Про президентську кампанію, військовий досвід Гриценка та  волонтерський напрямок та оборону днями у Рівному розповіли представники “Громадянської позиції” - Микола Катеринчук, Іван Апаршин та Тарас Стецьків.

Микола Катеринчук – український політик, народний депутат України, кандидат юридичних наук, голова Європейської партії України, адвокат, очолює юридичний напрямок у штабі кандидата у Президенти України Анатолія Гриценка.

Іван Апаршин – військовий експерт, полковник запасу. В разі перемоги А. Гриценка на виборах – кандидатура на посаду Міністра оборони.

Тарас Стецьків – український політик, народний депутат України І- IV та VI скликань. У виборчому штабі відповідає за громадський сектор.

Першим перед громадою та журналістами виступив Микола Катеринчук. Він констатує той факт, що країна бідна. Немає надії на те, що щось зміниться. Він запитує, що ми зробили у цій країні, аби щось змінити після другого Майдану і стверджує:

– Ми зробили найлегше – відправили своїх близьких на заробітки у чужі країни. Тому, що заробити гідну зарплату у рідні країні неможливо. Тому, що рівень корупції у нас зашкалює.

Далі політик говорить про ті завдання, які необхідно на його погляд виконати.

– Якщо йде війна, то головнокомандувачем має бути фахівець, адже якщо ми хворіємо, то не йдемо до філософа чи історика, юриста, а йдемо до фахівця.

Сьогодні ціна помилки – Іловайський котел, Дебальцеве. Торік загинуло більше 110 наших військових, 768 отримали поранення. Чому? Тому що ми не займаємось питаннями безпеки. Скільки нині у людей зброї на руках ніхто не знає. Отже наша країна не є безпечною і говорити в небезпечній країні про економіку і соціальну політику передчасно. У програмі Анатолія Гриценка питання безпеки є номером один. Друге питання – чесні суди. Чесні суди потрібні нашій громаді, а також інвестору. Без чесних судів ніхто не вкладе ні копійки, ніхто не повірить владі.

Микола Катеринчук констатує той факт, що 31 грудня розпочалися вибори і вже була спроба маніпулювати ними. Зокрема він наводить той факт, що у ЦВК заявили: «У країні можуть проголосувати 35 мільйонів 600 тисяч українців». У цій цифрі засумнівалися у штабі А. Гриценка, адже у 2014 році проголосувало значно менше людей, зменшується кількість людей щороку на 360-420 тисяч. А. Гриценко йде у ЦВК, аби захистити публічний контроль, щоб наступного Президента не обирали мертві душі. І це необхідно.

– Ми пішли в ЦВК, але скаргу не прийняли, ми йдемо у суди, але й там питання не вирішено. Звернулись до Авакова і нарешті виходить представниця ЦВК і каже: «Нині ми маємо 29 мільйонів 800 тисяч виборців», – розповідає політик про те, як довелося уже на початку виборів боротися за їх чесність.

Чого добивається команда Анатолія Гриценка?

– Нам би хотілось щоб фіскальна, податкова служби,  питання публічних фінансів були прозорі. Реформи не треба робити 3-5 років. Їх можна зробити за один рік, – дає відповідь на це питання політик.

Далі Микола Катеринчук торкається питання тарифів. Він озвучує позицію Анатолія Гриценка, який стверджує, що тарифи на комунальні послуги мають становити не більше 15% від доходу сім’ї. А середня заробітна плата, якщо побороти корупцію, може становити в Україні 700 євро, середня пенсія – 200 євро.

Торкнувся політик також питання безвізу:

– Нинішня влада приписує собі заслугу, що вона зробила безвіз, хоча це заслуга майдану. А ви знаєте, що безвіз буде скасований вже в травні якщо до цього часу не запрацює антикорупційний суд? Це є рішення європейської комісії. Уявіть собі що всі наші заробітчани змушені будуть повернутися в Україну. Що їм тут робити?

Нагадав Микола Катеринчук і те, що народний депутат від БПП Бригинець звинуватив А. Гриценка в тому, що він свого часу на посаді міністра оборони продавав танки та БТРи. Адвокати кандидата на пост президента А. Гриценка звернулися до суду, який зобов’язав Бригинця вибачитися за обман.

До мікрофона підходить Іван Апаршин. Він ставить риторичне запитання:

– У кого за останніх 5 років життя покращилось?

Зрозуміло, що лісу рук в залі не було.

– Власне, це і є тою причиною чому наша команда вирішила йти на вибори, аби змінити владу, яка буде захищати інтереси громади. Я та людина через руки якої проходили всі переліки зброї, яка продавалася за кордон. Тому я запропонував комісії, яка перевіряла інформацію Бригинця, отримати від мене дані. Однак мене ніхто не запитував як насправді це було. Коли ж я був у прямому ефірі з Бригинцем, то запитав його чи є він фахівцем у галузі оборони, що знає про танки, яка роль генерального штабу, хто готує ці продажі. Зрозуміло, що пан Бригинець не міг відповісти на ці запитання. Для громади ж повідомляємо, що питаннями торгівлі міністр оборони, генеральний штаб абсолютно не займається. І Анотолій Гриценко до цих афер не мав жодного відношення.

Військовий експерт висловив свою думку:

– Чому слід обрати Гриценка президентом? Бо в умовах війни саме президент відповідає за питання оборони і безпеки. Разом з тим, що Анатолій Степанович порядна, чесна, демократична людина, він має багатий життєвий досвід. Він розбирається в людях. На нинішньому етапі, коли США й Росія виходять з договору про заборону ракет малої і середньої дальності, маємо себе почувати дуже небезпечно. Тому фахівець з військової справи нині має очолити державу.

