журналіст, фотохудожниця, письменниця

Сто років Самотності України

22.01.2019 19:13 Автор : Валентина Семеняк
Джерело: TeNews

Цей день в історії: 27 листопада на маршрут вийшов перший львівський тролейбус

Саме так, не Соборності, а Самотності, і з великої букви. Хтось подумає, що я помилилась і перефантазувалась? Не поспішайте з висновками. Зовсім ні. На жаль, так воно і є. Мойсей водив пустелею своїх земляків тільки 40 років. Багато це чи мало? А це вже як і з якого боку розглядати відомий історично-біблійний факт. Хтось може запитати: чому тільки 40, а не більше? 40 – сакральна цифра у нумерології. Так само, як 3 і 9, які несуть своє особливе інформаційне навантаження. Якщо 40 днів поспіль повторювати одну й ту ж молитву або виконувати якусь дію, то саме на сороковий день вони запам’ятовуються на клітинному рівні. То чому ж тільки 40 років ізраїльський народ ходив пустелею, а не більше чи менше? Відповідь проста – у них був Богом даний поводир, у них був не ушкоджений духовний стержень нації.

Дуже часто можна почути, що, мовляв, Україна потребує поводиря, який би водив їх (українців) 40 років і вона б… очистилася. Ви впевнені, що саме так? Кожна країна, кожна людина мають свою долю. 40 – це умовна цифра. Комусь достатньо тільки 40, а комусь…треба пройти через кола «пекла» тричі по 40. Коли з Богом на вустах, тоді це легше робити і процес очищення пришвидшується. Україна (її народ) блукає вже тричі по 40. Ненамолений духовний стержень, ослаблений… 70 років відречення, відвернення, забуття… 70 років бездуховності. І вони не минули даремно, найплодючіші зерна винищились, духовне тло засіялось кукілем. Відтак, абсолютна моральна деградація… Все, як у відомому творі латино-американського романіста Габріеля Гарсіа Маркеса, де головний герой мав сімнадцять дітей від різних жінок (асоціація з радянським союзом, п'ятнадцять республік). У романі правнуки взяли всі найгірші погані звички і вади від своїх пращурів. Як результат: повне забуття роду, духовне безпам’ятство, розпуста, моральна деградація… А ось як характеризує цей період відома українська письменниця Катерина Мотрич: «За століття бездержавності загублено чи то й понищено код самопожертви і народолюбства, яким володіли князі Володимир Великий, Володимир Мономах, Ярослав Мудрий, коли було велике усвідомлення, що влада – це жертовний хрест, горішня частина якого – любов до рідного народу, рідної землі. Код відповідальності за рідну землю поміняно на «тягни, Омельку, бо ярмарок». Для багатьох нині бути при владі – це справді ярмаркувати, де можна поцупити, обдурити, гендлювати».

Ідеальна держава – об’єднана, цілісна, соборна. Це так само, як наш організм: поранили палець (для прикладу) і всі наші органи відразу «об’єднуються» - кидаються на допомогу. Очі шукають зеленку, бинт, руки змащують ранку, перев’язують. Увесь організм (все тіло) відчуває біль. Щось подібне відбулось під час Майдану, триває й зараз – під час війни… Пробудження через 100 років. Об’єднання через Томос. Залишається ще Мова. Бо «нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирають мову» (за Ліною Костенко). Скільки ще має тривати пробудження Духу українського народу, щоб це відбулося на рівні підсвідомості. Допоки триватиме «сторіччя» самотності України? Допоки не об’єднаємось на всіх рівнях: фізичному, ментальному, емоційному, творчому, духовному та доленосному.

Читайте більше на TeNews.