Складно сказати кілька теплих слів про людину, яка заслуговує на солідну книгу. Своїм життям. Ставленням до людей.

Через обмаль часу наша розмова у хірургічному відділенні Рівненської районної центральної лікарні була про все… Звісно, хотілося б розпитати якомога більше, аби хоч трохи пізнати людину, лікаря, в котрого 40-річний стаж хірургічної роботи і лише один запис у трудовій книзі із зазначенням уже вказаного закладу.

Михайло Степанович щиро відданий своїй, давно освоєній території, рідним клеванцям, котрих, як зізнається сам - «прооперував майже через хату». Відданий і своїй родині, яка підтримує і повсякчас сприяє  добре і по-доброму відомому хірургу в роботі.

Усе ж це разом – великий скарб, який, тримаючи та зігріваючи в серці, нізащо не можна втратити і проміняти на щось інше.

Михайло Вервега тисячі разів чув від своїх пацієнтів і слова щирої подяки, і відверті сповіді, і просто людські історії. Адже хірургія – це, чи не найсерйозніша галузь медицини, і коли людина потрапляє на операційний стіл, її життя, по суті, опиняється в руках хірурга, з’являються теплі стосунки, створюючи невидиме нам біополе енергетичної спільності і часу.

Зважаючи, яке  число операцій доводиться проводити Михайлу Вервезі разом із колегами щодня, можна зробити висновок, що саме у цьому полі й існує велика довіра людей, яка, певно й підтримує лікарів, значною мірою створюючи їм позитивний імідж, натхнення і наснагу.

Один із недавніх пацієнтів розповідав, як під час хірургічної операції Михайло Степанович співав українських пісень…

 Спокійний і проникливий погляд, швидкі і впевнені рухи. Кожну точку людського тіла хірург знає так, як астролог зоряне небо. Це правда. Запитую, як працюється зараз, у час так званої медичної реформи? Відповідає стримано, адже вважає, що майбутнє за страховою медициною, а нині – час перемін, і цим усе сказано. І без державної допомоги закладам такого рівня не обійтися. Така лікарня тепер і завжди потрібна бідним і незабезпеченим людям. Наскільки може, допомагає Михайло Вервега своїм пацієнтам.

Сьогодні він – як унікум серед матеріального світу грошей і збагачення.  Адже щира безпосередність і любов до своєї справи, до простого бідного люду, роблять велику справу порятунку, допомоги, «ставлення на ноги».

Так, це правда, не раз він із легким серцем і навіть із задоволенням робить складні хірургічні операції безкоштовно! Тим, хто не має змоги оплатити труд лікаря, лише – за  медикаменти та перев’язувальні матеріали. Про що не скажеш, приміром, у міській або обласній лікарні, де наперед визначають солідну суму, а потім уже йдеться про саме оперативне втручання.

Каже Михайло Степанович, що сам бачить людину, якій потрібно допомогти врятувати здоров’я або й життя. Шкодує, що нині не фінансується медицина належним чином. Щоправда, допомагає районна влада, приміром, у ремонті приміщень, у придбанні медичного обладнання. І за це велике спасибі.

Та, незважаючи на складнощі, друга, районна ланка, не стоїть на місці і постійно розвивається, відповідає сучасному рівневі, і головне, у хірургічному відділенні центральної районної лікарні – людяний і  професійний медичний персонал. Хоча… із «безвіком» їдуть молоді лікарі, особливо медсестри, на роботу за кордон, де заробітна плата у рази більша.

А щодо медичної реформи, то Михайло Вервега переконаний, що майбутнє за страховою медициною. Знову ж таки, як за кордоном.

Хотілося б хоч якось віддячити цій непересічній людині, лікарю, за пожертву в ім’я інших, добрими словами, приємним здивуванням, що живе серед нас і такий воістину – патріот  своєї справи і Вітчизни на мирному фронті.

І при тому впевнити його і нас усіх у підтримці самого Бога, адже глибоке, семантичне значення прізвища Вервега – «син Божий». І це неспроста.

ДОВІДКОВО:

 Вервега Михайло Степанович. У 1977 р.  закінчив Івано-Франківський медичний інститут, направлений на роботу у Рівненську область. Із 1978 р. працює хірургом у Рівненській центральній районній лікарні. Хірург вищої кваліфікаційної категорії, із 1991 р. завідує хірургічним відділенням.

Нагороджений Подякою Кабінету Міністрів України (2002), Почесною грамотою Верховної Ради України (2006). Депутат Рівненської обласної ради ІІ-VІІ скликань від ВО «Батьківщина», голова постійної комісії з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства обласної ради. Член Дорадчої ради при Комітеті Верховної Ради з питань охорони здоров’я. Член Асоціації хірургів України.