високопреосвященного владики Василія Семенюка, архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського

Преосвященні владики, всесвітліші і всечесніші отці, преподобні брати і сестри у монашестві, любі брати семінаристи, дорога родино вірних Тернопільсько-Зборівської архиєпархії та всієї нашої митрополії

«З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог»

Христос рождається! Славіте Його!

Дорогі у Христі! Як ангел Господній пастушкам, так я сьогодні звіщаю вам радісну новину, що буде радістю всього народу: «Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк. 2, 10–11). Бог став людиною. Він з власної ініціативи виходить на зустріч людині. Він стає людиною, щоб людина — чоловік чи жінка, дитина чи дорослий — могла вступити у Божу природу, у безсмертя. Предвічний Бог показує нам, якою високою є гідність людини, бо сам Син Божий приймає на себе людську природу. Він учинив це з любові до нас, без жодної нашої заслуги. Святий Іван Богослов у своєму посланні стверджує: «Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог свого єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через нього» (1 Ів. 4, 9). Наша українська колядка це таїнство любові Бога до людини оспівує такими словами: «Возвеселімся всі разом нині: Христос родився в бідній яскині! Посліднім віком став чоловіком, Всі утішайтесь на землі». Саме цю незбагненну любов Бога до людини прославляємо у різдвяному часі, відповідаючи на привітання-звістку «Христос рождається!» словами: «Славіте Його!».

Незважаючи на всю велич таїнства Різдва, для людства прихід у світ Божого Сина не виглядає величним та не супроводжується гучними святкуваннями. Біля вифлеємських ясел зустрічаємо лише пастушків та мудреців, що приходять привітати Новонародженого. Зауважуємо, що до певної міри Пресвята Родина є самотньою. Однак, ця самотність не пригнічує Марію та Йосифа, оскільки вони відчувають близькість Бога. Пресвята Родина відкриває нам ще іншу правду: Божий Син приходить на землю для того, щоби Бог став ближчим до кожного з нас, щоби був із нами, «щоби землю з небом в одно злучити, Христос родився. Славіте!»

Дорогі брати і сестри! Самотність стала однією з характерних недуг людини наших часів. Попри всі досягнення сучасності бачимо, що прірва відчуження між людьми лише поглиблюється. Спостерігаємо самоізоляцію, індивідуалізм, що руйнує порозуміння між людьми, а навіть між поколіннями. Суспільство стає дедалі більше роздробленим. У нашому народі самотність нерідко є вимушеною та спричинена ще й іншою, суто економічною причиною. Маємо на увазі трудову еміграцію, яка часто розділяє родини, відриваючи дітей від батьківської опіки, будує мури відчуженості між членами родини, особливо між чоловіком та дружиною, а нерідко й остаточно руйнуючи самі родини. Таку невтішну ситуацію спостерігаємо у містах та селах й нашого краю. Аби шукати відповіді на складні питання про долю родин, парафій, Церкви під час трудової еміграції, на Новий 2020 рік ми запланували провести наш Архиєпархіальний собор на тему: «Еміграція, поселення і глобальна єдність УГКЦ». Він стане підготовчою фазою Патріаршого собору всієї Української Греко-Католицької Церкви в Україні та за кордоном, який відбудеться у Львові 26–29 серпня цього року і згуртує українців греко-католиків з усього світу.

Згадую про цю подію сьогодні тому, що саме Різдвяні свята є глибоким символом єдності, маючи віддавна родинний вимір у нашій українській традиції. Уся родина збирається разом за святковим столом на Святвечір, незважаючи на відстані, що розділяють її членів. За Святвечірнім столом ми не є окремими особами, а єдиною спільнотою — родиною. Новонароджений Син Божий є поруч кожного з нас. У це свято нехай ніхто не чується самотнім. Нехай світло Різдва Христового зігріє усі родини нашої архиєпархії та митрополії, а Пресвята Богородиця і св. Йосиф Обручник з новонародженим Ісусом стануть їхньою опорою.

Любі у Христі! Бог посилає нам людей, немов ангелів, що звіщають радісну новину про те, що Бог є з нами та спішить нам на допомогу. Іноді Бог хоче послужитися нами, як ангелами, щоби через нас допомогти іншим. Тоді ми можемо стати тими, що звіщають добру новину. Ми можемо бути знаком того, що Бог є з нами. Він розраховує на нашу свідомість людської гідності та на шляхетність і жертовність нашого серця, бо сам Бог є жертовним до нас.

Вісткою про народження Божого Сина та моїми святочними привітаннями хочу дістатися до найвіддаленішої місцини, до кожної родини, до наших воїнів, до всіх ветеранів, до всіх волонтерів та особливо до кожної самотньої людини, щоби ніхто не відчув самотності цієї святої ночі, та спільно з вами бажаю прославити Божого Сина нашою колядкою: «Добрий вечір тобі, пане господарю. Радуйся! Ой радуйся земле, Син Божий народився!

Христос рождається! Славіте Його!

Благословення Господнє на вас,

† Василій Семенюк,
архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський