У 1540 році король Речі Посполитої Сигизмунд I грамотою передав великому гетьману коронному Яну Амору Тарновському місцевість у Теребовлянському повіті під будівництво укріпленого замку для захисту південносхідних рубежів держави. Вже через вісім років (не дивлячись на постійні набіги татар) на пагорбі, підніжжя якого омивали води новоутвореного Ставу побачила світ укріплена твердиня, що подарувала місту, названому Тернополем, Магдебурзьке право і безліч привілеїв. У тому числі й право місцевим пивоварам варити пиво.

Явлення Пресвятої Богородиці

Прикордонний статус фортеці зумовив її долю – багато разів вона була атакована турецькими та татарськими військами. І у ті буремні часи сталося диво, – явлення Пресвятої Богородиці.

Літо 1673 року. Черговий виток війни з Туреччиною. Тернопіль, як і багато століть поспіль, в якості одного з прикордонних форпостів Речі Посполитої знову потрапляє під потужний удар османського війська. А ні могутня велич міських стін, ні глибокі води озера, ні відчайдушний опір городян не можуть зломити натиску безжального ворога. Порятунку немає, і залишається лише одна надія на чудо…

Останній оплот захисників – замок на вершині пагорба, останній оплот віруючих – Воздвиженська церква на березі Ставу. Яблуку ніде впасти всередині храмових стін, які дзвенять від відчайдушної молитви. Тут зібралася, не дивлячись на чини і статок, величезна частина міських жителів.

І от коли останній проблиск надії вже майже згас, в розкриті двері оплоту християнської віри вбіг переляканий іудей з історією про чудове видіння прекрасної Діви з розпростертими обіймами над оточеним містом, про опущене нею на місто невидиму іскристу хмару покривала, яке вкрило і храм, і замок, і всіх його жителів.

Чудо зійшло на тернопільську землю! Бігли в страху вороги, залишивши на полі битви свою зброю, бо пущені з неї стріли поверталися до них самим. І місто було врятовано.

До блиску славної Хотинської перемоги пройдуть ще довгі місяці, до завершення війни – роки, а до остаточної перемоги над Османською імперією – сторіччя. Але пам’ять про диво створеного Богоматір’ю в Тернополі в рік 1673 від Різдва Христового буде передаватися з вуст у вуста, щоб плекати надію і волю стояти до кінця за кожну п’ядь рідної землі, за будинки своїх предків, за Батьківщину.

Пивна столиця Речі Посполитої

З часом на землю Тернополя прийшов мир. Тернопільский замок стає одним із центрів торгівлі. Здавна у місті була медоситня, яка виробляла чудові медові трунки. Відомими були і тернопільські пивоварні.

Найдавніша пивоварня знаходилася саме у Старому замку, неподалік ринку і належав власникові міста, або ще як його називали, – дідичеві. Найдавніша солодовня діяла неподалік церкви Різдва Христового, знаної ще як Середня, на так званому Поповому майдані. В інвентарі 1672 року у Тернополі згадується п’ять пивоварень. Міщани могли варити пиво для себе у пивоварні дідича, заплативши 4 гроші. В інших пивоварнях цього робити не дозволяли. Дещо пізніше згадується пивоварня, якою володів домініканський монастир, та діяла вона недовго. Пивоварні про які велася мова, були невеликими, обслуговували вони декілька або навіть одну корчму. Одна із відомих корчмів була на ринку, обслуговувала її місцева пивоварня.

Таким чином, середньовічний Тернопіль став центром пивоваріння Галичини та Поділля. Місто навіть називали пивною столицею Речі Посполитої.

Останнім приватним власником замку стає Тадеуш фон Туркул, який за чималу винагороду в сто сімдесят п’ять тисяч флоринів, зібраних жителями міста, дає Тернополю свободу і право на самоврядування в 1843 році, а замковий комплекс переходить в управління міської влади, яка пристосували його для базування військових частин.

Нові часи

Світові війни ХХ століття не обійшли стороною Тернопільський замок – в 1917 році він був спалений під час відступу російських військ, а в 1944 – п’ятитижнева оборона німецького гарнізону, що вибрав твердиню в якості основного плацдарму для своєї дислокації, завдали величезного збитку його спорудам.

Незабаром після закінчення війни (1951 – 1954) будівлі замку-палацу були реставровані, хоча інші споруди за непотрібністю були ліквідовані, і пристосовані для потреб Палацу спорту, в якості якого вони виступають і до сьогодні.

Однак навіть сьогодні реставрований Тернопільський замок просякнутий духом старовини, Тернопіль залишається одним з найбільших духовних центрів України, люди продовжують просити про допомогу і захист у Богородиці.

А, головне, у місті як і сотні років тому продовжують варити чудове пиво «Тернопільське».

Подорожуй з «Тернопільським» – Відкривай Тернопільське!