«Церква не належить жодному патріарху»

На Млинівщині триває процес зміни юрисдикції храмів УПЦ, які переходять під омофор Православної Церкви України. В останню неділю лютого відбулися збори релігійної громади села Довгошиї. Спочатку вони мали відбутися біля храму, але з появою в.о. старости Довгошиївського старостинського округу Олега Хевзюка,  який прибув з лікарняної палати, громада перемістилася в актову залу місцевої одинадцятирічки.

На початку зборів настоятель Свято-Гергіївської церкви  села о. Іван (Шавранський) звернувся до пастви і нагадав: у зв’язку з подіями, які відбуваються в церковному житті, він просив терпіння і зачекати  2-3 місяці. Оскільки до нього не дослухалися, то, мовляв,  нехай буде воля Божа. Згодом автор цих рядків з’ясував, чому о. Іван просив два-три місяці: на його думку, перед і під час великоднього посту не варто влаштовувати такі «говорушки».

Свято-Гергіївська церква. Фото Віталія Тарасюка

Далі слово взяв священик із Борбина отець Олександр (Дячук), який чверть сторіччя відправляє богослужіння. Він наголосив:

– Сьогодні сумна подія. Чому? Бо присутній, так би мовити, на «бракорозводному процесі». Для себе з’ясував багато питань. Можете закидати, що ми  – Московська церква і таке інше. Але не про це хочу сказати.

Хто такий священик? Священик – це образ Христа. Коли його висвячують на священика, піснеспіви такі, як і на вінчанні. Це означає, що він обручається для приходу, для душ людей, які відвідуватимуть храм. Його завдання – привести людей до Бога. Сьогодні інша душа сказала:

– Отче! Ти нам не підходиш. Ми відмовляємося. Ти не так нас ведеш.

Водночас о. Олександр сказав гарні слова про отця Івана, дав йому чудову характеристику.

– Я не думаю, що вас переконаю, – зазначив о. Олександр, – але звертаюся до тих, хто залишився вірним священику. Заодно  повів мову про благодать, висловив побажання, щоб усе владналося. І мир запанував у державі і між людьми.

– Я не патріарху Кірілу служу! Церква не належить жодному з патріархів – Церква є Христова.

Отцю Олександру опонувала молода особа, яка зазначила, що наш батюшка (о. Іван) – найкращий, найдобріший, прослужив у нашому храмі більш як 20 років і ми не проти нього. І якщо він з нами залишиться, ми будемо тільки радіти. Але як буде надалі, коли УПЦ змінить назву на Російську православну церкву в Україні? Як наша країна буде ставитися до нас?

Отець Олександр (Дячук) припустив, що нинішнім процесам буде дана правова оцінка, в тому числі – у міжнародних судах.

Фото Віталія Тарасюка

«Я не проти нашого батюшки. – Я проти московської церкви»

Взяв слово учасник АТО Олександр Ковальчук:

– Упродовж трьох ротацій в зоні проведення АТО я жодного батюшки Московського патріархату  там  не бачив.  До нас приїжджали військові капелани з Київського патріархату. Патріарх Кіріл освячував зброю, яку використовували проти наших вояків. Я хочу, щоб наш батюшка залишився разом із нами. Я не проти батюшки – я проти московської церкви. Чому московські батюшки відмовлялися хоронити загиблих в зоні проведення АТО вояків? Мене на сході назвали «фашистом», а місцеві батюшки не пускали до храмів – навіть на Пасху не дали змоги відвідати храм, а я там відсвяткував дві Пасхи.

Настоятель храму Серафима Саровського з Млинова о. Олександр (Посільський):

– Ми, як священики, за свою державу молимося, ми її любимо, ми її поважаємо. І переживаємо також.

Наголошу, що релігійна громада визначилася зі своїм ставленням до свого душпастиря: одноголосно висловила йому абсолютну довіру. На жаль, о. Іван зробив свій вибір.

«Російська православна церква використовує вас»

Утім, релігійна громада взялася голосувати за  питання порядку денного: про зміну підлеглості у канонічних і організаційних питаннях релігійної громади шляхом внесення відповідних змін до статуту релігійної громади: голова зборів Інна Лук’янчук пояснила, що йдеться про те, щоб Довгошиївська парафія УПЦ  одержала назву і статус Свято-Георгіївська парафія ПЦУ. Лічильна комісія зафіксувала такий результат: 112 – за; 10- проти, 4 – утрималися, 32 – не голосували. Іншими словами, голосування засвідчило: громада дала «добро» на зміну канонічної підлеглості місцевої парафії.

Далі слово надали настоятелю Млинівського Свято-Михайлівського храму ПЦУ, кандидату богословських наук о. Тарасу (Варваруку). Ось кілька тез із його виступу:

– Церковний закон чітко гласить: незалежна держава – незалежна церква. У світі на цей час існує 15 незалежних автокефальних церков. Стала Україна незалежною – одержала право мати свою незалежну церкву.

Отець Тарас звернувся до отців з УПЦ:

– Дорогі отці! Ви прекрасно знаєте, що Російська православна церква використовує вас. Що маю на увазі. Коли вшановували воїнів, які пролили свою кров, захищаючи Україну, коли всі депутати українського парламенту  всіх фракцій встали, митрополит Онуфрій не встав. Тим самим проявив велику зневагу до наших українських воїнів.

Далі. Під час навчання в Чернівцях бував на богослужіннях митрополита Онуфрія, які відправляв  двома мовами: церковнослов’янською і… румунською. У Чернівцях кілька тисяч румунів заслужили право, аби владика Онуфрій відправляв богослужіння їхньою мовою, а наш 40-мільйонний український народ такого права не заслужив. Чому?

Раніше такої нагоди не мав, а нині хочу звернутися до вас, дорогі отці. Ви бачите, що сьогодні Україна зранена, збита і скатована. Вибачте, але ви вдаєте, що нічого не сталося. Сталося! Війна триває! Де позиція УПЦ, як ви її називаєте? Чому дотепер ні Синод, ні архієрейський собор, ні митрополит Онуфрій не засудив агресію Росії в Україні? Де декларація Онуфрія, щоб українці стали на захист своєї держави?

«Станьте з нами за один престол»

 Отець Тарас звернувся до громади і священиків  УПЦ:

– Мені приємно, що ви відстоюєте священика, бо це ваш духовний пастир. Але повірте: немає гріха в тому, що священик змінює юрисдикцію. Тому дорогі отці: ми вас закликаємо стати поряд зі своїм багатостраждальним народом, який стікає кров’ю. Сьогодні на вас дивиться вся Україна і чекає вашого слова. Чому ви повернулися спиною до свого народу? Чому вдаєте, що немає ніякої трагедії? Станьте з нами за один престол і ми обіймемо один одного, все забудемо. Все простимо один одному.  І, як гласить Святе письмо, «єдиним серцем, єдиними вустами будемо славити Бога».

Згодом відбулася коротка і коректна полеміка священиків УПЦ з о. Тарасом.

 Далі релігійна громада визначалася з інших питань порядку денного. За зміну назви релігійної громади голосував 121 громадянин, проти – 35, утрималися – 2. Рішення ухвалено.

За зміни до Статуту голосували  120 членів релігійної громади, проти – 19, утрималися – 2. Рішення ухвалено.

 Фото Віталія Тарасюка

Після цього священики УПЦ разом зі своїми прихильниками залишили зал, тож решту питань порядку денного ухвалені одноголосно.

На зборах обрали членів парафіяльної ради Володимира Костіва, Ніну Швець і Надію Теслюк. До речі, громадяни, які голосували «за», своє волевиявлення засвідчили ще й підписами.