Окопи Святої Трійці – фортеця на кордоні Римської імперії

01.03.2020 13:13 Опубліковано : Новини Тернопілля
Джерело: TeNews

Користування надрами Рівненщини дозволило поповнити бюджет області на понад 70 мільйонів гривень

Західні рубежі Римської імперії. Опорний пункт Галицького-Волинського князівства, фортеця Речі Посполитої і батьківщина місцевого Ікара, що спробував перелетіти Збруч. Все це про селище Окопи Борщівського району Тернопільської області, яке маємо змогу віртуально відвідати завдяки підтримці “Тернопільського”.

Римські та давньоруські Окопи

Окопи з давнини були фортифікаційною твердинею. Тут річка Збруч близько підходить до Дністра. Між ними – мис зі скелями висотою двісті метрів, залишалося лишень перегородити його у двох місцях валами з ровом. Неподалік Окопів проходить так званий «Траянів вал». Це споруджений ще римлянами оборонний рубіж був найзахіднішим південно-західним кордоном Римської імперії, а територія сучасник Окопів була його важливою частиною. Пізніше у цих місцях постало укріплення Київської Русі, а згодом - прикордонна фортеця Галицького-Волинського королівська.

Окопи – початок “антитурецької реконкісти”

У 1672 році турки захопили місто Кам’янець, найважливіший стратегічний пункт Речі Посполитої. Турки тут залишалися майже три десятиліття. Щоб вибити загарбників, у 1692 році з метою постійної блокади турецького гарнізону влада Речі Посполотитої спорудили фортецю в Окопах. Проект укріплень розробив архітектор з Голландії Тільман ван Гаверен, який до того працював архітектором на польських королів і магнатів. Саме з Окопів розпочалася християнська “реконкіста” українського Поділля. Фортецю споруджував гетьман Станіслав Ян Яблонський. Будували дуже швидко – з 25 березня до кінця жовтня. Офіційна назва фортеці – “Окопи Гори Святої Трійці. Блокада Кам’янця”.

Муровані ворота збереглися до наших днів – Львівські (вал довжиною 160 метрів) і Кам’янецькі (вал довжиною 270 метрів з бастіоном, равеліном та кронверком). Також на скелях було споруджено дозорну вежу. Її руїни можна побачити і сьогодні. Костел 1693 року у центрі міста був також оборонним. Відразу після спорудження Замку Святої Трійці почалися мобільно-позиційні війни. У 1693 році на фортецю напали турки під керівництвом Мустафи-аги, атаку відбили. Фортеця блокувала підвіз припасів до Кам’янця.

Столиця “Барської конфедерації”

У 1699 році за умовами Карловицького договору Кам’янець-Подільський і Поділля були повернені Речі Посполитій. Фортеця втратила своє військове значення, але стала торговим та виробничим містом. У 1700 році Окопам було надане Магдебурське право, в 1749 році було перебудовано костел у стилі бароко. Укріплення все ще охоронялися, зокрема в 1764 році зазначалося про трьох пушкарів, які слідкували за фортечною артилерією.

У 1769 році Окопи стають одним із центрів Барської конфедерації (1768-1772), котра противилася втручанню московської імператриці Катерини ІІ у польські справи і боролися проти її ставленика короля Станіслава Августа Понятовського. Польські королівські війська відтісняють конфедератів, що об’єднували шляхту і римо-католицьке духовенство. Самі Окопи беруть штурмом московити під керівництвом генерала Ізмайлова. Останнім оплотом оборонців стає костел, будівля котрого зазнала великих руйнувань. Сьогодні це одне з місць паломництва поляків, які їдуть сюди вшановувати своє минуле.

Легенди Окопів

Місцева легенда зберегла переказ про місцевого мешканця, який напередодні Другої світової війни спорудив собі крила, надумавши перелетіти Збруч. Стрибок хлопець здійснив з вежі Пуласького. До протилежного берегу він там і не долетів: впав на острів посеред Збруча і розбився.

Що одна легенда розповідає про корчму. У давні часи корчма стояла біля гирла Збруча у Дністер, а при ній жив півень, що “на три держави піяв”. Сьогодні місце злиття Збруча і Дністра є адміністративним кордоном трьох областей України: Тернопільської, Хмельницької і Чернівецької. А знаменитого півня відновили у 2002 році при в’їзді на Тернопільщину з боку Жванця.

Таке цікаве і неповторне місце можемо побачити на відео. Але все ж, варто відвідати і побачити вживу. Тож відкривай нове, відкривай “Тернопільське”.