Тернополянин Юрій Ковальков протягом кількох десятиліть колекціонує філателістичні матеріали, які ілюструють Нобелівські нагороди у сфері фізики, хімії, фізіології, літератури, економіки.

Мабуть, кожен з  нас у дитинстві збирав обгортки з цукерок, наклейки з жувальних гумок, календарики, монети, моделі автомобілів, фото акторів, романтичні листівки та багато інших захоплюючих речей. Як спогад про той безтурботний час в когось залишились тільки маленькі коробочки з експонатами, а хтось проніс те дитяче захоплення крізь роки. Філателіст із Тернополя Юрій Ковальков належить до других. Своє дозвілля присвячує збиранню марок, конвертів, поштових блоків та навіть є автором деяких із них. Він – член Асоціації філателістів України, учасник багатьох міжнародних та національних виставок, за які отримав заслужені нагороди. Пан Юрій поділився тонкощами свого хобі та дав поради початківцям, як не загубитися у безмежному світі філателістики.

– Юрію Федоровичу, розкажіть, як все розпочалося?

– У четвертому класі нам запропонували листуватися з закордонними колегами. Я спілкувався з болгарином. Ми обмінювалися розповідями про свої країни, фотографіями та марками. Власне, це й були перші марки у моїй колекції. Але є така закономірність, що дитячі захоплення, як правило, швидко згасають. Так сталось і зі мною. А справжній запал з’явився вже у студентські роки. Якось під час занять в інституті мова зайшла про лауреатів Нобелівської премії. Ця тема мене зацікавила, і я почав збирати різноманітні газетні публікації, що її стосувалися. І тут мій друг порадив мені поєднати Нобелістику та філателію. Ось так і розпочалась ця історія.

– Окрім марок, що ще є об’єктами полювання для філателістів?

– Існує багато матеріалів для колекціонування. Це різні види конвертів (чистий, художній, без маркування, художній маркований, художній маркований з оригінальною за змістом маркою), поштові блоки. Не обходиться і без карт-максимумів – поштові листівки, на які наклеюють марку і погашають відповідним штемпелем.

– Яка історія марки? Хто її створює?

– Якщо говорити про Україну, то вперше вони тут з’явилися в 1918 р., а виникли у Англії в 1840-му із зображенням королеви Вікторії. Щороку Укрпошта вводить в обіг близько 50-ти сюжетів зображень марок. Подати свій ескіз на розгляд до художньої ради, що діє при цьому закладі в Києві, може будь-хто. А там, шляхом голосування, її учасники вирішать, чи побачить світ ваша робота. Можна також подавати пропозиції і на погашення якоїсь визначної події. В такому випадку замовляється штемпель спецпогашення, який містить дату, номер поштового відділення, де відбуватиметься процедура, і малюнок, який оформляє художник Укрпошти. На Тернопільщині було близько 120-ти погашень, із них третина –  мої пропозиції.

– Як наповнюєте колекції та звідки дізнаєтесь про вихід нової продукції?

– Зазвичай обмінюємось з колегами. Існують електронні аукціони, де можна знайти те, що цікавить. А про нові екземпляри інформує Укрпошта – видає каталоги, де розміщені всі марки України. Також існує і мережевий журнал «Філателія України», звідти поціновувачі і дізнаються про новинки та можуть одразу замовити потрібну марку.

– Якою збіркою пишаєтесь найбільше?

– Безперечно, це – колекція, присвячена Нобелівським лауреатам. Кожна марка розкриває фрагменти історії заснування Нобелем відомої премії. Я зібрав філателістичні матеріали, які ілюструють Нобелівські нагороди у сфері фізики, хімії, фізіології, літератури, економічних наук. Окремий розділ присвячений лауреатам-українцям – Іллі Мєчнікову, Зельману Ваксману, Жоржу Шарпаку, Роалду Хоффману, нашому землякові, уродженцю Бучача Шмуелю Агнону. До речі, на честь 110-ти річчя від дня народження Агнона я подав пропозицію про погашення конверта з цієї нагоди, яка увінчалася успіхом.

– Окрім Нобеліани, збираєте ще щось?

– Спершу цікавився тільки нею, а згодом зрозумів, що варто збирати й хронологію марок України. Це слід робити хоча б із патріотичних міркувань. Зараз мені бракує декількох дефіцитних видань, але всі інші маю.

– Яка марка є найціннішою для вас?

– То навіть не марка, а ціле листування із уродженцем Золочева, а зараз Нобелівським лауреатом Роалдом Хоффманом. Цінне воно тим, що професор пише на спеціальному папері із зображенням емблеми Корнельського університету, де він викладає, а в кінці ставить автограф, що неабияк цінується.

Я одночасно написав йому і фізику Джорджу Шарпаку. Від імені Шарпака відповіла секретарка, надіславши листа з фотографією науковця та його підписом. А днями на мій запит надійшло повідомлення з Посольства Франції в Україні. Вони повідомили контакти дочки Шарпака, вразі її згоди поштове відомство нашої держави випустить поштову мініатюру пам’яті її батька в серії «Лауреати Нобелівської премії».

А Хоффман на мого листа, де йшлося про смерть нашого спільного знайомого, який й дав мені адресу вченого, відповів особисто. Листування зав’язалось якось легко й невимушено. Спілкуємось до сьогодні.

– Як визначаються цінність і вартість марок?

– Ці речі інколи взаємопов’язані. До уваги беруть найперше тираж. Якщо він обмежений, то і ціна, і цінність будуть значно вищими. Також вік марки, її стан та зображення відіграють важливу роль.

– За скільки купили найдорожчу марку?

– Мабуть, за гривень вісімсот.

– А ви продавали?

– Так. Пригадую, дружина з іронією ставилася до мого захоплення, а іноді й дратувалась, мовляв: «Що ті твої марки вартують». Але після того, як  я, продавши рідкісний екземпляр, оплатив навчання дочки і купив новий телевізор, її погляди враз змінилися.

– То філателія вам приносить внутрішнє задоволення, чи це все-таки вклад у майбутнє?

– Для мене то захоплення, яке не має реального виміру. Воно подобається десь на підсвідомому рівні. Це своєрідна мандрівка і в минуле, і в майбутнє, яка приносить задоволення.

– Що порадите колекціонерам-початківцям?

– Раджу завжди пам’ятати, що колекціонування – один із найкращих і найпривабливіших засобів вивчення пам’ятників матеріальної культури, політичних, історичних подій, науки, мистецтва, природи. Простіше колекціонувати марки певної теми. Якщо, наприклад, збирання хронологічної, відповідно до каталогу, колекції класичного типу було завжди складною справою, що в кінцевому підсумку «гасило» масовість, то, навпаки, тематичне колекціонування надавало збирачу широке поле діяльності, а головне – зробило філателію доступною широкому колу колекціонерів, у тому числі й юним філателістам. Тому, для початку, обирайте собі напрямок, що вас цікавить, ввійдіть у русло філателії, а згодом можете розширювати свої запити.

Василь ТРАКАЛО, Уляна ДМИТРУК