На лікування Тетяни Спосіб потрібні чималі кошти, тому її рідні просять допомоги у небайдужих людей. Перерахувати гроші можна на номер картки «ПриватБанку»: 5168 7573 7614 4137 (Бовт Ганна Миколаївна — мама Тетяни).

Напередодні різдвяних свят журналісти «НОВОЇ…» мали приємну місію — завезли гостинці від благодійника трьом родинам, де діти залишилися сиротами чи переживають складні життєві ситуації. Передав кошти на добру справу один заробітчанин з Бучаччини, наш читач. Торік чоловік теж підтримав потребуючі родини. «Це лепта тим, кому важко…» — каже благодійник. Про одну родину розповімо читачам. 

Село Старий Тараж на Кременеччині засніжило. Шукаємо домівку 38-річної Тетяни Спосіб, яка 8 листопада минулого року потрапила в ДТП — упала зі скутера і отримала важкі травми, зокрема відкритий перелом черепа. Три тижні жінка перебувала у комі, лікарі усіма силами рятували її життя, перед Різдвом її виписали. Вдома Тетяну чекали п’ятеро її дітей — троє біологічних і двоє прийомних. Жінка сама виховує їх. Після ДТП діти були з бабусею, допомагали родичі. З Херсона приїхала сестра Тетяни Олена з чоловіком Володимиром. Для усієї родини це велике випробування…

«Колишній лісник знайшов її у калюжі крові…» 

Хатину багатодітної родини замело снігом. Пробираємось на подвір’я — собаки зчиняють гавкіт. З вікон виглядають діти, на поріг виходить жінка, як згодом з’ясовуємо, матір Тетяни. Розповідаємо, що приїхали провідати їх.

— Заходьте, побачите Таню, нарешті вдома… — витирає сльози пані Ганна.

Діти збігаються в одній кімнаті, на стільці сидить Тетяна. Виглядає дуже квола. Волосся на голові поголене — боляче дивитись на зламаний череп.

— Таня погано чує, на одне вухо взагалі втратила слух, на іншому слуховий апарат, погіршився зір, — каже мати потерпілої в ДТП. — Пошкоджений мозок… Говорить, але свідомість ще не повноцінна. Коли прийшла до себе, то плуталась у часі: про те, що було десять років тому, говорила, як про нинішні події, а про, те, що зараз — у минулому часі. Але помалу згадує. У перші дні навіть дітей не впізнавала. Хвилювалася, чи ми оформили всі документи на прийомних дітей — виринало те, що її хвилювало раніше…

До розмови приєднуються Олена з чоловіком. Коли ми зайшли до хати, вони саме готували на кухні обід для родини.

— Зателефонували нам і сказали, що Таня потрапила в аварію, що при смерті… Не повірили, думали, може, якісь шахраї. Набрали до брата, він теж нічого конкретно не знав. Потім про все дізналися від мами, — зітхає Олена.

— 8 листопада Таня поїхала до Почаєва по «дитячі» гроші, також мала замовити дрова, — згадує той важкий день пані Ганна. — Поверталася додому під вечір. Тоді падав дощ із градом. Нещастя сталося неподалік спуску і повороту. Близько 20-ої години мені повідомили страшне… Не знаю, о котрій саме годині Таня впала зі скутера. Може, годину або й більше лежала на дорозі. У той час ніхто не проїжджав шляхом через сильну зливу. Побачив непритомну Тетяну в калюжі крові колишній лісник. Він повертався з Почаєва. Розказує, що коли їхав до міста, то теж зустрічав Тетяну. Скутер лежав біля неї після падіння майже неушкоджений, тільки дзеркало побите. Як так можна упасти? Для нас це досі загадка. Сподіваємось, що Таня колись пригадає все. «Я не могла впасти зі скутера, хіба з драбини», — каже нині донька. Лісник зателефонував на швидку, в поліцію. Тоді повідомили мені. Поки я знайшла водія, щоб мене завіз, то доньку забрала швидка. Побачила я її у лікарні — везли на каталці в операційну… Що ми пережили…

«Своїми ногами?» — не повірив лікар

— Двічі Таню витягували з того світу… Нам казали приїжджати на похорон… — зітхає Олена. — Дощова вода потрапила їй у мозок, було сильне загноєння. Лікарі не давали надії. Нейрохірург робив трепанацію черепа… Таня перенесла три операції. Велика заслуга лікарів, що вона вижила. Цілодобово були біля неї, робили все можливе й неможливе. Після реанімації ще тиждень лежала у хірургії, коли почала гоїтися голова — виписали.

