Незалежно від того, наскільки ти віруєш, без різниці, чи вважаєш себе поціновувачем архітектури – навряд чи можна залишитися байдужим, наблизившись до невеликої дерев’яної гірської церкви. Що такого особливого у храмах Бойківщини? Чим вони приваблюють і чим зачаровують?

Певно, можна говорити про якесь метафізичне єднання духу природи і душі людини, яке створило малий світ у світі великому. Довколишня магія вередливої природи, а посеред неї – створене з її дару –  міцного та духмяного карпатського дерева – осердя сумирності та святості, пише - КРАЙ.

Багато що бачила Пантелеймонівська церква у Сколе за більш, як чотири століття свого існування. Пролітала повз неї татарська кіннота. Гуляли опришки під топірцем місцевого «авторитета» Андрія Дзигановича. Хтозна, може й молилися потайки у сколівській церкві за душі загиблих побратимів, за шляхтичів, пограбованих і покараних, за любасок, скривджених і втішених.

Старі люди переповідали легенди, наче десь тут неподалік закопані опришківські скарби. Але це вже надто схоже на вигадку. Бо де людський поговір тільки не ховав награбоване гірськими відчайдухами. Довкола гори і скелі, то чого, питається, робити закладку на найзалюдненішому місці?

Особливе місце в розвитку сакрального будівництва на Бойківщині, яскравим взірцем власне бойківської школи є сколівська церква святого великомученика Пантелеймона, яка, за деякими архівними, спершу була посвячена святій Параскеві. Прийнято вважати, що храм було споруджено в 1597 році, хоча точних документальних підтверджень цієї дати не має.

Тризрубна триверха церква накрита пірамідальної форми дахами, оточена широким піддашшям. Дах над навою увінчаний низьким ліхтарем з маківкою. Можна зауважити, особливо у сонячну погоду, що головна вісь церкви чомусь має орієнтацію північ-південь, а не класичну схід-захід.

Невід’ємною складовою сколівського сакрального ансамблю є  розташована у південній частині подвір’я церкви дзвіниця, двоярусна і квадратна у плані. ЇЇ, як можна тлумачити з напису на одвірку, збудував майстер Сень Шлоковець у 1760 році. Свого часу дзвіниця виконувала роль в’їздної брами на церковне подвір’я.

До 1896 року церква діяла як парафіяльна. Цей статус вона втратила після побудови та освячення більшого храму Різдва Пресвятої Богородиці. У церкві ж святого Пантелеймона богослужіння не припинялися, хоча відбувались уже виключно по великих святах.

Невдовзі після приходу «совєтів» церкву закрили. Тимчасово служби у ній було відновлено протягом 1944-1945 років, поки відбувався ремонт у церкві Різдва Пресвятої Богородиці.

А в подальшому храму, можна сказати, пощастило. Його не намагалися знищити чи перетворити на якийсь черговий склад, а передали натомість під історико-краєзнавчий музей, хоча й понищили перед тим ікони та покрали цінні церковні речі. Музеєм храм залишався аж до 1990 року. Щоправда, у ці часи тут діяла підпільна парафія, якою опікувався легендарний отець-дисидент Ярослав Лесів.

9 серпня 1993 року у повернутій в лоно церкви споруді урочисто відправили службу отець-декан Василь Головацький та отець-диякон Володимир Борис. А 21 вересня того ж року після деяких ремонтних робіт церкву освятив владика Юліан Вороновський. Серйозніший ремонт було здійснено уже протягом 1995-1997 років, коли було зроблено перекриття церкви та закуплено нові дзвони.

Тоді ж було реставровано унікальний за своєю історичною цінністю іконостас, виготовлено і освячено новий престіл, впорядковано територію, довкіл встановлено металеву огорожу.

14 квітня 2009 року церква загорілася, проте пожежу вчасно ліквідували. Вогонь некритично пошкодив лише 45  квадратних метрів внутрішньої стіни. Втрата церкви була б великою несправедливістю, адже у Сколе її не тільки шанують, як належиться шанувати боже місце, але й гордяться храмом, як значною пам’яткою бойківського зодчества.

«Наше покликання полягає в тому, щоб не обмежуватися лише канонічними функціями, так би мовити, не замикатися територією церкви і парафії. Тому що наша церква – пам’ятка дерев’яної сакральної архітектури, нею цікавляться численні приїжджі, туристи, захоплюються мистецькими шедеврами, насамперед іконостасом та іконами майстрів різьби по дереву і малярства Галичини ХVІІ-ХVІІІ століття», – написав отець Володимир Борис на офіційному сайті храму.

От би декому з сусідів сколівчан повчитися, як треба дбати за своє і його популяризувати. Ставлення до дерев’яного храму у Сколе може слугувати прикладом відповідальності та справжньої духовності. Так і має бути. Бо церква – це подяка Богу та Карпатам, які своїми вершинами наче нагадують нам: «Не дивіться під ноги. Дивіться в небеса».

Як добратись зі Львова

Потягом

Їхати з приміського вокзалу електричками Львів-Лавочне, Львів-Мукачево та Львів-Чоп (розклад дивитись тут)., або потягами ужгородського напрямку з головного вокзалу.

Автобусом

Автобуси зі Львова до Сколе відправляються з центрального автовокзалу.

 Автомобілем

Їхати трасою Київ-Чоп. Відстань від Львова – 110 км.

На карті: