Старовинне волинське місто Бердичів, що лише за 230 км на схід від Рівного, колись називали Волинським Єрусалимом. До Другої світової війни проживало  80% єврейського населення. Мирно співіснували тут українська, єврейська, польська культури.

Це місто, яке з прадавніх часів будувало храми, мало високий рівень розвитку торгівлі, варило найсмачніше пиво. З цим містом пов’язані долі відомих діячів світової літератури Джозефа Конрада та Оноре де Бальзака.

Бердичів до сьогодні зберігає унікальні пам’ятки минувшини й створює нові, які привертають увагу мандрівника і додають йому особливого сучасного шарму.

Бердичів: монастир Кармелітів Босих. Фото з мережі Інтернет

Найперше, що відвідують туристи в Бердичеві – це монастир «Санктуарій Божої Матері», де знаходиться коронована Ватиканом ікона Богородиці.

Коронована Ватиканом ікона Богородиці. Фото з мережі Інтернет

Знаменита ікона матері Божої Бердичівської. Фото з мережі Інтернет

Щороку в середині липня тисячі прочан з’їжджаються сюди на велике свято чудодійної ікони. Відроджений всією своєю величчю і красою після багаторічної  безжалісної руйнації атеїстичною радянською владою, монастир став справжньою Меккою для паломників і туристів. Нині на його території мирно співіснують  діючий римо-католицький храм, працюють дитячі художня та музична школи, музей історії Бердичева.

Санктуарій матері Божої Бердичівської. Фото з мережі Інтернет

Костел Святої Варвари,  збудований у кінці ХVIII ст., є не лише архітектурною сакральною пам’яткою, а й святинею, де 14 березня 1850 року взяли шлюб великий француз Оноре де Бальзак і місцева красуня поміщиця Евеліна Ганська.

Костел Святої Варвари у Бердичеві. Фото з мережі Інтернет

Барельєф Бальзаку на костелі Св. Варвари в Бердичеві. Фото з мережі Інтернет

Загалом у цьому місті є 15 діючих культових споруд, які належать різним конфесіям.  Тут збереглося велике єврейське кладовище із надгробками-мацейвами, їх тут сотні - з написами і без,  сірі і чорні камінні глиби по великому полю.  І ми, рівняни, оглядаючи цей некрополь, лише уявляємо, що й у нас на «Кавказі»  було таке ж кладовище, яке зникло із-за людської байдужості і комуністичного  безбожництва,  і тепер кладовище називають просто «єврейка», приходячи туди на пікніки.

 Єврейське кладовище  в Бердичеві. Фото з мережі Інтернет

Що відчуває турист, який вперше відвідує Бердичів?  Місто затишне, зелене, заквітчане, чисте. Воно має свою особливу ауру, яка зберігається в його старих кам’яницях з візерунчатою  цегляною кладкою, старими дерев’яними віконницями і дверима, кованими балконними решітками. В багатьох будинках відразу пізнаються елементи характерні для  єврейської житлової архітектури – красиві привабливі фасади, високі фундаменти, під якими розташовувались підвали, вікна із верхнім заокругленням, ковані або дерев’яні балкони.  В цих будинках одночасно розміщувалось житло і заклад торгівлі із підвалами-складами.

Бердичів. Старі єврейські квартали. Фото з мережі Інтернет

Бердичів. Єврейські особняки на колишній Соборній площі. Фото з мережі Інтернет

В Бердичеві можна не лише зустрітися із зразками архітектурної єврейської спадщини, а й дізнатися про історію єврейської громади міста, відвідавши експозицію «Музею єврейства Бердичева». Цей музей нещодавно був відкритий в міській дитячій бібліотеці.   Хоча експозиція розміщена  всього лише у двох кімнатах, вона вражає своєю наповненістю цікавими  експонатами і  оригінальним майстерно виконаним оформленням.  Тут окрім фотоматеріалів і документів багато  предметів єврейського побуту,  речей, якими користувались євреї-ремісники, майстри, торговці.  Найбільш емоційна частина – це показ трагедії єврейського народу під час голокосту Другої світової війни.  В музеї використовуються сучасні технічні засоби, якісне обладнання.

І знову порівнюєш рідне Рівне з Бердичевим, бо є в нашій історії багато спільного. Євреїв у Рівному до 1941 року було не менше, а їх культура, на жаль, до ХХІ століття розвіялася і загубилася. Щораз менше стає у Рівному старих єврейських кам’яниць, а про музей історії цієї спільноти годі й сподіватися.

Оглянувши досить значну частину центральної частини Бердичева, ми не побачили новобудов, які б контрастно домінували над історичним центром. Пішоходам і туристам тут зручно знайомитися з містом, бо влада потурбувалася про обмеження руху транспорту, встановивши знаки «пішохідна зона». 

Бердичів. Площа Центральна. Фото з мережі Інтернет

Головна площа міста, що має назву  Центральна, досить простора, з великою кількістю зручних лавочок, що стоять під зеленню ялинок. Фонтан у вигляді земної кулі вже став улюбленою фотозоною для туристів.  Як і у Рівному, тут є ковані скульптури. Бердичівські скульптури  присвячені двом найбільш потужним галузям промисловості  міста – Бердичівській пивоварні і фабриці одягу.  Скульптури стали і окрасою площі, і одночасно рекламою сучасного міста.

Фото з мережі Інтернет

Подорожуючи Україною, ми пізнаємо нашу неймовірно прекрасну країну. Подорожуючи, ми  можемо і повинні  переймати досвід і успіхи сусідів у їх ставленні до історичної спадщини, у потугах по розбудові сучасних європейських міст, щоб і наше Рівне ставало привабливим і цікавим для туристів.