«Сорочку надії» вишили народні майстрині Борщівщини для українського громадського активіста, бранця Кремля Володимира Балуха.

Її назвали так через те, що вишивали яскравими кольорами, щедро оздобили квітковими орнаментами -  на здійснення мрій, на життя, на радість.

Ця сорочка має стати символом нескореності і вірності Україні для того, хто гордо заявив про свою любов до Батьківщини в окупованому Криму.

Володимир Балух – це саме той відважний фермер із Криму, який вивісив на своїй садибі синьо-жовтий прапор і який окупаційна влада знімала двічі.

Також він демонстративно відмовився від отримання російського громадянства, залишившись громадянином України після березня 2014 року. Володимир відомий своєю проукраїнською позицією. Балух постійно піддавався тиску з боку співробітників окупаційних силових структур та місцевої окупаційної адміністрації,

29 листопада 2016 року Володимир Балух розмістив табличку «Вулиця Героїв Небесної сотні 18» на стіні власного будинку, яку російська окупаційна влада вимагала зняти.

4 серпня 2017 року Роздольненський районний суд анексованого Криму за сфабрикованими справами засудив Володимира Балуха до 3 років і 7 місяців колонії загального режиму.

В останньому слові активіст заявив: «Я не хочу, щоб колись мої нащадки, діти всієї України, дорікнули мене в тому, що я десь злякався, проявив слабкість».

Під час етапів до різних слідчих ізоляторів у Володимира вкрали дві вишиванки. Він дуже переживав з цього приводу. Друзі поширили у соцмережах заклик до майстринь з проханням вишити йому нову сорочку.

На це прохання відгукнулися у Громадській організації «Гільдія народних умільців» зі Скали-Подільської, що на Борщівщині.

Тетяна Дяківнич, голова цієї організації, взялась за вишивання. Допомагала їй у цьому працівниця Борщівського обласного краєзнавчого музею Уляна Яремій.

І буквально за два тижні вишиванка була готова.

Фото: Тетяна Дяківнич

Минулого тижня майстрині разом із активістом Юрієм Дудником і представницею Товариства підтримки українців у Латвії Тетяною Лаздою побували у Києві і передали її представниці правозахисної кримської групи Ірині Сєдовій.

Тетяна Дяківнич каже: сорочку передадуть спочатку родичам Володимира Балуха, адже напряму до нього вона навряд чи потрапить. До бранця не допускають навіть адвокатів.

Але жінка вірить, що навіть так вишиванка допоможе йому. Адже вишивали її з любов’ю, а обряд освячення провели аж троє священиків.

- Дякую колегам за моральну та матеріальну підтримку (Любі Онисько, Галині Дереворіз, Любі Долинській, Олі Лелик, Людмилі Банзулі, Юрію Дуднику та Уляні Яремій). Велика подяка священикам (о.Голубу, о. Боднару, о. Яворському), які нас благословили на добру справу, - розповіла Тетяна Дяківнич. - Велика подяка працівникам Борщівського обласного краєзнавчого музею, кравчині зі Скали-Подільської Марії Лозі. Ми разом відкрили нову сторінку співпраці — жива майстерня.

Тетяна Дяківнич розповіла: доля Володимира Балуха дуже хвилює її, вона переживає за його майбутнє. Тому вишивати сорочку саме для нього було легко, хоча й деколи сльози навертались на очі.

- Таких людей, як Володимир Балух одиниці, але вони є фундаментом нації. Проходячи через тортури - не ламаються. Вони є нескореними патріотами. Так давайте переглянемо свої погляди. Сьогодні і зараз від кожного з нас особисто залежить життя , яке воно буде. Потрібно не бути «ватою». Потрібно бути особистістю і залишити позитивний слід. Слава Україні! Героям Слава!

Минулого тижня активісти зі Скали-Подільської повернулися із Києва, де брали участь у виставці «Об’єднані прапором».  Наші земляки представили тут вишиту карту України, яка є унікальною. Адже її українці вишивали у різних куточках нашої держави, за кордоном.

- Перші хрестики на цій карті я поставила саме на місці Криму і саме звідси ми почали вишивати Україну, - каже Тетяна Дяківнич. – Присутній на виставці Рефат Чубаров був щиро вражений роботою і ми мали з ним змістовну розмову.

У мережі Фейсбук представниця Товариства підтримки українців у Латвії Тетяна Лазда написала:

«Я дуже вдячна моїм друзям з Борщівщини Тетяні Дяківнич і Юрію Дуднику! Рада була зустрітись з вами. Дякую вам за вишиванку для Володимира Балуха, за ще одну зустріч з вишитою картою України, тепер вже в серці України. Дякую всім, хто підтримав морально і фінансово. Дякую священикам Борщева за молитву за всіх заручників кремля, а колективу музею - за допомогу. Пишаюсь вами!».

Ірина Мадзій