Пік захворюваності, вірогідно, припаде на кінець квітня-першу половину травня, тому передчасно відміняти карантин або його послаблювати.

«Людство переживе і цю напасть», – переконаний відомий тернопільський інфекціоніст, академік НАМН України, доктор медичних наук, професор Михайло Андрейчин. Як фахівець, який все життя досліджує інфекційні захворювання і знає про віруси надзвичайно багато, своїми міркуваннями, знаннями та досвідом Михайло Антонович ділиться з читачами «НОВОЇ…».

– Клінічна картина хворих на COVID-19 дуже різна. Від чого це передусім залежить – від імунітету кожного?

– Справді, діапазон можливих клінічних варіантів коронавірусної інфекції великий: він коливається від ледь помітних симптомів до дуже тяжкого перебігу з небезпечними для життя ускладненнями і навіть летальним кінцем. Той чи інший варіант захворювання залежить від інфікувальної дози збудника, способу зараження, стану людського організму та умов, в яких він перебуває. Чим більша інфікувальна доза – тим коротший інкубаційний період і важчий перебіг захворювання. Діти хворіють легше, ніж люди похилого і старечого віку. Але не все тут однозначно. Іноді захворювання перебігає важко в молодому віці і водночас видужують й столітні. Безперечно, важливу роль відіграє стан імунної системи і її здатність швидко виробити імунітет. Коронавірусна інфекція важче перебігає на тлі хронічних серцево-судинних, легеневих, ендокринних, онкологічних, ниркових захворювань, різних імуннодефіцитних станів.

– Прогулянки на свіжому повітрі і під сонцем потрібні для зміцнення імунітету. Втім, більшість людей нині, особливо у містах, замкнені у своїх помешканнях. Ще й перебувають у стресі, який, як відомо, вбиває імунітет. Як вирватися із цього зачарованого кола?

– Так, тривале перебування у чотирьох стінах аж ніяк не сприяє зміцненню імунітету. Однак така поведінка дає змогу уникати безпосереднього спілкування з інфікованою людиною. Але й в умовах карантину можна подбати про зміцнення імунітету. Цьому сприяють запровадження відповідного режиму праці і відпочинку, раціональне харчування, фізичні вправи, водні процедури, періодичне провітрювання оселі, час від часу можна підставити себе сонечку на відчиненому балконі. Можна почитати цікаву книжку або переглянути фільм, на які до карантину не було часу, можна поспілкуватися по телефону з рідними та друзями. Зрештою, багато сімей мають автівки і можуть поїхати на дачу чи природу, де немає людей. Карантин не тільки обмежує свободу, але й має плюси.

До слова, варто знати, що тривале засмагання аж ніяк не зміцнює імунітет. Щороку після літніх відпусток ми, інфекціоністи, спостерігаємо почастішання інфекційних захворювань. Доведено, що надмірне ультрафіолетове проміння значно знижує імунні властивості людського організму.

– Маски зобов’язали носити всіх і всюди. Дехто, вщент наляканий, надягає маску навіть у селі, виходячи з хати на власне подвір’я…

– Медична маска – це один з бар’єрів на шляху переходу коронавірусу від хворої людини до здорової. Її повинні би носити хворі, оскільки маска частково затримує крапельки слизу і слини, на яких може бути вірус у видихуваному ними повітрі. Але, як ми відзначили раніше, людина може мати дуже легку форму коронавірусної інфекції і навіть короткий час переносити вірус без жодних ознак захворювання, тому під час карантину ми всі повинні одягати маску, коли виходимо з дому, та ще дотримуватися дистанції 2 метри. Але якщо вулиця безлюдна, то одягання маски нічого позитивного не дасть.

До речі, від хворої людини контамінований вірусом аерозоль може поширитися у радіусі півтора-два метри. Аби інфікуватися, ще й треба 10-15 хвилин перебувати у цій зоні. Але небезпечний аерозоль осідає на поверхні різних предметів, якщо торкатися їх, то потім брудними руками можна занести вірус на слизові оболонки рота, носа, очей і заразитися, тому забруднені руки треба мити з милом не менше 20 секунд або обробляти дезінфектантом.

– Багато хто посилено дезінфікує все довкола, постійно обробляє руки антисептиками, миє підлогу вдома і взуття хлором, заробляючи дерматити, алергії та неврози. Де здорова межа цьому всьому?

– Під час будь-яких соціальних і природніх катаклізмів поширюються панічні настрої. Пандемія коронавірусної інфекції тут не є винятком. У багатьох людей з’являються відчуття страху, нав’язливі ідеї, може розвинутися невроз. Страх виснажує організм і ослабляє імунну систему. Треба призвичаїти себе до умов карантину, виконувати заведені правила і не перегинати палицю. На наших дорогах гине значно більше людей, але ми ж не панікуємо, розуміємо, що запорукою збереження життя є дотримання правил дорожнього руху. Так і тут. Береженого Бог береже.

