Історії, написані серцем! Служба у справах дітей Чернівецької обласної державної адміністрації розпочала цикл розповідей про сім’ї, які взяли на виховання дітей.

Досвідом свого материнства ділиться мати-вихователь Любов Рудой.

«Ще з самого дитинства у мене була мрія – мати велику, дружню, міцну сім’ю, в якій буде панувати мир та взаєморозуміння. Коли мені було 21, з’явився перший синочок, з яким було дуже нелегко. Згодом народився другий син, а мені дуже хотілося ще й доньку. І ось, сталося чудо – Бог подарував мені трьох чудових доньок. Це була та сім’я, про яку я мріяла. Все було прекрасно!

Незважаючи на таку велику сім’ю, ми старалися допомагати іншим. Час від часу навідувались у дитячий будинок і приносили гостинці та подарунки. Дивлячись на цих діток, я зрозуміла – хочу дати їм відчути, що таке сім’я, батьківське тепло, любов та повага. Порадившись із чоловіком, ми зважилися на такий важливий крок. І згодом у нашій сім’ї з’явилася перша прийомна донька Юля, а через тиждень – прийомний син Рома. І з цього моменту почався один із не легких періодів нашого життя. Адже думка оточення була дуже різна, від багатьох доводилося чути дуже багато не приємних слів. «Взяли дітей, аби наживитися», «Що не можуть знайти інше джерело доходу?», «І так своїх багато, ще чужих бере», «Для чого вони тобі, в них погана генетика, ти нічого уже не зміниш, твої старання будуть марні», і так далі... Звичайно, неприємно чути таке на свою адресу. Були і сльози, і розчарування, і просто виснаження. Адже село, в якому ми живемо, дуже маленьке, і цю тему обговорювали всі! Людям ну дуже цікаво було, що відбувається в нашому будинку, чим діти харчуються, що одягають, де відпочивають, чи культурно розвиваються...

Так тривало більше ніж півроку, але згодом я навчилась не звертати уваги на думку людей. І хочу вам сказати, відчула себе вільною.

Щодо прийомних дітей, то вони відразу почати називати нас «мама» і «тато», це було надзвичайно приємно чути. Рідні діти легко прийняли їх в сім’ю.

Звісно, не все було гладко.

Юля, наша перша прийомна донька, це та дитина, з якою було найважче! Їй приділяли найбільше часу, уваги, любові. Вона з’явилася в нашій сім’ї, коли їй було 5 років. Здавалося, це той вік, коли дитина розуміє все і не потребує гіперопіки. Але у своїх 5 вона розуміла те, що діти розуміють у 2. На превеликий жаль, дитина була розумово відсталою, та ще із супутніми захворюваннями сечовидільної, дихальної та центральної нервової системи. Зрозумівши, що не можна гаяти час, ми зробили низку обстежень, здали декілька десятків аналізів, консультувалися у найкращих лікарів району та області.

Лікування тривало не один рік. Це був один із найскладніших етапів мого життя, на який витрачено силу-силенну часу, терпіння, здоров’я, грошей... Але воно того було варте, адже таких позитивних результатів жоден лікар не гарантував. Я була щиро рада бачити зміни та те, що недоспані ночі, годинні заняття, материнська любов і ласка змінили Юлю на краще.

Щодо Роми, то у свої 6 він був хлопчиком-розбишакою, любив красти. У такому віці можна змінити в дитині майже все, але це потребує кропіткої праці, сталевих нервів, любові та поваги. Якщо ці якості є у сім’ї, то все обов’язково вийде так, як ви хочете!

Згодом у нашій родині з’явилося ще двоє діток. Хоч планували ми тільки одного хлопчика, але дізналися, що в нього є сестричка,і через два місяці вони були разом. А потім Бог подарував нам ще трьох діточок. Тож у нашій родині тепер росло 12 чудових дітей. Це була межа моїх мрій! Але служба у справах дітей вирішила зробити нам «подарунок» на 8 березня. Вони запропонували нам ще 2 діток. Малюки були дуже милі та гарні. Ці діти припали мені до душі. І ось вони в нашій сім’ї уже 11років.

Після цього усиновлення ми вирішили, що більше ніколи не будемо брати дітей. Але ніколи не кажи: «ніколи». Згодом у нашій родині з’явилося ще 5 дітей!

Отже, хочу сказати, якщо у вас є мрія, сміливо йдіть до неї, не звертайте уваги на оточення. І пам’ятайте: ваше життя – у ваших руках. А основне кредо мого життя: «Діти – це інвестиція, що вкладете, те і отримаєте!».

За матеріалами ЧОДА