— Три дні вона приходила до себе, — розповідає Володимир. — Лікарі сказали, що це добре, але ще зарано радіти. На восьмий день почала подавати звуки, а говорити їй досі важко, бо порізана шия — була під апаратом штучного дихання, годували через зонд. З Божою допомогою відновлюється.

— Днями ми возили Таню в Тернопіль на огляд до нейрохірурга Олександра Квасніцького, який оперував її, — продовжує Олена. — «Своїми ногами прийшла?» — здивувався лікар. Він був приємно вражений, що змогла відійти після такої травми. А що робити? Вдома п’ятеро дітей чекають… Наразі проходить реабілітацію, а попереду складна операція з корекції черепа. Думали через місяць-другий ставити пластину, але лікар радить не поспішати, щоб не було негативної реакції.

За фактом ДТП, в якій постраждала Тетяна, порушено кримінальне провадження. Слідчі з’ясовують обставини аварії, тривають експертизи.

— На скутері Тетяни було обмеження швидкості — більше 50 кілометрів за годину не їхала, — стверджує Володимир. — Ніхто не може сказати, що сталося. Ведеться слідство, нас поки що не ознайомили з матеріалами справи. Розумію, що можна впасти з велосипеда і вбитися, але на скутері нема й подряпини. Дивина. Якби падав, то пластмаса розбилася б. Не було протяжності, гальмівного шляху. У Тетяни не пошкоджений одяг. Переламаний череп справа, але тіло з того боку не «зчесане» об асфальт, що було б при падінні. Тільки голова… Можливо, це не аварія, а щось інше… Ми хотіли забрати скутер і продати, бо потрібні кошти на лікування, але правоохоронці не дозволили — мусить завершитися розслідування.

— Можливо, Таня когось підвозила. Вона з багатьма спілкувалася. Наразі нічого не знаємо, — зітхає Олена.

— Донька дуже добре керувала скутером, — додає пані Ганна. — Має понад 15 років досвіду. Це її третій скутер. Перед цим мала великий, «байкерський» —  на ньому навозилася качанів кукурудзи у мішках зо три тонни.

«Коли мама прийде додому?»

Тетяна сама виховує трьох своїх дітей — 10-річного Миколу, 9-річну Марину і 6-річного Павла, а ще взяла під опіку двох дітей свого рідного брата — 14-річного Пилипа і 10-річну Аню.

— Донька сама все тягнула, важка її доля… Якийсь час працювала на пошті, потім поїхала на заробітки за кордон. А коли з’явилися діти, осіла вдома, — розповідає пані Ганна.

— Дітям ми не відразу зізналися про аварію, — каже Олена. — Але важко було приховати вдома хвилювання, сльози. Зрозуміли, що щось сталося. «Коли мама прийде?» — запитували. На ті два місяці хата стала пусткою без Тетяни. Вона завжди метушилася, ні на секунду не присідала. Не боялася жодної роботи — і пилкою різала, і косила траву, і конем їхала, тільки ще плуга не тримала. Всю господарку сама тягнула, а в одну мить все зупинилося… Нині їй потрібен постійний нагляд, бо може заточитися і впасти.

— Велике диво, що Тетяна повернулася до життя, — витирає сльози пані Ганна. — Багато людей молилися за неї. Нам казали, що з такими травмами не виживають. Вона двічі помирала, але Бог вберіг. Велика заслуга у цьому лікарів і медсестер Кременецької районної лікарні. Усі відділи ходили біля неї, поставили її на ноги. Хочемо, щоб слідство з’ясувало, як Тетяна травмувалася. Можливо, їй хтось «допоміг»… Наразі дякуємо Богові, що донька прийшла до себе. Все решту розставить на свої місця час…