Законодавчі норми щодо ефективного і раціонального використання природних ресурсів, детінізація економіки, скасування депутатської недоторканості – ось із чого планує почати свою роботу у парламенті кандидат у народні депутати України в одномандатному окрузі №165 Віталій Горба.

Окрім того, він має власну думку, про «нові обличчя» у політиці та пріоритети роботи у парламенті. Про це та інше – в актуальному інтерв’ю.

- Звідки ви родом, чим займаєтеся, із чого починали свій професійний шлях?

- Я - зі Зборова, що на Тернопільщині. Навчався у тамтешній Українській державній гімназії імені Романа Завадовича, яку закінчив із відзнакою. Вищу освіту за фахом «юрист» здобув у Харківському національному університеті внутрішніх справ.

Свою трудову діяльність розпочав як викладач кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Харківського економіко-правового університету. Після буремних подій «Помаранчевої революції» повернувся додому, на Тернопільщину. Не хотів поривати із науково-викладацькою роботою, тому у 2007-му влаштувався викладачем на кафедру кримінального права і процесу юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету (ТНЕУ). Пропрацював там до 2013 р.

До слова, науково-викладацьку роботу я весь час поєднував із індивідуальною адвокатською діяльністю, якою займаюся до тепер.

- Ви прийняли рішення балотуватися у народні депутати. Що вас спонукало і чи розумієте ви всю відповідальність такої роботи?

- Звісно, я обдумано і зважено приймав це рішення. І першими чинниками, які цьому сприяли, був, зокрема, негативний приклад діючих народних депутатів. Як юрист, який застосовує право і проявляє повагу до нього, я не міг дивитися на те, як народні обранці цинічно порушують норми закону, а інколи навіть публічно вчиняючи злочини, не боячись відповідальності, прикриваючись депутатською недоторканністю.

Коли за ширмою національної ідеї, реалізовують лише матеріальні забаганки, коли навколо - «окозамилювання», коли одні обставини підмінюються іншими, сприймати це спокійно неможливо. Тому я - як справжній патріот відчуваю відповідальність і усвідомлюю необхідність змін. Люди хочуть не «нових обличь», люди прагнуть реальних змін. Відчуваючи свою особисту відповідальність за долю держави і її майбутнє, я прийняв для себе рішення пожертвувати зоною комфорту, за необхідності, припинити адвокатську діяльність і стати повністю на службу своєму народу.

- На жаль, у нашому суспільстві побутує думка, що у Верховну Раду йдуть лише задля збагачення. Чи розглядаєте ви роботу у парламенті як джерело покращення свого матеріального стану?

- Наскільки мені відомо, зарплата народного депутата нині складає приблизно 30-35 тис. грн/місяць. І це - не враховуючи махінацій, які вони «прокручують» із коштами, які їм виділяють на забезпечення організації роботи народного депутата.

Скажу відверто, успішний, затребуваний адвокат, який якісно виконує свою роботу може заробити за місяць таку ж суму, як і нардеп. Однак йому, на відміну від адвоката, доведеться виконувати набагато більше роботи. Зважаючи на це, навіть мови нема, що я собі ставлю для себе мету заробляти за межами фонду оплати праці народного депутата. Тим паче, ми повинні чітко усвідомлювати, із якими гаслами і з якою надією на майбутнє прийшов до влади новий президент Володимир Зеленський. А після перезавантаження влади у всій державі, сподіваюся, правоохоронні органи запрацюють так, що жодному із народних обранців, які рано чи пізно втратять депутатську недоторканність, буде дуже страшно шукати наживу понад офіційну зарплату.

- То що, на вашу думку, потрібно зробити, аби змінити ту «систему наживи»?

- Перше. Потрібно позбавити обранців депутатської недоторканості. Щоб вони знали, що будь-яке порушення задокументують, зберуть усі необхідні докази і скерують їх до суду. І суд винесе справедливий вирок! Коли кожен депутат це зрозуміє і пересвідчиться на прикладах, то не буде займатися тим, чим не потрібно.

