної землі.

Бути Людиною – це об’єднати зусилля з людьми доброї волі заради порятунку Божого творіння.

Бути Людиною – це жити так, щоби прийдешнім поколінням залишити у спадок чисте довкілля.

Жити - це любити.

Бути людиною – це свідчити любов до Бога та ближнього так, щоб розцвітав рідний край і раділо все Боже створіння - природа.

Збереження природного довкілля має стати справою усього нашого життя.

Завдання всіх майбутніх діячів руху громадсько-активних шкіл – це знайти кращі способи розкриття потенціалу в дітях, їхніх сім’ях і всіх членах громади, – сказав якось громадський діяч Ларрі Е. Деккер. – Є неминучий зв'язок між тим, що відбувається у школах, і тим, що відбувається вдома і на вулиці. Наша відповідальність – це намагатися знайти спосіб зробити цей зв'язок позитивним. Влучно. Краще й не скажеш.

Фото: Валентина Семеняк