Парламентські вибори закінчилися тотальною перемогою чинного глави держави. Самі керівники кампанії “Слуги народу” назвали її “третім туром” президентської кампанії. І справді вона пройшла під успішним гаслом “добрий президент” та “поганий парламент”, що десь відповідало очікуванням втомленого виборця.

Єдина керівна роль

Верховна рада нового скликання ще не запрацювала. Проте очевидно, що у парламенті може бути сформована однопартійна більшість. Така більшість дає змогу фактично одноосібно формувати дві гілки влади: виконавчу (уряд), законодавчу (парламент) та активно впливати на третю (суди). Отримавши контроль, очевидно будуть призначені усі ключові особи, зокрема Генеральний прокурор, Міністр внутрішніх справ, прем’єр-міністр та інші урядовці. Цілком ймовірними є дочасні місцеві вибори. Про це вже недвозначно натякнув сам президент. Перед виборами ніхто не буде йти на непопулярні реформи зокрема такі, як активне впровадження енергоефективності.

Попередня практика візитів нового президента у регіони показує, що все обмежується “нещадною критикою проблем” без пропозицій конкретних рішень. Більше того вже виник конфлікт між мером Києва і Офісом президента через те, що останній прагне урізати повноваження Київського міського голови. Тож, цілком ймовірно, що буде посилюватися лінія обмеження повноважень місцевого самоврядування. Робити це можна, як через політичні механізми, як це роблять у Києві, коли пропонують дублювати повноваження мера через посаду голови Київської міської державної адміністрації, як це було за часів втікача Януковича.   А загалом — то повернення до практики радянських часів, коли вся виконавча вертикаль дублювалася партійною.

Бідним легше керувати

Інший метод — це поставити місцеві громади у економічну залежність. Тут новій команді допомогли, як недивно попередники. Чинний прем’єр Володимир Гройсман оголосив про “зниження тарифів”. Насправді ж тарифи формально знизили для населення, але переклали різницю сплати на місцеві бюджети. Сумарно це коштуватиме місцевим громадам десь 26 млрд грн. Ці гроші доведеться витрати на газ, якщо ми хочемо, щоб у наших домівках було тепло і нам не довелося топити “буржуйки”, як у давнину. Рішення Гройсмана розкритикував його економічний блок, зокрема міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко, котрий прямо назвав його вбивчим для місцевих бюджетів. Адже ці кошти доведеться витягнути з програм розвитку — будівництва доріг, публічних місць, ремонту шкіл і садочків, реалізації тих же програм енергоефективності. Навіть прогресивні громади такі, як Тернопіль, що з ініціативи міського голови Сергія Надала, ще 9 років тому почав шукати методи для економії коштів, змушені будуть призупинити програми міжнародної співпраці спрямовані на оновлення ЖКГ. На модернізацію просто не буде коштів.

Громади, які частково почали відчувати волю від децентралізації, повернуть “у стойло” та зроблять залежними від розчерку пера чиновника “з центру”. Громади, а отже і кожен з нас зроблять бідними. Старе, як світ правило каже: “Бідним легше керувати, бо він не має часу думати про свої права”. 

Крайніми зроблять громади

Очевидно, що для політичних переслідувань місцевих голів та депутатів місцевих рад створять умови. Спочатку комунальні підприємства заженуть у борги. Потім передадуть під “контроль рятівників” з різних олігархічних груп. А тоді усі негаразди, як от погані дороги, відсутність належних послуг спишуть на місцеве самоврядування. Це буде дуже благодатна тема особливо у передчутті дочасних місцевих виборів.

Історично кожен авторитарний режим починав із знищення місцевого самоврядування. Бо це та гілка влади, яка найближча до інтересів народу. Тут людина відчуває, що має вплив. Тож спочатку невдоволення людей спробують спрямувати саме проти місцевого врядування. Це вже робиться під час візитів президента у регіони. А тоді спробують застосувати тиск правоохоронних структур, провокації. Остаточно ж не виключено, що будуть призначатися “урядники” згори, яких не обирають і які не несуть відповідальності перед громадою. І загалом це можуть бути чужі для міста люди. Їм буде байдужа доля громади. Вони працюватимуть на “команду згори”. Ми ж маємо бути готовими захищати своє право жити у добрих умовах і одночасно берегти своє право на самоврядування, в тому числі домагатися виконання державою своїх зобов’язань. Зокрема тих, що стосуються фінансування додаткових видатків, котрі виникли з вини держави. Ст. 142 Конституції України чітко передбачає обов’язок держави компенсувати витрати органів місцевого самоврядування, що виникли з ініціативи держави. Коли уряд підвищує тариф на електроенергію або газ, він зобов’язаний відшкодувати різницю комунальному виробнику тепла, який утримує низький тариф для населення, але платить вищу ціну за електрику чи газ. А громада має залишатися незалежною і використовувати свої ресурси на свій розвиток.

Артем Міщенко