Такі книги пишуться тоді, коли душа збагачується духовним досвідом. А він приходить через різні життєві випробування. Бо, зазвичай, тільки за таких обставин з'являються запитання на кшталт: для чого я прийшов (прийшла) у цей світ, яке істинне призначення людини на Землі, чому болить душа? Стосунки між людьми, пошук істинного "я", думки про материнство, про долю родини та українського народу - теми, яких торкається у своїй новій поетичній збірці тернопільська поетеса і журналістка Леся Заморська.

"Храм душі" - це святая святих кожної людини, принаймні, так би мало бути. Дуже багато залежить від назви книги , це так само, як ім'я для людини. Храм душі має сяяти чистотою думок і помислів, світлих надій і добрих намірів. Щоб таким його створити, треба багато докласти духовно-ментальної праці. Це особлива надзвичайна робота - духовний поступ, який, до слова, за нас ніхто не зробить. "Леся Заморська прагне через поетику відкрити значимість християнських істин, достукатися до зацементованих буденням та оглухлих від словоблудства й політичної тріскотні людських душ" - пише у передмові до книги тернопільський поет , професор Олег Герман. Вірш "Храм душі" - це світла поетична візитівка згаданої книжки. Бо саме з нього вона відкривається. Отже, книжка відразу, з першого аркуша починається з актуальних настанов, які, між іншим, не всім сучасникам до снаги, бо, щоб їх дотримуватися (виконувати), треба позбуватися багатьох поганих звичок, адже саме вони заважають людству духовно удосконалюватися. 

"Милосердям розбий порожнечу,
Бо немає чужої біди.
Не минай ні калік, ні убогих,
Ні малих, ні старих жебраків,
Знай: найменша твоя допомога -
Новий крок до небесних скарбів".

Цю книгу добре читати там, де вам відкриється сторінка. Навіть якщо це буде посеред літа і вам "випаде" "Містерія Різдва", це має бути особливою для вас втіхою. Бо насправді, Різдво - це народження Світла в Душі, яке не має конкретики, як такої. І це може бути не тільки в календарні святкові дні, а й повсякчас. 

"Він стукає в серця
Без краю і кінця,
Та мало є дверцят
Відкритих для Творця.
Він засіва зерно -
Премудрості руно...".

А ще "Храм душі" - це винятковий духовний екскурс християнськими святами упродовж церковного року: "Введення в храм Пресвятої Богородиці", "Дух Різдва", "Богоявлення", ""Хрест", "Успіння", "Яблучний Спас"... А розділ "Хай Вкраїна соборна буде" - це особливі роздуми про події на Майдані, на Сході нашої країни. На кожну подію, на кожну дату в календарі у Лесі Заморської свій, тільки їй притаманний погляд. Навіть 25-ту річницю Незалежності України вона фіксує під особливим ракурсом:

"Незалежності річниця двадцять п'ята -
Україна знов війною розіп'ята,
В чварах і незгодах круговерті,
Тут ворожі кулі сіють смерті".    

У намисті її спогадів про безтурботне дитинство у щасливому спілкуванні з батьками. родиною, особлива і щемна, оповита сумом зажурена любов. Але ця любов гріє уподовж всього життя, яка надихає, живить, обдаровує новою життєвою якістю, яка називається - досвід. А він у кожного свій і неповторний. Без нього неможливий найменший крок у житті. Якраз про це в алегоричній поезії "Життємлин" із циклу "Життя, як млин": "Ти просто був// І просто зник,// Бо меле млин// Багато діб// І Бог один// Візьме цей хліб//.

Особисто мене зачепили ось ці чотирирядки:

Поїхали - перехрестила,
Доїхали - дяка Богу,
Молитви велика сила
Котила клубком дорогу.

Відбутися би у буднях,
І освятитись у свята,
Допоки іще присутня,
Допоки ще не крилата.

Не можу обминути осторонь післяслово - воно з перших аторських уст. Це своєрідний подячний "Акафіст" людини, яка глибоко вірить у Творця і щиро дякує Йому за подароване життя. Подяка - це надзвичайно важливий щоденний аспект у життєвих буднях кожної людини, але, на жаль, не всі про це пам'ятають. Здебільшого людські звертання до Бога потопають у... проханнях.

"Моя поетична збірка "Храм душі" - це своєрідний підсумок чергового життєвого етапу. Це декларація найголовніших цінностей. П'ять розділів - це п'ять точок опори, на яких базується моє життя - Бог, Україна, родина, краса природи і філософія буття. Навіть, якщо бодай одне слово змусить вас замислитися, вважатиму свою працю недаремною".