- Президентські вибори змінили ситуацію у державі. Такий результат вважають викликом старій владі і політичній еліті. Яка ваша думка із цього приводу?

- Як на мене, то поки що зарано говорити про кардинальні зміни, адже ми лише маємо зміну президента. Кабінет Міністрів нині складається із осіб, виконуючих обов’язки. І парламент до 21 липня залишиться у тому ж складі. Влада на місцях також не пройшла «перезавантаження». Організаційно-управлінські зміни наразі не відбулося, тому ми і не можемо очікувати результату.

Однак відбулися зміни ментальні. Наш народ показав, що він є джерелом влади і має неабиякий запит на зміну політичної еліти. Навіть якщо серед «старих обличь» і були порядні, чесні, професійні люди, недовіра виникла до всіх.

- Чи стануть нові парламентські вибори точкою відліку і тим «перезавантаженням»?

- Сумніваюся. Я навіть схиляюся до думки, що новий парламент може стати ще гіршим, ніж попередній. Адже складається така політична кон’юнктура.

У парламенті все-таки – понад 400 осіб. Це - живі люди і їх потрібно обрати за діючою виборчою системою. Вона – змішана. Тому 225 депутатів пройдуть за пропорційною системою, причому - за закритими партійним списками, решта - за «мажоритаркою». Навіть нові політичні проекти у такій ситуації зможуть провести у Верховну Раду непрофесіоналів, які просто виконуватимуть вказівки політичних лідерів. А це, звичайно, не сприятиме покращенню інтелектуальної складової у парламенті. А без неї не буде генерування нових ідей.

- Чи можна якось вирішити цю проблему?

- В Україні потрібно формувати такі умови, щоб розвивалися ідеологічні політичні партії. Зараз таких фактично немає. Є лише політичні проекти. Проте лише ідеологічні структуровані партії здатні здійснювати свою організацію в основному за рахунок членських внесків, а не донорів олігархів, які врешті стають їхніми бенефіціарами.

- Окресліть, будь ласка, ключові законотворчі пріоритети, із якими ви почнете роботу у парламенті...

- Робочих питань насправді є дуже багато. Наприклад, давно назріла необхідність у прийнятті нового Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Проекти у Верховній Раді вже є, але чомусь на голосування їх не ставлять.

Якщо говорити із позиції вимог округу або соціальних потреб українців, то, звісно, я зосереджуся над роботою у сфері протидії корупції. Насправді, це – непросто. Адже корупціонерами нині інколи визнають людей, які не є корупціонерами. Тож у мене виник такий метафоричний посил: корупціонер - не той, хто невчасно задекларував свої доходи, а той, хто не може пояснити законність джерела походження свого майна. Тому потрібно вносити зміни у низку законодавчих норм. В антикорупційному законодавстві у нас начебто все врегульоване, але треба змінити механізми реалізації. Потрібно готувати працівників правових органів нової генерації, для яких служіння народу буде принципом, від якого вони ніколи не відійдуть. Так, як це є у всьому розвиненому світі.  

Наступне завдання - детінізація економіки. Адже усі прекрасно розуміють, що у нас як мінімум ще дві економіки у «тіні». А звідки тоді брати кошти для наповнення дохідної частини бюджету? Щоб дороги на місцях? Так, треба вивести економіку із «тіні». Як? Встановити справедливі податки, щоб люди спокійно могли показати свій заробіток і із чистою совістю віддати «десятину». Посил такий: понижуємо податкове навантаження із одночасним забезпеченням контролю над сплатою податків. Механізмів забезпечення цього принципу може бути багато. Ми взагалі повинні зменшувати обіг готівки, переходити на безготівкові розрахунки. Це забезпечить додатковий контроль за обігом товаро-матеріальних цінностей в Україні.

Ще один із моїх пріоритетів - ефективне і раціональне використання природних ресурсів. Ми знаємо, що надра – це власність українського народу і, виходячи із цієї конституційної засади, повинні будувати решту законодавчих норм.

Марина Худик