Хто в дитинстві не любив слухати або читати казки? Не помилюсь, коли скажу, що таких нема. Різні люди по  різному відгукуються про «казковий» жанр. Однак, якби я була педагогом, то, не замислюючись, відповіла б так: «Казка, насамперед, збагачує словниковий запас дитини, розвиває пам’ять, увагу, образне мислення, творчу уяву, зрештою, діалогічне та монологічне мовлення». Але зараз хочу висловитись як бабуся двох чарівних дівчаток: «Казка не лише облагороджує душу дитини, а й ментально єднає її з ментальністю тієї землі (країни), де ця дитина живе, де в майбутньому житимуть діти її дітей».

У шкільній бібліотеці мого дитинства було багато не авторських казок,  а народних. Авторські були в основному у перекладі з інших мов: казки Ганса Крістіана Андерсена, Астрід Ліндгрен тощо. Час – це така невблаганна «штука», яка має здатність проминати. Щостоліття у геополітичному вимірі будь-якої країни відбуваються певні зміни, які, хочемо ми того чи ні, відбиваються на суспільному житті, впливають на формування світогляду чисельної кількості людей. Відповідно цих змін зазнають усі «гілки» мистецтва у всіх його проявах. А що стосується, літератури – й поготів. Жанр казки «розширив» свої позиції: з’явилоськоло сучасних авторів, які пишуть патріотичні казки. Серед них відомий тернопільський письменник Богдан Мельничук. Згадаймо його «Козацькі скарби». Нещодавно у тернопільському видавництві ТОВ «Терно-граф» вийшла друком дитяча книга «Пастка для орла», яка написана у творчій співпраці з літераторкою Лілією Костишин. Казка, яку пропонують згадані автори, надзвичайно актуальна. Поміж рядками уважний читач (мова про дорослих – батьки, бібліотекарі, педагоги) знайде приховану інформацію про події в сучасній Україні, а саме – про російсько-українську війну. Текст настільки майстерно виписаний, що з цікавістю прочитується будь-якою аудиторією. Але головне навіть не це…

Щоб виховати дитину з патріотичним мисленням, надзвичайно важливо враховувати сучасні реалії. Автори не просто це врахували, вони акцентували  увагу на таких чеснотах головних героїв, як доброта, допомога одне одному в біді, працелюбність, вдячність, дружба, любов до рідного слова, природи і довколишнього світу. Ні для кого вже не секрет, що саме у 7-8 років школярі найбільше сприймають і засвоюють через казку ідеї патріотизму. Варто нагадати, що слово патріот походить від грецького patriotes – батьківщина, вітчизна. Мова про людину, яка кожною клітинкою тіла пройнята турботою про суспільство у якому живе. Усе її єство пронизане відповідальністю за долю Батьківщини, вона готова служити її інтересам. Саме такими і є головні герої казки «Пастка для орла»  – лісові звірята. Твір має чотири частини: «Друже Зайче, відчиняй!», «Двоголове чудовисько», «Хитрість проти нахабства», «Вмієм працювати, вмієм святкувати».

Суть сюжету така. Лісові звірята (білочка, їжак, бобер) збираються на новосілля до зайчика. Гуртом вони допомогли збудувати гарненьку і тепленьку хатинку. Несподівано з’являється двоголовий орел, який оголошує ліс своєю територією: «Всім боятися, тремтіти і залишатися на місцях! Це – мій наказ!». Налякані звірята заходять в Інтернет, щоб довідатися, що це за таке чудовисько, про яке вони досі нічого не знали і не чули.  « Може, мутант якийсь. Себто виродок, – припустив Бобер. – Усе може бути – в нас украй погана екологія… – стурбовано мовив Їжачок. – Іншими словами – люди забруднюють природу, грубо втручаються у неї. Звірі, до речі, так не чинять».

Це важливий меседж, який з допомогою засобів казки автори намагаються донести одночасно до світу дорослих (батьки) і до дітей. Прочитавши ці рядки, батьки мають виховувати у дітей дух любові до довкілля. Все взаємопов’язане у цьому світі. Діти ж, які прочитають цю казку самостійно, ставши батьками, вже ніколи не порушуватимуть законів природи (космічних). І самі навчатимуть своїх дітей жити у любові до довколишнього світу. Звісно, дуже багато залежить від сучасних педагогів. Цю казку добре перечитувати на уроках позакласного читання. До слова, не можна виховати дитину патріотом (за Софією Русовою), коли сам педагог не є патріотом. Усі таємниці мудрості найлегше відкрити дитині через призму казки. Бо саме через казку дитина уявою може доторкнутися до світу, що її оточує: до рідної природи, вчинків людей, оцінити ситуацію: добре це чи погано.

Добрі герої «Пастки для орла» дружно засуджують негативні риси двоголового орла: жадібність, хитрість, жорстокість, злість, насилля стосовно інших, загарбницькі риси. Їхні маленькі, але щирі і відкриті серця допомагають перехитрити чудовисько і, зрештою, перемогти. Фрази, які підсилюють ці моменти і розкривають секрет перемоги: «Головне, друзі, триматися купки…», «Коли я серед друзів, то нічого не боюся…», «Разом ми сила», «Хто на чуже зазіхає…».

І як тут не згадати слова відомої української письменниці Катерини Мотрич, яка торік в інтерв’ю «Літературній Україні» (18 жовтня 2018 р., «Подих праведного гніву») зауважує про сучасні реалії: «Я не учасник війни, але я той воїн на бранному полі, яке виорали і засіяли для нас монахи Нестор та Іларіон, де і слово може бути, як двосічний меч…  Українські жінки мають народити й виховати з допомогою школи і церкви нові покоління значно кращих людей: порядних, патріотичних, чесних, для яких оте «Україна понад усе!» стане суттю життя. Виховати їх у любові до рідної землі, де найвищі цінності будуть возвеличені до сакральних величин: збереження природних багатств, страх осквернити рідну землю – її водні джерела, ґрунти, повітря, ліси, і крий Боже – зазіхати на те в корисливих цілях». Якщо так буде, то на нашу землю не зазіхатимуть жодні двоголові орли та чудовиська.  Тож читаймо своє рідне слово, надихаймося ним і надихаймо інших.

До слова. Казковий текст книжки, немов перлинами, пересипаний радісними пісеньками, які влучно підсилюють текст. І як тут не згадати за чудові барвисті ілюстрації, які створили художники Микола та Ірина Кафтан. Чудове поєднання одного й другого «народило» добру книжку. Це ще один подарунок українській дітворі.