Зазвичай ми скептично ставимось до знахарок, чаклунів, відьомства. Ну хто ж це дуже вірить чи всерйоз сприймає? Аня (ім’я змінене – ред.) теж не вірила, допоки чари ворожбитки не поламали її долю і не відібрали чоловіка разом з дитиною. Ну нехай вже чоловік пішов в обійми «мамочки». Але ж вкрали сина. Маленький хлопчик виростає без рідної мами в умовах приворотів та чаклунства.

Чоловік вкрав і золото, і дитину

П’ємо каву на кухні. Аня каже, що навіть не знає з чого почати, стільки всього не так давно пережила. Її батько теж хвилюється, руки тремтять, коли він накриває на стіл.

– Ми розлучилися два роки тому, але до розлучення сталося ще багато нюансів, – розпочала свою розповідь Аня. – Я не знаю коли ця жінка потрапила в життя мого чоловіка. Він мені сказав, що знайшов у Києві роботу. Але наскільки розумію, він в той час кочував у Струсові (село неподалік Тернополя – ред.), де вони жили разом, бо ніякого Києва не було. Безпосередньо в моє життя вона потрапила, коли сама мені подзвонила з невідомого номера і сказала: «Твой муж з бєрємєнной женщіной разгулівают». Потім, як виявилося, ніякої дитини не народилося. Вона може мала надію, що я буду його повертати чи дуже хочу з ним бути. Але мені вже було якось байдуже: гуляє, то нехай гуляє, ради Бога. Кажу їй, що зберу його речі, та нехай переїжджає.

Кочування в Струсів тривало одне літо. Речей Віктор не забирав, приходив до дружини, бавився з сином. Забирав малого з дитсадку, приводив додому і далі їхав у Струсів, прихопивши з собою цінні речі, якій йому не належали.

– У мене золото пропало зі шкатулки, – продовжувала розповідь Аня. – Він як жменею взяв, не перебираючи. Залишилися одна сережка з одної пари, друга з іншої. Ми мали сімейний бюджет, я його поділила на двоє. Його частину віддала, свою заховала. Але в той день, коли він привів малого з дитсадку, то й з моєї частини пропало 700 доларів. Я йому нічого не казала, нехай йде з Богом тільки, щоб мене не зачіпав.

Аня показує фотографії Віктора. Чоловік кремезний, високий, мускулистий. Про таких кажуть, накачений. Чим його накачувала відьма, того нам не знати. Адже Віктору лише тридцять, а «мамочці», що до себе притягнула, під шістдесят.

У період, коли розпадалася сім’я, чоловік був агресивним. Розставляв по хаті жучки для контролю дружини, хоча сам загуляв. Говорив своїй тещі і тестеві погрозливі слова, мовляв, «заб’ю, закопаю».

– Такі речі він говорив ні з того, ні з сього. В хаті, все спокійно, а він подивиться отакими злими очима і каже: я вас всіх згною. Але навіть за таку поведінку, я не забороняла йому бути з дитиною, бо він тато і хлопчику треба тата. І коли одного разу забрав Артура, то мені син ввечері сказав: «Мамо, я був з татом в мамочки». Я почала дитині пояснювати, що Бозя дає лише одну маму, одного тата. Всі інші – це тьоті і дяді. І всі тебе люблять.

Трирічній дитині було перших півроку важко. Батька ж вдома не було. «Де тато?! Де тато?!» – плакав хлопчик. Але мамине слово заспокоювало Артурчика. Тато зрідка приходив і забирав малого.

– Пройшов якийсь час і малий мені каже, що тато казав мені називати Наталю мамочкою. Я вже навіть на це перестала звертати увагу. Віктор приходив до дитсадку, скандалив з вихователями. Вже навіть виховательки говорили, якщо треба, мене підтримають в судах. І вже настала та ситуація, коли я прийшла по малого, а дитини в дитсадку нема. Я дзвоню до Віктора, він не піднімає трубку. Я, звичайно, в першу чергу дзвоню в поліцію. Поліція каже: є закон, він батько, ми нічого не можемо зробити. Але на той раз чоловік дитину віддав після вихідних.

Ситуації, коли чоловік забирав дитину до «мамочки», протягом двох років декілька разів повторювалися. Кожного разу було звернення в поліцію. Та зрештою правоохоронна система не зуміла захистити почуття рідної мами.

– Чоловік в перші рази хоча б боявся, відзвонював. Але вже останній раз, коли забрав малого, я не бачу сина до нині. Це сталося півроку тому. Віктор прийшов в дитсадок на п’ять хвилин раніше за мене. Я знову в поліцію, але чоловік вже їх не побоявся. Завіс дитину в Струсів. А хата в Струсові не його, не мамочки, вони її орендували. На подвір’ї дві хати. В одній живе 75-річна жінка, яка не є родиною, в другій – вони. В тої пенсіонерки син вже кілька азів судимий за наркоманію, має на ґрунті серйозні проблеми зі здоров’ям.

