Олег Голан (Моргун) - уродженець Львова. На початку 90-х, після закінчення 3-го курсу факультету журналістики Львівського держуніверситету ім. Івана Франка, виїхав до Ізраїлю. На історичній батьківщині отримав медичну освіту.

Сьогодні Олег - медбрат з 2-м ступенем Тель-Авівського університету, спеціалізація - нефрологія, діаліз, нефрогеріатрія, інструктор. Тепер займається інструктажем медсестер, які працюють з хворими на COVID-19

Спеціально для Новин Львівщини Олег Голан написав матеріал, який базується на особистих знаннях, спостереженнях та інструкціях для персоналу медичних установ Ізраїлю.

Чому ми боїмося COVID-19?

Наразі зрозуміло, COVID-19 менш заразний, ніж деякі інші віруси і вже точно менше летальний, ніж та ж Ебола, однак ускладнення дуже важкі:

• респіраторні ускладнення пов’язані з фіброзом легеневої тканини, а це дуже довга і важка реабілітація, якщо вона взагалі можлива. Взагалі, період відновлення в осіб, які важко перенесли вірус, може займати місяці. Наприклад, моя знайома перехворіла відносно легко, але вже кілька тижнів ходить «побита» і «ніяка»;
• ускладнення, пов’язані з епітелієм шлункового тракту і сечостатевої системи, теж не тішать - фіброз з усіма наступними наслідками;
• канцерогенність. Існує думка, що вірус (наприклад, як папілома) може бути канцерогенним, однак, мусять минути роки, щоб ми отримали відповідь на це питання. До ускладнень можна додати енцефаліт, менінгіт, загострення всіх хронічних захворювань, ускладнення вагітності, інфекції-опортуністи;
• реабілітація. Відновлювальний період - це проблема окремого пацієнта і не тільки. Реабілітації не буває 100% -ї. Тяжко хворий після хвороби не буде такою самою людиною; він постраждає на рівні функціональному, ментальному, імунному; його сприйнятливість до хронічних захворювань зросте, час відновлення буде довгим і потребуватиме витрат як моральних і фізичних, так і матеріальних. Чи готові до цього сім’ї тих, хто «одужав» і держава в цілому?

Наразі також нема однозначної відповіді на питання, чи є у тих, хто перехворів корона вірусною хворобою COVID-19, імунітет, як поводиться імунна система в перспективі.

Є варіанти: як SARS (атипова пневмонія, під час спалаху якої в 2003 році близько 10% пацієнтів з підтвердженим діагнозом померли, - ред.) - 1-2 роки або як цитомегаловірус (СMV).

І тут варто зауважити: коронавірус може залишитися з нами ще на довгі роки, і люди будуть з ним постійно контактувати, виробляючи до нього антитіла. Це відбувається з цитомегаловірусом (CMV), що спричиняє інфекційний мононуклеоз. Тоді зараження - лише питання часу, і думати потрібно не стільки про те, як його уникнути, а як підготуватися.

Перспектива того, що COVID-19 перетвориться на COVID-20, COVID-21, COVID-22 тощо потребуватиме від соціуму змін на всіх рівнях: побут (наприклад, необхідність дотримувати соціальну дистанцію), зміна гігієнічних норм, капіталовкладень у медицину, фармакологію і науку, змін на транспорті і т.п., але про це писатимуть соціологи і політики, а я повернуся до своєї тематики - реабілітації.

Помилка Італії

У перші тижні епідемії коронавірусу італійська влада зробили велику помилку, почавши госпіталізувати всіх підряд. Як результат - «легкі» хворі заповнили лікарні та приймальні покої, перетворивши їх у джерело зараження, при цьому заразивши коронавірусом весь персонал і всіх, хто з ними контактував; тяжкохворі помирали у власних ліжках. Смерть була болісною: люди вмирали, задихаючись і перебуваючи в повній свідомості до останніх миттей життя.

Ізраїль, який звик жити в стані постійного emergency (надзвичайної ситуації, - ред.), одним з перших у світі припинив авіасполучення і посадив на карантин всіх, хто прибував з-за кордону. Я сам просидів на карантині, оскільки повернувся з Німеччини. Інфіковані коронавірусом, у котрих хвороба мала легку форму, залишилися вдома.

При COVID-19 ускладнення починаються приблизно через тиждень (як у Бориса Джонсона, - авт.). Це дало держструктурам фору в часі на підготовку лікарень, реанімаційних відділень, персоналу (на цьому етапі підключився і ваш покірний слуга). Підвів людський фактор.

Як не заразитися і що робити, якщо цього уникнути не вдалося

Не буду повторювати всім відомі факти і зупинюся на найбільш чутливих аспектах.

