журналіст, репортер з Млинова

Роботи млинівчанки Надії Бирук претендують на гідне місце в пантеоні мистецької слави України

12.12.2018 22:30 Автор : Віталій Тарасюк
Джерело: RvNews

Держархів Львівської області оцифрував понад 570 справ викладачів Університету ім. Яна Казимира

Вишивання – це терени на полотні, де розкошує душа митця. Споглядаючи на узори вишиванок, зачасти вдається вловити не тільки миті натхнення творця, а навіть порухи його душі, думи і страждання, піднесення і хвилювання. Власне, в цьому вкотре переконався після оглядин виставки вишиванок млинівчанки Надії Бирук у «Галереї творчих щедрот» читального залу центральної бібліотеки селищної ради.

Образи, картини, рушники, серветки – перелік робіт її доробку просто вражає, а зміст – значною мірою шокує оригінальністю, глибиною творчого задуму, високими естетичними і мистецькими параметрами. Можна лишень уявити, скільки відвідувачів читального залу розміщали доробок нашої землячки у куточках власної душі. Щиро зізнаюся: і я захворів її картиною «Зима». І не тому, що нині найхолодніша пора року, а тому, що на ній нитками зіткана краса довкілля, яка заворожує і заколисує душу. Зрозуміло, що ці витвори – на вагу золота або й узагалі безцінні. Причому автор тих шедеврів досить скромно оцінює власну працю і навіть ніяковіє від всезагальної уваги.

Надія Бирук - праворуч

Нині Надія Панасівна не пригадує, коли вперше взяла до рук голку і нитку – у Пекалові, як і в кожному селі ріднокраю, старт духовного зростання дівчат розпочинався з вишивання. Надійці потужною фаховою опорою стала мама, яка у цій справі була неперевершеним майстром. Щоправда, ненька не заглиблювалася у творчі нюанси, бо вишивка для неї була важкою працею, якою заробляла на хліб насущний, щоб прогодувати сімю. Не дивно, що інколи від тривалої напруги її руки кровоточили. Відтак оту вишивальну материнську толоку при лампі можна назвати подвигом селянки

По-іншому склався творчий марафон у її донечки Надійки – вона заглибилася у творчу серцевину вишивання: з допомогою голки і нитки реалізовувала на полотні ідеї та задуми, які народжувалися в серці й проростали на її духовному полі готовими роботами. Останнім часом вишиває картини – це, так би мовити, новітнє захоплення, в яке занурилася з головою. Слід наголосити: її картини – рівня творам майстрів пензля високого творчого польоту. Упевнений, що полотна Надії Бирук претендують на гідне місце в пантеоні мистецької слави України. На чому ґрунтуються мої міркування? Їм оцінку дає і серце, і душа, які не можуть насолодитися і вгамуватися від побаченого. Мабуть, погодяться з моїми твердженнями всі, хто скупався у розмаїтті творчості талановитої млинівчанки. Варто зазначити, що на суд глядачів твори пані Надії потрапили з благословення непересічного митця нашого краю художниці Ніни Августін, яка знає толк у мистецтві. Отож найперша її висока оцінка доробку вишивальниці стала прелюдією до виставки.

Цікаво, що уродженка Пекалова мріяла на заслуженому відпочинку більше часу приділяти вишиванню. Та у житті не так складається, як би хотілося, бо вирватися з кола численних сімейних, господарських клопотів і повністю віддатися улюбленому вишивальному ремеслу, на превеликий жаль, не вдається. Однак навіть дві-три години в день з голкою і ниткою для Надії Панасівни – невичерпне джерело життєвої сили, натхнення і віри в прекрасне майбуття. Це дотично підтверджується її творчими задумами, які збирається реалізувати…