– Сільська рада нічого не може їм зробити. Живуть люди, та й собі живуть. І серед них маленька дитина. Але дитина прописана з матір’ю, – доповнює розмову батько Ані.

Якраз через реєстрацію дитини з матір’ю виникла юридична колізія. Мама з дідусем звернулися в Службу у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради та в суд. Там неохоче реагують.

– Служба вже третій раз відклала засідання. Перший раз за день перед комісією, написав його адвокат, що вони не можуть з’явитися. Я сама прийшла без свого адвоката. Вони мене вислухали, що стільки часу дитина без мами. Попросили вийти, радилися і потім покликали. Сказали, що визначають місце проживання дитини разом з мамою. Потім це рішення передалося в суд. Суддя передала назад на розгляд в комісію, бо ми одночасно звернулися і туди, і туди, – розповідала мама.

– Скільки дитина вже не з вами?

– Дев’ять місяців я не бачу свого маленького сина. Знаєте, нас колись ніколи не цікавило оті ворожки, якісь чари, скільки років тій жінці. Я думала, що мій чоловік з «бєрємєнной женщіной», як вона мені говорила по телефону. Думала, що це якась молода жінка. Ну відбила чоловіка, то відбила. То тепер я знаю, що мого хлопчика виховують якась чаклунка, якій вже шістдесят років.

– Я його питав колись, що ж сталося, чому ви розходитесь? Хіба тебе Аня не доглядала, їсти не варила, десь гуляла? «Ні!» – він мені каже, – «Васильович, не знаю, що сталося», – говорив з сумом дідусь.

Був випадок, коли Аня з дідусем приїхали до будинку в Тернополі, де «мамочка» веде свої сеанси. На зустріч вийшов Віктор. У білий день він накинувся з кулаками на свого тестя. Кинув об землю, бив до непритомності. Аня кричала, плакала, просила. Віктор бив її батька, бив дідуся свого сина на очах дівчини, яку колись кохав і клявся бути вірним.

Так, поліція відкрила кримінальну справу, але хіба це помогло мамі. У Віктора є адвокати.

Чорна мамочка Єва

Що це за така жінка 60-ти років, коли здоровий, накачений, молодий чоловік біля неї втратив голову? «Єва» – так себе називає бойовий маг Тернополя. У реальності вона Наталія Макара.

Декілька тернопільських видань у неї навіть брали інтерв’ю, не розкриваючи по суті, хто вона справжня.

«Якщо говорити на мові магів – я справжня відьма. Але це не повинно вас лякати, бо ж це слово походить від слова «відати, знати»… Наступив такий момент, коли треба було мені вибирати: або дурдом, або дар. Наступає певний момент, коли ти не знаєш, чи це біла гарячка чи це щось…. Ти починаєш бачити істоти, які ніхто не бачить, і треба з цим далі жити», – говорила «Єва» в інтерв’ю «Погляду» (дата публікації 21.08.2013 року).

«Мене звати Єва, – почала розмову маг. — Мені незабаром буде 50, а займаюся магією з 23 років. Почалось все з банальності — у мене був страшний стрес і я почала бачити речі, які раніше були для мене закриті. В таких ситуаціях є два виходи: або замикатися і божеволіти, або розбиратися у собі», – з публікації на сайті «20 хвилин» (дата 07.09.2008р.).

«Як чоловік сприймає магію?

Чоловік мій з Тернополя, познайомилися ми на одному дні народженні. Я почула просто звук голосу, ще не бачила його, але відчула. Шукала чоловіка партнера по життю. Він у мої справи не вмішується», – видання «Погляд».

Зрештою, сприймає він чи не сприймає, є маленька дитина, яку виховує «мамочка»-відьма, а не рідна мама.

Хто знає Єву, її завше бачать в чорному одязі, в чорному парику. Серед вулиці її не впізнати – білявка. Людська наївність, віра в пороби і магію дають її можливість заробляти непогані гроші. 600 гривень за одну годину. 2000 гривень за один урок чаклунства.

Чоловіка вона собі придбала на чужому дні народжені. Чужого чоловіка придбала. Він потягнув маленького хлопчика, за яким плаче мама. Соціальні служби та суд – справжню маму то покличуть, то попросять «зачекайте». А відьма-мамочка тим часом в обіймах сильного. Якщо вірити в надприроднє, то справді відьмам для сексу потрібен мускулистий, але не надто розумний чоловік. Аби гратись ним і відчувати приплив сил.

Поліція не притягує до відповідальності того здорованя за побиття дідуся, який теж хоче побачити внука, який за доньку заступився.

34-річний здоровань бездумний опинився в чарах. Але ж і дитина там, хлопчику 5 років.