Місця сили надихають людей, заряджають позитивною енергетикою, а ще, кажуть – навіть виліковують від хвороб.

Місця сили — надзвичайно цікаве екологічне та духовне явище. Це можуть бути маленькі чи великі географічні зони, які мають велике значення для духовної роботи. Цей термін вперше зірвався з вуст дона Хуана Матуса, персонажа з книг Карлоса Кастанеди. Місця сили надихають людей, заряджають позитивною енергетикою, а за деякими свідченнями – навіть виліковують від хвороб.

В Україні дуже багато таких місць сили. Почнемо знайомство з тих, що я вважаю за топ-5.

№1. Підкамінь

На мальовничому узгір’ї на межі Львівської та Тернопільської областей розташоване селище міського типу Підкамінь – одне з наймістичніших поселень Західної України. Воно знамените завдяки унікальному пам’ятнику природи – 16-метровому каменю-велетню, що височіє на північно-західній околиці селища. Його називають Чортовим каменем. Із західного боку кам’яної споруди – ніша у формі серця, а на вершині – шість козацьких могил, вік яких датується ХVII століттям.

З назвою Підкамінь пов’язано чимало легенд. Одна з них розповідає, як колись давно невідомий богатир приніс із гір скелю та поставив її на місці, де згодом мала бути заснована фортеця для захисту від ворожих набігів. Кажуть, що в княжі часи на камені й справді стояло дерев’яне укріплення.

Також відомий переказ про те, як чорт розлютився на монахів Почаївської Лаври і вирішив розчавити монастир каменем. Відірвав від Карпат скелю й кинув, але не вистачило сили, тому впала каменюка, так і не долетівши до Почаєва. Недалеко від каменю є майже не досліджені печери, нібито пов‘язані з опришками та козаками. Вважається, що ця місцевість оповита особливою, таємничою енергетикою та є потужним місцем сили.

№2. Божа гора

Одне з найпотужніжих місць сили Західної України — гора-останець у Кременецькому районі на Тернопільщині під назвою Божа гора. Відділена від Кременецької гряди долиною річки Іква, вона одиноко височіє поодаль гряди Кременецьких, або як їх ще називають – Авратинських гір. Цілюще джерело, загадкові печери, капличка, в якій живе монах, а також благодатна атмосфера, просякнута легендами і таємницями, притягує сюди туристів і паломників.

За легендою, у часи монголо-татарської навали Матір Божа зійшла на гору та гірко заплакала над нещастями бідних людей. Диво побачили місцеві селяни, що переховувалися від татар на вершині. Вони захотіли підійти до Богородиці, аби вклонитися їй, та свята вознеслася на Небо, а на місці, де вона торкнулася землі, забило чисте джерельце з цілющою водою.

Ще одна легенда розповідає, що на Божій горі у давнину стояв оточений кам’яними стінами монастир і якось під час чергової татарської навали його оборонцям не вистачило води. Саме в цей час на скелястій верхівці з’явилася Божа Матір, а з-під місця з’яви потекло джерельце. Богородиця заборонила захисникам зачіпати клаптик землі, якого вона торкнулася. Один із вояків не послухався — і тоді монастир провалився під землю, а до наших днів з того часу залишився слід від стопи Діви Марії.

На крайньому півдні Кіровоградської області, біля села Завтурове Устинівського району, знаходиться ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Монастирище”. Це мальовниче місце, відоме в народі як “Український Стоунхендж”. Воно оповите безліччю легенд та теж вважається потужним місцем сили. Тут місцева річка Інгул прорізає гранітний щит і утворює крутий каньон, посеред якого знаходиться велика прямокутна скеля, що розділяє русло річки на дві частини. З трьох боків вона має прямовисні стіни, а з четвертого – пологий підйом, загромаджений великими брилами сірого граніту. Біля підніжжя скелі лежать окремі брили, а на вершині знаходиться ще кілька брил значних розмірів.

За однією з легенд, колись давно місцевим паном на скелі була поселена дівчина-кріпачка, яка не хотіла вийти заміж за нелюба. Жила вона в невеликій халупі самотньо, як у монастирі. Звідси й назва Монастирище. За іншою версією цієї легенди, у дівчини від пана народилася дитина, тому й заховалася від сорому перед людьми на скелі. Там і прожила самотня до смерті, бо дитина померла ще маленькою. Люди ж зверталися до неї, як до ворожки та віщунки.

А ще розповідають про печеру, де сховані були давні скарби – чи то козацькі, чи то татарські. Вхід до неї нібито десь згори на скелі прихований, а вихід знаходився під водою.

№4. Володимирська гірка

Володимирська гірка в центрі Києва вважається “місцем сили” ще з дохристиянських часів. Наші предки вірили, що тут знаходиться енергетичний тунель, який сполучає Землю з Космосом, тому, кажуть, саме на Володимирській гірці знаходився пантеон язичницьких богів – древні кияни приходили до них із найрізноманітнішими проханнями.

Енергетика Володимирської гірки позитивна, багато хто вірить, що вона гармонізує емоційний стан та відновлює сили так само, як служба в храмі.

А найбільш сприятливими у всій парковій зоні Володимирської гірки вважаються дві альтанки – одна з них розташована неподалік від Андріївської церкви, в кінці алеї художників, а інша на алеї за Михайлівським Золотоверхим монастирем.

№5 – Бакота

На Дністрі, неподалік від залізничної станції Кам’янець-Подільський, на території Національного природного парку “Подільські Товтри” знаходиться Бакота – колишнє село, якого більше немає на сучасній карті України. Це одне з найвідоміших в Україні “місць сили”. Археологічні розкопки свідчать, що здавна вздовж берегів Дністра на цьому місці було розташовано безліч язичницьких святилищ та капищ, а також кургани з жіночими похованнями.

В давні часи Бакота була містом-столицею сучасного Поділля із оборонним замком і скельним чоловічим монастирем. А у 80-х роках минулого століття під час будівництва Новодністровської ГЕС населення цієї місцини було переселене в сусідні міста, а сам населений пункт повністю затоплений водою.

Нині Бакотою умовно називаються місця вздовж берега Дністра, розташовані поблизу залишків монастиря.

Тут є три цілющих джерела, а унікальна енергетика місцевості приваблює сюди щороку тисячі туристів.