Україна наближається до однієї з найбільш віхових і важливих з точки зору громадянина подій. Вибори — це завжди час, коли ми визначаємо шлях розвитку. Йдеться про розвиток громади чи країни – і тут мусимо завжди керуватися власними ідеологічними цінностями. Саме вони є основою стабільного розвитку.

Чужий господар не дасть добра українському народу

Свого часу я обрав ідеологію українського націоналізму. Жодного разу не пожалкував про це. Завжди було розуміння, що тільки могутня Українська Держава буде гарантом миру і добробуту для всіх громадян України, бо жоден «чужий господар» не дасть добра українському народу. Я розумів, що держава націоналістів — це рівноправ’я громадян, де кожен, незалежно від національної і релігійної приналежності, користуватиметься рівними правами і захистом держави, якщо він поважає і любить землю, на якій живе. Це - максимальний розвиток малого підприємництва, коли держава створює умови, а громадянин працює на себе. Це - держава самоврядних громад, коли на місці вирішується більшість питань з волі і за підтримки самої громади. Це - країна, де кожен політик, що йде на державну службу чи у місцеве самоврядування, має це за велику честь і його основна мета — здобути повагу громади та народу. Я вірив і продовжую вірити в те, що від частки націоналістів в українській політиці залежить, яким шляхом ми будемо йти.

Обирати націоналіста та націоналізм — це насправді не ідеалістичний, а прагматичний крок. Цьому вчить нас наша історія. Перші вибори президента Незалежної України дали перевагу Леоніду Кравчуку, що на той час представляв більш помірковану частину тодішнього українського політикуму. Незадовго до незалежності він навіть відстоював постанову ЦК компартії про заборону діяльності Народного Руху України, котрий вимагав Незалежності.

Ніхто не знає, яким шляхом пішла б Україна при президентові Кравчукові, якщо б значна частина українців не проголосувала за В’ячеслава Чорновола, який був для українців на той час уособленням руху націоналістів за Незалежність. Можливо ми були б сьогодні схожі на азійські країни чи Росію, де десятиліттями нема зміни «царя». Але ми маємо право вибору і демократію завдяки націоналістам. Навіть маючи усю владну вертикаль, силові органи, тодішній президент України Леонід Кравчук не міг нехтувати тим, що  багато українців підтримують ідеї націоналістів. 1999 року Леонід Кучма, який прийшов до влади вперше на проросійських гаслах, змушений був будувати Незалежну Україну через тиск націоналістів. Зрештою у 2014 році першими пішли на захист України націоналісти, які багато років готувалися до боротьби за Україну, попри нерозуміння більшості суспільства, яке не бачило загрози.

Націоналісти-прагматики завжди йдуть попереду

Націоналісти є прагматиками, що йдуть попереду. Вони бачать загрози і можливості задовго до того, як це побачить решта суспільства.  Націоналісти це господарі, що люблять рідний край. Своєю працею ми на місцях руйнували міфи про те, що націоналізм — це лише про мову і культуру. Зовсім ні. Це також вміння чути громаду. Вміння керувати в інтересах громади. Разом з тим, ми усвідомлювали, що без мови, традицій, віри, опори на власні сили не буде розвитку економіки. Принцип націоналіста чітко висловлений у словах Степана Бандери: «Наш обов'язок — зробити самим найбільше, скільки стане наших сил, одночасно докласти старань, щоб і інші робили якнайбільше».

Робити більше самим і примушувати інших діяти в інтересах української держави та українського народу — це основна прагматична стратегія націоналістів. Тож і сьогодні варто підтримувати націоналістів у політиці. Чим більшою є підтримка націоналістів у суспільстві, тим меншою є ймовірність активної війни агресора проти України, бо тоді він побачить народ, котрий готовий захищатися. Чим більшою є підтримка націоналістів, тим більш проукраїнською буде будь-яка влада. Тож, якщо ми хочемо незалежної, самоврядної, заможної України щасливих людей, то маємо підтримувати тих, хто найближче стоїть до ідей українського націоналізму. Це гарантія того, що Україна ніколи не зійде з правильного шляху.

Міський голова Тернополя Сергій Надал