– Процедура поховання померлих від коронавірусу, тіла яких без розтину хлорують і запаковують у мішки, наганяє жах і нерозуміння…

– За останньою інструкцією, МОЗ рекомендує, щоб у ритуальних обрядах брало участь не більше 10 осіб, у приміщенні має перебувати не більше однієї особи на 10 кв.м., а безпечна дистанція між присутніми має становити півтора метра. Заборонено цілувати тіло померлої особи через ризик зараження, поховання або кремація тіла здійснюється у щільно закритій труні. Всіх учасників ритуалу беруть на облік. Усі ці заходи спрямовані на запобігання поширення вірусу в умовах карантину. На жаль, технічно ці заходи здійснюються іноді незграбно, очевидно, через відсутність досвіду. Свою лепту нагнітання обстановки іноді вносять засоби масової інформації.

– Які у вас прогнози щодо розвитку пандемії в Україні?

– В Україні пандемія охопила всі області. Число інфікованих щодня зростає. Говорити про досягнення піку захворюваності ще рано. Він, вірогідно, припаде на кінець квітня-першу половину травня, тому передчасно відміняти карантин або його послаблювати. Про доцільність зменшення карантинних заходів можна говорити з позиції економіки, але не епідеміології.

Медики інфекційного відділення Тернопільської міської лікарні швидкої допомоги.

– Чи готове – кадрово, матеріально та морально – інфекційне відділення Тернопільської лікарні швидкої допомоги до великого напливу хворих?

– Нині українська медицина загалом і медичні заклади зокрема справляються з покладеними на них завданнями. Те ж стосується Тернопільщини і Тернопільської лікарні швидкої допомоги. З деяким запізненням, але вже маємо достатню кількість діагностичних тест-систем для постановки полімеразної ланцюгової реакції, що є високочутливим і високоспецифічним методом виявлення коронавірусу в біологічному матеріалі. Для лікування хворих є необхідні медикаменти й апарати для штучної вентиляції легень та постачання кисню. Медичний персонал має одномісячний запас засобів індивідуального захисту. На жаль, через їх відсутність спочатку деякі працівники інфікувалися та захворіли. Якщо потік хворих суттєво буде збільшуватися, доведеться залучати до роботи додаткові лікарні та їх персонал. Відповідні плани уже складені.

– Одні вчені переконані, що полегшено зітхнути можна буде лише тоді, коли сформується колективний імунітет, тобто перехворіти більшості все одно доведеться, інші вважають, що панацеєю стане довгоочікувана вакцина, над якою нині працюють науковці усього світу. Що підказують ваш досвід та інтуїція?

– Кожна група вчених має свої аргументи. Я лише додам, що в умовах жорсткого карантину формування колективного імунітету в часі може розтягуватися. Над створення вакцини працює ряд фірм, найбільше просунулися американські та китайські вчені, вони вже випробовують вакцини на волонтерах. Але експерти з вакцинології твердять, що процес випробування має тривати один-півтора року, адже треба довести, що нова вакцина не тільки достатньо імуногенна, тобто формує належний імінутет, але й безпечна, не дає ускладнень, у тому числі й на генетичному рівні. На мою думку, в Україну вакцинація може прийти лише в наступному році, адже країни-розробники будуть забезпечувати нею насамперед себе, а потім вже когось. Проте можливий ще один шлях. Оскільки коронавірус постійно мутує, він може втратити вірулентність, іншими словами може ослабнути. З його патогенними попередниками це вже було: епідемії 2002-2003 рр. і 2012-2014 років, що увійшли в історію під назвами тяжкого гострого респіраторного синдрому (Китай) і респіраторного синдрому Близького Сходу (Саудівська Аравія), саме так припинилися. Найгірший варіант – це вкорінення інфекції в людську популяцію на багато років та періодичні рецидиви захворюваності. За розвитку будь-якого сценарію 2020-ий рік, очевидно, пройде під лозунгом боротьби з пандемією нового коронавірусу.

– Ця пандемія зробить людство сильнішим чи слабшим? І які висновки із цієї ситуації може зробити кожен з нас?

– Людство переживе і цю напасть. Сподіваюся, воно усвідомить, що ми всі пливемо у майбутнє в одному човні незалежно від раси, національності, мови та ідеологічних уподобань. Щоб вижити у цьому мінливому і часто небезпечному світі, треба об’єднуватися і допомагати один одному, а не воювати. Можливо, наші люди вироблять у себе звичку до соціального дистанціювання, зокрема, зменшиться тиснява у чергах, будуть частіше одягати маски у людних місцях під час сезонного підвищення захворюваності на грип та інші ГРВІ. А ще треба надіятися, що суспільства та їх керманичі стануть більш відповідальними у ставленні до природи та екологічних змін, які вони зможуть спричинити своїми нерозумними діями і захланністю. В соціальному та економічному становищі всі країни, особливо бідні, ще довго відчуватимуть негативні наслідки перенесеної пандемії.