Шляхи поширення. За великим рахунком, вірус поширюється або через повітря у вигляді аерозолю, або через поверхні предметів. Вірус літати не вміє, і молекули води рано чи пізно впадуть на поверхню. І тут є про що подумати. Адже вірус постійно ділиться, створюючи свої копії в рибосомі клітини-носія. Висновок: чим більше носіїв на одиницю площі, тим більша ймовірність зараження через аерозоль, що витає в повітрі.

Наприклад, водій маршрутки, який перебуває 8 годин у крихітному просторі з ймовірними носіями вірусу, піддає себе значно більшій небезпеці, ніж патрульний поліцейський. Отже, перші два фактори: вірусне навантаження на обсяг, помножені на час. Чим менше - тим краще. Тож кожен вирішує для себе, коли і де він робить покупки.

Носії. Більшість «носіїв», як правило, не знають, що вони хворі і заразні, або хворі легко. Важко хвора людина не здатна самостійно виходити з приміщення і заражати інших. Особливий випадок - це так звані «суперрозповсюджувачі», або «суперносії». Перший пік захворювання в Ізраїлі був так чи інакше пов’язаний зі святом Пурим, маскарадом, великим скупченням людей.

Поверхні. Кілька фактів: вірус в летучому стані заразний до 2 годин, залежно від температури і вологості, але на поверхнях залишається стійким досить довго. Ми миємо руки, ходимо в масках, а потім приходимо додому, розв’язуємо шнурівки і торкаємося обличчя, тремо втомлені очі… Навіть мені важко «ідеально» зняти захисний комбінезон.

Більшість із нас і не дізнаються, що вони хворі, або перехворіють практично без симптомів. Що ж робити, якщо уникнути інфікування все ж не вдалося.

Пити! Пити воду, як мінімум 2 літра на добу. По-перше, рідина змиває вірус з горла в шлунок, де той гине від шлункового соку; по-друге - рідина збереже гомеостаз організму на енергетичному рівні, збалансує температуру і об’єм плазми, тим самим забезпечивши достатню перфузію органів; по-третє, рідина забезпечує ефективну роботу легенів. Слідкуйте за сечею. Сеча не повинна бути темною і мати різкий запах.

Смачного! Можна їсти все, в тому числі солодке, жирне, пити «Кока-Колу» - все, що потрібно для енергозабезпечення організму. Середня людина в «нормальному» стані спалює близько 2000 кілокалорій. Діалізному пацієнту потрібно близько 1500 кілокалорій під час процедури. Пацієнту в стані септичного шоку (небезпечне для життя ускладнення важких інфекційних захворювань, що характеризується порушенням доставки кисню та інших речовин до тканин, що призводить до розвитку синдрому поліорганної недостатності. Імовірність смертельного результату становить 25-50%, - ред.) У відділенні інтенсивної терапії потрібно до 10 000 кілокалорій! Дієта та інфекційна хвороба - несумісні!

«Ні» постільної режиму! COVID-19 асоціюється з ускладненнями, пов’язаними з роботою легень. Перший і основний спосіб запобігти не допустити застою рідини в легенях - це рух. Необхідно вставати, ходити, рухатися і - не боятися кашляти.

При появі легеневих ускладнень, стійкої підвищеної температури, олігурії (зменшення об’єму сечі), діареї, ознак запалення сечового міхура, неврологічних ознак - негайно викликайте «швидку»! На жаль, в разі COVID-19 погіршення стану відбувається дуже швидко, всього за кілька годин, і я був тому свідок. Погіршення відбувається зазвичай через 7-10 днів після початку хвороби, але завжди є винятки. Будьте напоготові.

Парадокси хвороби

Нема нічого нового в тому, що чим сильніша наша імунна система, тим легше ми перенесемо хворобу, якщо взагалі захворіємо. Але! Але, перебуваючи на карантині, ми самі позбавляємо себе деяких важливих елементів цієї самої системи:

• ми не рухаємося. Необхідно зберегти максимальну рухову активність;
• ми не гуляємо на сонці. Ультрафіолетове випромінювання саме по собі є дезінфікувальним засобом. Крім того, сонце забезпечує метаболізм вітаміну D - важливого елемента кістково-м’язової, імунної, нервової систем;
• ми соціально віддалилися. Будьте на зв’язку зі своїми рідними. Для цього є Zoom, Skype тощо. Важливо не тільки почути, а й побачити. Побачити онуків, бабусь, улюбленого кота. Треба знати, заради чого варто бути здоровим.

Трохи особистого

Кілька днів тому проводив інструктаж медсестри в одній з поліклінік. Ми всі в захисних комбінезонах і незрозуміло - вона худенька чи ні, незрозуміло, яка вона на вигляд. Видно лише очі кольору меду і чути м’який вкрадливий голос. Розговорилися - і з’ясувалося, що вона родом з України, а значить, гарна - це аксіома.

Найголовніше: пам’ятайте, що життя триває!

З побажаннями міцного здоров’я і душевного спокою підготувала Віра Касіян.