Як я провела вчорашній вечір.

О 16.30 до нас в редакцію прийшла 14-річна дівчинка, яка мріє стати журналістом-розслідувачем. Півтори години вона допитувала мене і мого колегу Івана Верстюка про журналістську роботу. Про перевірку інформації, етичні моменти і спілкування з джерелами. Кому можна довіряти, а кому ні і як зрозуміти, що джерела тебе просто використовують.

Ми з Ванею, навчені багаторічним журналістським досвідом, вчили школярку життя. 
Після зустрічі з молодим даруванням, я повернулася до роботи. Близько 20.00, перед виходом з редакції, мене зупинила чудова ведуча Радiо НВ із запитанням, чи знаю я щось про відставку Андрія Богдана, голови Офісу президента України (ОПУ).

Я нічого про це не чула. Мої очі відразу округлилися від подиву. Аня посилалася на новину, опубліковану в інформаційному агентстві Інтерфакс з посиланням на свої джерела в ОПУ.

Я відповіла, що Інтерфакс, звичайно, дуже поважаю, але цього мало, щоб давати новину в радіоефір. Потрібно терміново спробувати самим все перевірити. Забувши про кіно, я залишилася в редакції і відразу ж написала два повідомлення: одне — Андрію Богдану, друге — в президентський офіс.

Андрій Богдан на моє запитання — чи фейк це, відповів, що не коментує цю інформацію. А ось з президентського офіса я отримала фотографію нібито заяви Богдана з проханням «його звільнити за власним бажанням з моменту бажання». Я б ніколи в житті не опублікувала цей папірець, якби не отримала його від офіційної особи.

Не питайте мене, хто був моїм джерелом, все одно не видам. Нагадаю, що я ходила на допит в Генпрокуратуру в управління з особливо важливих справ, а потім 9 місяців судилася з ГПУ за право не розкривати свої джерела інформації. Джерела журналіста — священна корова. Їх не можна видавати навіть правоохоронним органам. І, до речі, суд у Генпрокуратури, після 9 місяців, НВ виграло.

Але повернімося до новини вечора. Отримавши фото заяви від офіційної особи, а також відмову Богдана давати коментар, ми все ж зробили новину, після чого я пішла в кіно.

Я дивилася фільм з абсолютною впевненістю, що до фінальних титрів з’явиться офіційний коментар Богдана, Офісу президента або самого президента. І якщо це хтось невдало пожартував, то терміново вийде спростування.

Фільм додивитися не вдалося навіть до половини. Відкривши новини, я виявила, що за час моєї відсутності в інтернеті, нічого нового не опублікували. А Андрій Богдан лише запостив в Фейсбуці фотожабу з Кличком.

І, звичайно, відразу стало очевидно, що і Богдан, і ОПУ, та й президент Володимир Зеленський, просто приколюються й використовують медіа. Причому всі медіа країни. Новину про відставку Богдана опублікували більшість ЗМІ. Про це весь вечір розмірковували телеканали. Українські ЗМІ ретвітили західні журналісти.

Але досі немає ніякого офіційного спростування або підтвердження цієї інформації. Всі мовчать.

Що це було — перевірка реакції суспільства? Тролінг? Чи після того, як команда президента «Зробили їх ще раз» на парламентських виборах, тепер прийшла черга «зробити ще раз» всі українські ЗМІ? Але навіщо? Хто вам заважає продовжувати давати інтерв'ю Теслі, постити в Інстаграм і Фейсбук? Навіщо підривати довіру до традиційних ЗМІ? У чому прикол?

У мене немає якогось упередженого ставлення до нової команди. Мій підхід такий же, як і в усі попередні роки. Коли щось робиться добре, писати — це добре. Коли йде щось не так, писати, що щось пішло не так. От і все. Просте правило.

Мені все одно, що Фейсбук знущається зі школи Слуг народу в Трускавці. Я там була і не побачила жодної зради, про що й написала в репортажі. Нехай це навіть непопулярне рішення для Фейсбуку. Навпаки, я там побачила величезне бажання змін.

З ситуацією ж із Богданом, його відставкою або не відставкою, очевидно, що немає нічого хорошого. Це прикол і стьоб над традиційними медіа, а також введення в оману виборців. Демонстрація їм, що не вірте нікому, тільки нашому Телеграму та Інстаграму. Постправда в чистому її прояві.

Добре. Продовжуйте спілкуватися з Теслою і постити фотожаби, якщо зараз це офіційна політика. Тільки ЗМІ все одно будуть про вас писати, контролювати і робити розслідування, подобається вам це чи ні.

За Януковича, коли ЗМІ критикували президента, їх обзивали агентами Заходу. За Порошенка руками Москви. Переживемо якось і цю нову віртуальну реальність. І повірте, з часом розберемося, як відрізняти офіційну інформацію від офіційного фейка.