З вступним словом до присутніх у залі звернувся також Тарас Стецьків:

– Фактично ми виходимо на фінішну пряму виборів президента. Серед 44 кандидатів 2/3 є технічними. За вихід до другого кола реально борються п’ять чоловік. І в системі хаосу, який вносять у голови людей бігборди та телевізійна реклама, маємо дійти до виборців і розповісти про нашого кандидата, щоб вчергове не промахнутися, щоб цей вибір дав країні надію. Країна в такому стані, що її може врятувати високопрофесійний менеджер-управлінець, який має необхідний рівень знань і команду, що готова це здійснити. Другий момент, країна є в стані війни і керувати нею філософам, торгашам чи представникам гуманітарних професій на нинішньому етапі не можна. Владу в руки треба віддати людині твердої військової постави. Історія нашої держави з 1991 року показує, що біля керма опиняється людина з бізнесу, тож вона ділить бізнес у пропорції більшості в сторону свого бізнесу. У Гриценка немає бізнесу. Тому немає спокуси щось ділити собі. Ще одна його сильна сторона. Гриценко не залежить від олігархів, тому жоден олігарх не може сказати, що він здатен дати Гриценку якісь вказівки. Реально у нас вибирали президентами одних, а ними управляли ті, хто давав гроші. Анатолій Гриценко рішуче розпочне ліквідацію олігархічних кланів і якщо ми добре впремося, то переможемо на виборах. Нині наш майдан – це бюлетень на виборах президента.

В залі відбулася цікава дискусія з різних питань як поліпшити нинішню ситуацію в Україні, подолати корупцію. Люди підказували політикам, що ще слід сказати електорату. Серед цих питань акцент надання переваги вітчизняним виробникам, забезпечення зростання економіки на 10%, зниження цін на ліки у два рази і серйозний державний контроль над ними, реальна підтримка фермерських господарств. Аргументами на користь Анатолія Гриценка наводилися й ті, що він оприлюднив свою команду, яка в разі перемоги на виборах береться очистити державу від корупції, здійснити економічні реформи. Політики визнали, що у 2014 році, коли Анатолій Гриценко також був кандидатом у президенти, у нього справді не було такої команди. Сьогодні вона є. Однак, перебуваючи на чолі держави, дуже багато залежить від рішучості першої людини розпочати реальні зміни. Вони не почнуться ніколи, якщо цього не захоче президент, якщо він буде залежати від олігархічних кланів. Революції ліквідовують гостру несправедливість, але не систему корупції. Представники команди Гриценка переконані, що ліквідувати корупцію слід насамперед зверху. Дуже важливо, щоб президент не побоявся піти супроти олігархії, всієї цієї системи. Вони впевнені, що Анатолій Гриценко піде до кінця, щоб зламати її.

Микола Катеринчук підкреслив:

– Чому я наголошую на боротьбі з корупцією? Бо кожен рік через корупційні схеми бюджет недоотримує близько 400 мільярдів гривень. А це одна третя бюджету. Тож звідки брати кошти на підняття соціальних стандартів. Кошти позичаються за кордоном, але й вони розкрадаються. Тому Україні неохоче дають кредити. Якщо ми не ліквідуємо грабежі з бюджету через митне середовище, податкову та інші схеми, ми не будемо мати звідки брати грошей для поліпшення життя людей. Безпека і справедливість, подолання корупції – основні завдання, які визначені в Анатолія Гриценка найбільш рельєфно.

Тарас Стецьків доповнив цю тезу:

– Якщо ви сприймаєте ці аргументи і будете голосувати за Анатолія Гриценка, то передайте їх своїм сусідам, родичам, всім, кого знаєте. І в такий спосіб ми зможемо подолати цю невіру, що є хороша людина, а не зможе стати президентом. Якщо ми добре впремось, то це подолаємо.

Іван Апаршин розповів про те, що він зустрічається з багатьма колишніми та нинішніми військовослужбовцями. Разом вони створили військову доктрину, як захистити військовослужбовців в соціальному плані, забезпечити їх житлом. Він назвав цифру у 10 мільярдів доларів військового майнового комплексу, який фактично не діє, але потроху відщипується. Це земля, ліс, деякі об’єкти. Якби він був міністром оборони, то запрацював би закон під номером 1282, як4ий передбачає безкоштовну передачу державі цього майна. Але взамін він вимагав би від держави кредит для будівництва житла та необхідної військової техніки.

В залі справедливо задали питання, яким чином Гриценко та його команда збираються забезпечити високу середню заробітну плату у сумі 700 євро. Микола Катеринчук сказав, що є економічна програма у кандидата, яка сформована на основі кращих світових зразків, як підняти економіку в державі. Перше – це питання монетарної політики забезпечення кредитуванням малого бізнесу та промисловості. Успішний малий та середній бізнес – це економічна стабільність держави. Для їх функціонування треба зберегти спрощену систему оподаткування, дати посильні кредити, змінити ставки оподаткування та систему оплати праці, а також оподаткування фізичних осіб. Він розповів про те, що брав участь у розробці податкового кодексу протягом трьох років. Вивчили багато досвіду інших країн. Але прийшли до висновку, що розвиток економіки – це насамперед питання довіри до влади.