Святійший Франциск поблагословив мешканку Тернопільщини з нагоди її 75-річчя

Про нашу Войтківну сам Папа Римський знає!

15.03.2020 10:13 Опубліковано : Ліля Костишин
Джерело: TeNews

популярне

Школяр зі Львова збирає гроші на дрони для ЗСУ

На Львівщині водій іномарки збив на смерть дитину

Для Стефанії Атаманчук із Семаківців на Чортківщині, котра все життя пропрацювала сільською фельдшеркою, це стало зворушливою несподіванкою. Уродженці села Ірина Шеремета із Чорткова й Леонід Дяченко з Арциза на Одещині привези Стефанії Войтківні безцінний дарунок.

Текст грамоти в перекладі звучить так: «Святійший отець Папа Римський Франциск, задовольняючи прохання, уділяє апостольське благословення Стефанії Атаманчук із нагоди 75-річчя від дня народження і через заступництво Діви Марії випрошує щедрі Божі благодаті. Ватикан. 8.01.2020 року».

До отримання благословення для Стефанії Войтківни пан Леонід пройшов тривалий шлях. Спершу в співавторстві з Іриною Шереметою розповів про цю жінку в одній із тернопільських газет. Відтак знайшов в інтернеті контакти єпископа-коад’ютора Одесько-Сімферопольської дієцезії Римо-католицької церкви Станіслава Широкорадюка. Той вислухав чоловіка й погодився йому посприяти. Отець Кшистоф відсилав до Ватикану прохання про благословення і газетний матеріал, а по сплині кількох місяців Леонідові Дяченку зателефонувала сестра-монахиня Емілія і передала благословення.

Пан Леонід каже, що це чи не найбільша добра справа його життя, адже Стефанія Войтківна — жінка виняткової доброти, взірець любові до ближнього і міжконфесійної поваги. Вона —полька по батькові й українка по материнській лінії. Так споконвіків повелося, що половина людей у Семаківцях — поляки, друга половина — українці. Поки в селі не відкрили православну церкву Святої Трійці, вся громада молилася в костелі Преображення Господнього. Згодом люди розділилися на дві парафії, але ніколи не ворогували між собою і досі з повагою ставляться до віросповідання та свят одне одного.

І східний, і західний обряди однаково близькі для Стефанії Атаманчук. Не тільки через тата-поляка і маму-українку. У дитинстві, коли дівчинка втратила матір, нею заопікувалися місцеві вчительки — українка Наталя Іванівна Дяченко і полька Льоня Яківна Павліковська, мами Леоніда Дяченка й Ірини Шеремети.

Якщо святкували поляки — Войтківна йшла до костелу. Якщо українці — до церкви. А оскільки Войтківну в селі поважали й любили всі, то чинили так, як вона. Саме тому Семаківці можуть слугувати взірцем міжконфесійної толерантності для всієї держави.

— Ми з Іриною Шереметою приїхали привітати ювілярку першими, — розповідає пан Леонід. — Коли вручили благословення — її здивуванню і сльозам радості не було меж. Позитивні емоції переживали всі, хто прийшов пошанувати нашу Войтківну. Від полудня до пізнього вечора сільська хата повнилася людьми й не могла вмістити всіх. Одні сідали до столу, інші виходили. Вже традиційно з такої нагоди місцева поетеса, завідувачка клубу, керівниця гурту «Бабограй» Марія Деркач привітала ювілярку віршем. Продовження свята відбулося в костелі Преображення Господнього. Настоятель отець Віктор Буйна зачитав благословення Папи Римського для Стефанії Войтківни. І якби не піст, ми почули б у виконанні вдячної громади і «Многая літа» українською, і Sto Lat польською…

…Ось така гарна історія — осанна християнській любові, натхнена вдячністю, бажанням відплатити добром за добро і повагою до ближнього. Свідчення того, що людині для доброї слави не конче обіймати високі посади чи патентувати винаходи — достатньо відповідально ставитися до свого покликання, жити за Господніми заповідями і щодня засвічувати на обрії свого серця любов.

Ліля КОСТИШИН

Читайте більше на TeNews.