Упродовж двох днів, 4-5 жовтня, на теренах Рівненщини відбувається літературно-мистецький  фестиваль «СУП-КУЛЬТУРА» для творчої молоді, який організовує Рівненсько організація Національної спілки письменників України під головуванням Ірина Баковецької-Рачковської.

Захід відбувається за сприяння та фінансової підтримки Управління культури і туризму Рівненського міськвиконкому та Національної спілки письменників України. Основними партнерами є Рівненська централізована бібліотечна система (директор Вікторія Гупалюк).

4-го жовтня в рамках фестивалю  в літературній резиденції «LitHouse» (бібліотека-філія, що в Золотієві) відбулася цікава зустріч місцевих письменників, працівників бібліотеки, маленьких читачів з відомою українською дитячою письменницею, журналістскою, перекладачем, громадським діячем, головним редактором дитячого журналу «КРИЛАТІ» Тетяною Винник, яка розповіла про свою письменницьку, громадську і видавничу діяльність. Вона репрезентувала присутнім один з останніх номерів журналу для дітей, де вона  є головним редактором. Зауважила, що  це видання сприяє культурно-мистецькому розвиткові дітей, розширенню їхнього інтелектуального потенціалу. Кожна сторінка журналу містить певну ідейну тематичну спрямованість: «Скарби України», «Поетична сторінка», «Читальня». «Відомі імена», «Такий цікавий світ», «Зоопарк».  Є тут і розважальні сторінки : «Комікси», «Вчимося граючись», розмальовки та інші.

Присутні цікавилися, чому так називається журнал, хто його ілюструє, (видання дуже яскраве та якісне), як відбувається відбір текстів для друку, та інші. Пані Тетяна підкреслила, що колектив редакційної колегії докладає багато зусиль, щоби видання було корисним і цікавим, якісним, привабливим. «Ми наполегливо працюємо не лише над матеріалом-наповненням видання, а і над якістю та естетикою продукту, адже наші читачі полюбляють все яскраве і гарне, а наша література повинна нести юному читачеві лише позитив і виховувати оптимістичне сприйняття світу», − резюмувала пані Тетяна.

Гостя ознайомила зібрання зі своїм літературним надбанням: поетичні збірки − «Золотоноша» (2003), «Гетсиманська молитва» (2005), «Самоспалення дерева» (2008), «Прокинусь живою» (2014), кіносценарій для дітей «Відлуння» (2010,) проза − «Добрик і його пригоди» (2019) та інші.

Тетяна Анатоліївна розповіла про історію написання своїх творів, зачитала деякі свої вірші. Особливо слухачам припав до душі вірш «Дорога додому».

Щиро дякували гості з Києва за відвідини нашого краю, про зустріч і цікаву розповідь   директорка Рівненської централізованої бібліотечної системи Вікторія Гупалюк та бібліотекарка  Юлія Молочко. З їхньої ініціативи відбулося літературне свято в Золотієві. 

В кінці зустрічі пані Тетяна відповіла на мої запитання.

− Пані Тетяно, як давно ви займаєтесь літературною діяльністю?  Чи пам’ятаєте свій перший вірш?

− Звісно, пам’ятаю. Мій перший вірш про берізку (сміється). Я тоді навчалася у п’ятому класі. Шкода було берізку. Коли люди спочатку милувалися її красою, а потім зрубали її з метою використати деревину на свої потреби.

− Ви давно перебуваєте в Спілці письменників України?

− Я вступила до спілки у 2008році.

− Я знаю, що ви дуже зайнята людина, пишете, перекладаєте, обіймаєте посаду головного редактора. Ви все ж таки знайшли час відвідати Рівненщину. Ви приїхали на запрошення нашої Рівненської письменницької організації? 

− Так, я приїхала на запрошення пані Ірини Баковецької. Я дуже їй симпатизую, вона багато робить для популяризації і розвитку української літератури і культури.

− Я знаю, що ви багато перекладаєте. З яких мов?

− Я перекладаю з багатьох мов:  з болгарської, з російської, з англійської, з білоруської. Швидше, мої роботи з перекладу я б назвала переспівами.

− Пані Тетяно, я думаю після вашої розповіді наші письменники активізують свою творчість з дитячої тематики і більше надсилатимуть своїх творів у журнал «Крилаті».

− Я буду рада, якщо це буде саме так.

Ще довго не вщухали розмови між талановитою літераторкою та поціновувачами її творчості, селфі, придбання книг, запитання і відповіді.

Літературне зерно кинуто в грунт. Думаю, воно щедро проросте!

Фото: Віра Мельникова