Святкові урочистості з нагоди славного ювілею відомого нашого краянина – актора, режисера, сценариста, громадського діяча, людини з надчутливим серцем Ореста Савки відзначили в Тернопільській обласній філармонії. І ще одна значима дата у його насиченому на події житті – 60 років творчої діяльності. Нам з вами (сучасникам) пощастило насолоджуватися дарами інтелектуальної праці цього обдарованого чоловіка. Мова про вистави творчого колективу Тернопільського народного драматичного Театру-студії «Сузір’я», керівником і режисером якого є заслужений діяч мистецтв України, лауреат міжнародної літературно-мистецької та громадсько-політичної премії імені братів Лепких, генерал-осавул Українського козацтва Орест Савка.

Ореста Савку вітали рідні, друзі, колеги, представники міської та обласної влади, зокрема, директор департаменту культури, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Григорій Шергей, начальник управління охорони культурної спадщини, релігій та національностей Ігор Кульчицький, заступник міського голови Леонід Бицюра, очільник Тернопільської Крайової організації Народного Руху України Анатолій Вихрущ, голова «Спілки офіцерів» Тернопільської області Олександр Варакута,  генерал-осавул Українського козацтва Іван Блаженко, гайворонська поетеса з Кропивницької області Марина Джус, голова сенату Міжнародного Лицарського Ордену УК ім. Св. Миколая Любов Яворівська  та наказний отаман Тернопільського обласного коша українського козацтва, генерал-хорунжий В. Мосейко з бойовими побратимами, працівники історико-меморіального музею політв’язнів, Тернопільський обласний осередок Всеукраїнського об’єднання «Діти війни» (Зіновій Голик), заслужений журналіст України Михайло Ониськів, автор і виконавець пісень Василь Дунець, педагоги з Теребовлянського коледжу мистецтв, працівники Копичинецького музею історії театрального мистецтва та багато інших.

Це був справжній «зорепад» із нагород, грамот, відзнак. Віднині родина Савків- єдина родина у Тернопільській області, яка має титул Княжої родини ордену святого Миколая.

- Скільки себе пам’ятаю, – згадує донька Мар’яна Савка (відома поетка, головний редактор Львівського «Видавництва Старого Лева»), – тато завжди був серед людей, його ніколи не було вдома, він був у театрі. Я не пригадую, щоб він колись був у відпустці. Один з уроків, який я запам’ятала на все життя: твоя професія – це дуже важливо. І у мене так і є. Моя робота у моєму житті, так як і в тата – це дуже важливо. Я бачу багато людей, які прийшли до тата: у залі, на сцені, за кулісами, і я розумію, що це його місія гуртувати довкола себе людей і разом з ними створювати якусь іншу реальність, якийсь інший кращий світ. Світ Ореста Савки. Дякую тобі, тату за те, що ти ніколи не зрадив собі і завжди залишався собою.

Справжньою окрасою святочного дійства стали уривки з вистав «Розлучені теж сміються» (Ліля Костишин, Богдан Мельничук), «Полювання на брата» (Володимир Лис), «Попелюшка» тощо. Значну частку праці у вистави вкладає заслужений художник України Володимир Якубовський. На жаль, мало хто знає, що вистави згаданого театру народжуються у неймовірно важких умовах: ще й досі немає пристосованого приміщення. Здебільшого репетиції проходять у вологому підвалі музею для політв’язнів. Довелось мені бути на прем’єрі «Розлучені теж сміються». Вона відбувалась взагалі не на сцені, а у Бункермузі. Акторам довелось грати реально у важких умовах: поряд хтось відзначав ювілей, хтось курив кальян… Однак актори аматори блискуче тоді впорались із завданням, яке перед ними поставив вимогливий режисер. Про що п’єса? Про надзвичайно актуальну і болючу тему: кохання і зраду, нетерпимість і нетерпіння, образи й егоїзм, ворожнечу й обман, зрештою – про розлучення. Одним словом про все те, через що, зазвичай, розлучаються двоє, забувши про таке чарівне і помічне слово у такій справі, як компроміс. «Полювання на брата» – історико-пізнавальна вистава про УПА, яка навчає правдивого патріотизму. Актуальна і повчальна, особливо для молодшого покоління. Це своєрідний історичний зріз у світлі правди. Цікава й важлива інформація, яку не знайдеш у жодному підручнику історії. Допомагає відрізнити зерно від полови, біле від чорного, правду від брехні, патріотизм від псевдо патріотизму.

Декорацій у виставах репертуару завжди обмаль з відомих причин: театр ніхто не фінансує, будь-яка робота виконується на голому ентузіазмі. Однак завдяки професійній грі акторів, це залишається майже не помітним. Адже глядачі, затамувавши подих, відслідковують кожний жест, рух, мову акторів.

Не можу не згадати про «Музей театрального мистецтва» (Копичинці) – творче дітище Ореста Савки. Колосальна праця! Сім тематичних залів, серед яких: «Зародження театру», «Шкільний театр» (театр доби козацького бароко), «Тернопільські театральні вечори» під режисурою Леся Курбаса і Миколи Бенцаля, театр товариства «Українська бесіда», є стенди, які присвячені музичній Тернопільщині, експозиція про заснування і розвиток Тернопільського обласного музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка. Одна з кімнат представляє фото, афіші, ляльки Тернопільського академічного обласного театру актора і ляльки. Є тут документальні матеріали про народні театри Заліщик, Кременця, Підволочиська, Бучача, Чорткова, Шумська, Теребовлі, Борщева, Збаража, Копичинець, сіл – Озерної та Великого Глибочка. А ще – історія створення Львівського ім. Марії Заньковецької та Дрогобицького ім. Юрія Дрогобича. Експозиції «Богдан Лепкий і театр», «Нашого цвіту по всьому світу».

«Такого музею в Україні нема ніде, за винятком, ясна річ, державного музею театру і кіно в Києві, – написав у відгуку Ростислав Пилипчук, ректор Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. – Ця унікальність регіонального музею надає йому особливої привабливості, недаремно його так часто відвідують не тільки місцеві жителі, а й приїжджі».

Тернопільський історико-меморіальний музей (Уляна Рикун), де багато часу пропрацював пан Орест, не залишився осторонь цієї важливої події у житті родини Савків. А ще – рідний театр «Сузір’я» та міжнародна ГО «Лицарський орден українського козацького братства ім. Св. Миколая (Любов Яворівська). Всі вони спричинились до того, щоб цей ювілейний вечір відбувся: на духовних крилах пісень, спогадів, поетичних одкровень.

До слова. Крогулець – рідне село Ореста Савки у Гусятинському районі. Воно стало також творчою колискою для Лепкого Миколи Сильвестровича –  педагога, політичного і просвітницького діяча, прозаїка-документаліста, брата уславлених Левка і Богдана Лепких.

Фото: Валентина Семеняк